Україна може втратити своє лобі в ЄС
1 листопада піде у відставку Кетрін Ештон, майже п'ять років очолювала зовнішню політику Європейського союзу, а голосування Європарламенту за призначенням її приймача має відбутися 30 серпня. Країни-члени європейського співтовариства розгорнули жорстке протистояння щодо того, хто займе пост Ештон після відставки, адже в умовах збройного конфлікту майже біля самих кордонів ЄС глава дипломатії і його зовнішньополітичні симпатії грають украй важливу роль для просування та захисту інтересів кожної з країн ЄС.
Для України це теж дуже важливо, адже від глави європейської дипломатії сильно залежить вектор зовнішньої політики ЄС, а також готовність до переговорів і до застосування санкцій відносно Росії.
На даний момент на крісло комісара ЄС із закордонних справ і політики безпеки претендують чотири кандидатури.
Глава МЗС Італії Федеріка Могеріні. 41-річна дипломат очолює зовнішньополітичне відомство Італії з лютого 2014 року. Вона не з чуток знайома з ситуацією в Україні, 10 лютого Могеріні приїхала Київ у складі посередницької делегації Парламентської асамблеї НАТО з врегулювання конфлікту між революціонерами і колишнім президентом Віктором Януковичем. Тоді ж вона поставила діагноз українській революції, назвавши її "програної".
1 березня дипломат виступала за збереження територіальної цілісності України, але вже 5 березня її погляди почали змінюватися - на прес-конференції в Парижі Могеріні зазначила, що наступив момент "знизити тон" і що введення санкцій проти Росії не є необхідним заходом.
А через кілька днів і зовсім заявила, що Україна Москві можна віддати за умови, що на цьому Путін зупиниться.
"На Україну Росія Путіна повинна зупинитися: ми не можемо йти на ризик війни в Європі. Вірю, ніхто її не хоче, всі сподіваються, що її не буде, для цього Москва повинна зупинитися", - сказала італійська дипломат.
Уже після анексії Криму Росією Могеріні заявила, що на порушення міжнародного права з боку Москви необхідно реагувати, але Росію неможливо піддати ізоляції, і по закінченні української кризи вона повинна зберегти положення відповідального партнера в глобальній політиці.
На початку липня дипломат знову відвідала Київ, де провела зустрічі з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і президентом Петром Порошенко, в ході яких радила не "загострювати ситуацію" можливим повномасштабним штурмом Донецька українськими військами. Ймовірно, на її думку, ситуація на Донбасі на той момент була недостатньо гострою.
З Києва вона вирушила до Москви на зустрічі з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим і Володимиром Путіним, в ході яких запросила президента Росії на жовтневий саміт ЄС, який пройде в Мілані.
Таке гостинність по відношенню до визнаного світом агресору викликало обурення ряду країн Євросоюзу, які заблокували кандидатуру Могеріні на посаду глави європейської дипломатії.
Серед цих країн, які традиційно підтримують Україну, Польща, Литва, Латвія, Естонія, а також Швеція.
Ці держави лобіюють просування на посаду верховного комісара з іноземних справ двох своїх кандидатів.
Одним з них є глава МЗС Польщі Радослав Сікорський . 51-річний політик має досвід роботи як у зовнішній політиці, так і в політиці безпеки. З 2005 по 2007 рік він очолював Міністерство оборони Польщі, після чого перейшов в польський МЗС, главою якого є досі.
Він добре знайомий з ситуацією в Україні, оскільки був одним з посередників між революціонерами і Янкуовічем. Він неодноразово відвідував Майдан, хоча вимога відставки колишнього президента називав "політичною помилкою".
В ЄС Сікорського вважають прихильником жорстких санкцій проти РФ і прихильником України, хоча самі поляки дотримуються думки, що він займає більш проросійську позицію, ніж його попередники на мосту глави МЗС Польщі.
Сікорський удостоєний двох українських державних нагород: Віктор Ющенко вручав йому Орден "За заслуги" І ступеня (2009 рік), а Янукович нагородив Орденом князя Ярослава Мудрого III ст. за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (2011 рік).
Ще однією кандидатурою країн проукраїнської групи є міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. 65-річний політик один з найдосвідченіших по частині дипломатії претендентів на місце Кетрін Ештон. У 1995-1997 роках він обіймав пост спецпредставника ЄС у колишній Югославії та Верховного представника в Боснії і Герцеговині, в 1999-2001 роках був спеціальним посланником Генерального секретаря ООН на Балканах. З 2006 року є міністром закордонних справ Швеції.
Він, як і Сікорський, виступав посередником між Майданом і Януковичем.
Більдт відкрито називає Росію агресором, звинувачує її в поставках зброї терористам на сході України, а також впевнений, що "надії на деескалацію конфлікту в Україні більше не залишилося", тому виступає за жорсткі санкції проти Росії.
За даними Financial Times, жодна з цих трьох кандидатур не має великих шансів на підтримку під час голосування. Могеріні не влаштовує Польщу і прибалтійські країни, а у відповідь на їх блокування Німеччина, Франція та Італія відмовляються підтримувати Більдта і Сікорського.
Тому досить висока ймовірність того, що наступником Ештон стане компромісна кандидатура болгарського дипломата Крісталіни Георгієвої .
60-річна політик і економіст з 2010 року є комісаром з міжнародного співробітництва, гуманітарної допомоги та кризового реагування.
Вона ні разу не була в Україні, а з приводу донбаського конфлікту висловлювалася тільки в рамках своїх повноважень коммісара з гуманітарної допомоги, відзначаючи необхідність захисту мирного населення на території Донецької та Луганської областей, а також забезпечення їх усіма необхідними речами.
Саме її незалученість в цей конфлікт робить кандидатуру Георгієвою компромісною і найприйнятнішою для країн ЄС.
Хоча для України така невизначеність не обов'язково є позитивним знаком, адже Георгієва може визначитися не на користь нової української влади.
Склад Єврокомісії (28 осіб - по одному від кожного члена ЄС) призначається голосуванням представників усіх країн в Європарламенті, а також затверджується Радою ЄС, в яких входять глави країн-членів. Але до цього глави держав, що входять до складу ЄС, повинні досягти угоди щодо списку пропонованих кандидатур, який і буде винесено на голосування Європарламенту.