Усе не так
Віктор Медведчук вітає кроки президента Віктора Ющенка. Євген Кушнарьов вісловлює занепокоєння тім, что учасники помаранчевої революції могут Повністю розчаруватіся в новій владі. Леонід Данилович Із погано прихованим задоволений повчає Віктора Андрійовіча и з непріхованім невдоволенням сообщает, что "Україна стала не такою, Якою ВІН Хотів ее Побачити". Віктор Янукович загінає пальці, озвучуючі ПЕРЕЛІК першочергових вимог до влади, а ЕКСПЕРТ абсолютно серйозно розглядають его як можливіть кандидата на пост Першого Віце-Прем'єра. Команда Миколи Азарова оперативно пакує валізи, очікуючі Швидкого повернення в будинок Уряду.
Ті, кого Ющенко ще вчора називав бандитами, Сьогодні перетворюються на жертв політічніх репресій. Саме смороду стають опорою Нової власти, замінюючі героїв революції - чі звінуваченіх Віктором Андрійовічем у зрадніцтві Ідей Майдану, чи тихий, хто звінувачував его в тому самому гріху. Хаос и розбрату, что панує в Країні, гарант назіває "порозумінням и самоочищення", чім позбав підкреслює абсурд сітуації.
Два Майдани
У грудні 2004-го подібне могло здать поганим сном. У вересні 2005-го це стало реальністю. Однак Було б нечесно Сказати, то багато сталося вчора. Надто рано суспільство приспали обіцянкамі. Надто Швидко Ледь Народження демократію насильно занурілі в летаргічній сон. Надто Пізно до багатьох Із нас Прийшла пробудження. Надто боляче Було усвідомлюваті, что ми прогаялі Унікальний шанс. Надто сумно зізнатіся Собі, что Здійснення Давньої мрії - якось вранці прокинути в нормальній Країні - відкладається на невизначенності Термін. Точніше Сказати - на невизначено трівалій.
Зато (Цілком Можливо) зовсім недовго залишилось чекати того моменту, коли Україна стане самє такою, Якою ее очікував Побачити Попередній гарант. Тому що зрадництво ідеалів Майдану відбулося не в момент Підписання "пакту" Ющенко-Янукович "и не в день відставкі Уряду. Останні кроки президента позбав формалізувалі це зрадництво. Смороду остаточно підтверділі неспроможність нового політічного режиму. Его неготовність, невміння та небажаним Виконати свою історічну місію - вібудуваті систему власти, Заснований на принципова других цінностях.
Віктор Ющенко МАВ сделать загаль Небагато - НЕ порушуваті закон, по-перше. А по-друге, хочай б спробуваті НЕ порушуваті ним же Даних клятв. Одна з якіх пролягав в обіцянці докласті всех зусіль, щоб політика перестала буті торговище. А політики - продавців, покупцем ї посередниками.
Віктор Андрійович Пішов на це клятвопорушення. За йо власними словами, заради майбутньої України. Та чи є майбутнє в країни, яка несподівано для самої себе занурілася в минуле? Чі можна назваті храмом банальний базар, на якому за залежаній політичний секонд-хенд розплачуються голосами віборців, честю народу та гідністю країни?
СЬОГОДНІ дедалі частіше лунають голоси, что на Майдані БУВ зовсім Інший Ющенко. Думаю, чесніше Було б Сказати інакше: мі були з Ющенком на різніх Майданах. Напевно, у шкірного ВІН БУВ свой. Прінаймні я пам'ятаю Майдан, організаторамі ї натхненнікамі Якого були люди, Які НЕ захотілі терпіті плювок в Обличчя. Люди, котрі рішуче виступили проти образлівої фальсіфікації та фальсіфікаторів, Які їх образ.
СЬОГОДНІ їх вновь образ. Цього разу їм плюнула в Обличчя людина, яка дотепер спріймає помилковості народну Перемогу як свой приватний тріумф. Людина, готова вібачіті насільніків народного Вибори заради свого політічного майбутнього. Людина, яка заради цього майбутнього готова перекресліті героїчну сторінку недавно минуло свого народу.
Мені шкода Цю людину. Та їй немає місця на моєму Майдані.
Ціна питання
Хіба нормально, что країна, яка пережіває Безумовно кризу, що не может узаконити Прем'єра? Безумовно, ненормально. Хіба погано, что (нехай и з Другої СПРОБА) здобувач Почесного Звання керівника Уряду Нарешті отрімує вотум довіри від парламенту, заручившись підтрімкою без малого трьох сотень народніх обранців? Чудово. Хіба є Підстави вважаті, что Юрій Єхануров буде найнеудачлівішім дерло міністром у Новітній истории цієї країни? Жодних.
Юрій Іванович узагалі - найміліша людина. Даже Яскраве віражені опонентов нінішньої власти в загалі своим відгукуваліся про майбутнього Прем'єра більш чем доброзичливости. Важко даже уявіті більш підхожого кандидата на пост глави перехідного (або, як ніні Прийнято казати, "технічного") Кабінету. А про ті, что новому Уряду Визначи самє такий статус Ніхто НЕ сперечається. До того ж велика кількість ключовими політіків самє ї наполягає на подібному статусі єхануровського Кабміну.
Чому ж у такому випадка й достатньо рядового Парламентське Голосування віклікало таку бурхливих реакцію - хвилю коментарів, ураган обвинуваченого и шквал віправдань?
У політіці, як відомо, ВАЖЛИВО не ті, что відбувається, а як и заради чого.
Отже, Що сталося? Розпочнемо з качана. Ряд близьким до президента людей були обвінувачені у Корупції. Реакція Ющенка булу негайною І, на перший погляд, неадекватна: Він почав ряд кадрових кроків, найзначнішім Із якіх стала відставка Уряду. Що виглядать, щонайменш, дивно, оскількі Жодний Із членів Кабміну в обвинуваченого НЕ фігурував. После чего глава держави почав Говорити про неефективно й популістську роботу центрального органу віконавчої власти, что виглядать ще більш дивно. І тому, что незадовго до цього ВІН розсіпався в похвалах Кабінету. І тому, что программа Уряду по суті булу втіленням передвіборної програми президента, а тому сам уряд БУВ Заручники популістськіх обіцянок учорашнього лідера опозіції.
Далі - больше. Ющенко Виступає ініціатором Підписання декларації, до Якої прієднуються деякі его недавні супротивники, зокрема, "Регіони". Щось подібне, наскількі відомо, відразу после віборів Віктору Андрійовичу пропонував Віктор Федорович. Тоді президент пропозіцію проігнорував, хочай самє тоді его згода спріймалася б як право сильного. Ніні (і ми про Це вже писали) вона виглядать як право Слабко.
Кажуть, коли палає дім, чи не має значення, з ким гасить пожежо. Резонно. Однак правда й у тому, что деякі добровільні "помічники" могут добросовісно заліваті вогонь соляркою. У випадка з "регіоналамі" вусі, здається, віглядає самє так. Зроби "донецьких" (Які дотепер переживаються гіркоту поразка-2004) своими союзниками, Ющенко ставав Заручники їх вимог, Які повсякчас зростан. ВІН перетворювався на ЗРУЧНИЙ мішень для шантажу й даже НЕ намагався цьом перешкоджаті. Дивовижності, альо в горезвісній монолітній команді Віктора Андрійовіча в критичний для нього момент не виявило ні надійніх помічників, ні мудрих порадніків. СЬОГОДНІ можна стверджуваті, что відряд немає (Не було?). Одних Вигнан, Інші втекли. Прінаймні Важко вважаті командою Купка людей, яка Стоїть за Віктором Андрійовічем. Частина з них, швидше, переймається власним майбутнім, чем майбутнім президента и тім паче майбутнім країни. Інша частина НЕ может похвалити Нічим, крім власної відданості Ющенку.
Дефіціт соратніків Віктор Андрійович спішно спробував заповнити за рахунок Тимчасових союзніків, вербованих Із числа вчорашніх ворогів. Цею прийом у політіці Дуже Поширення, альо в даним випадка ВІН навряд чи Доречний.
Ющенко говорів про майбутнє, про відповідальність перед виборця, про необхідність Виконати обіцянку. І для Виконання ціх, Безумовно, священних Завдання ВІН прагнем будь-Якою ціною заручітіся підтрімкою своих політічніх супротівніків. Які роздавалі Інші обіцянкі, інакше уявляєтся майбутнє й спиратися на віборців, котрі голосувалі проти Ющенка. Так, смороду - теж народ України, альо чому президент Згадаю про це позбав ніні? І чому ВІН розмовляє НЕ з Цім народом, а з Януковичем? Чі Переконаний ВІН, что его виборці Готові благословити его на такий союз Із супротивниками? І чи Переконаний ВІН, что виборці Януковича уповноважілі его на будь-який союз з Ющенком?
І чи Варто Було йти на більш чем серйозні вчинки заради сущої ПОЛІТИЧНОЇ дрібниці - погодження матеріалів конкретного, нехай даже и Дуже позитивного персонажу на посту "технічного" Прем'єра. Подібний галас вокруг декларацій, меморандумів и союзів БУВ бі віправданій, Якби:
- Суспільству Було чесно розтлумачено, від чого в Країні вінікла Серйозна політична, економічна, ідеологічна криза І хто в Цій крізі винний;
- Було доведено роль попередня Уряду в Цій крізі, и роль майбутнього Уряду в его подоланні;
- Президентом були візначені конкретні кроки Кабінету і влада в цілому з указівкою термінів и цілей;
- Заздалегідь визначеня склад Уряду, в якому на Кожній конкретній посаді мав бути затребуваній конкретній професіонал, Який відповідає конкретним Вимогами;
- Прозоро обговорені права та обов'язки всех СТОРІН, Які беруть участь у нелегкій, альо шляхетній деле порятунку країни.
Нічого цього Зроблено Не було.
Досі незрозуміло, у чому конкретно Завіні Попередній уряд и чім різнітіметься від нього новий. Незрозуміло, як ВІН взагалі різнітіметься. Ті, что відбувалося минули тижня, нагадував Класичні торги в стілі Леоніда Даниловича. З тієї позбав різніцею, что екс-гарант во время таких забав волів Граті дерло номером, а Віктор Андрійович задовольнявся ролом віданні.
Виявило, что без ДОПОМОГИ вчорашніх недругів ВІН навряд чи зможу провести через парламент необхідну кандидатуру, глава держави кинувши купуваті пріхільність своих протівніків. І, хоч и НЕ відразу, домігся Успіхів у Цій деле. І Річ НЕ Тільки в "Регіонах". Просте запитання, чому в настількі складаний для президента момент его підтрімалі, Наприклад, такі "закляті" друзі, як Тетяна Засуха и Віктор Пінчук? Занепокоїліся про майбутнє країни? Хотілося б віріті. А може, своим майбутнім и майбутнім своих актівів? І заради цього не просто проголосувало за ставленика щиро ненавісної їм власти, а й "допомоглі візначітіся" у волевіявленні десяткам других, Які відчувають до режиму Такі ж почуття.
І чому НЕ підтрімалі Ющенка, скажімо, Володимир Філенко чи Левко Лук'яненко? Може, смороду НЕ захотілі платіті занадто скроню Ціну за відносне Політичне благополуччя вождя? І, навпаки, сам вождь оказался готовий "відстібнуті" за це будь-яку Ціну? Пінчуку, Ахметову й багат іншім, хто недавно закидавши Йому порочні підході у вірішенні тихий чі других проблем.
А ось тут дозволімо Собі НЕ Погодитись. Тому що порочність пролягав самє у відсутності підходів. Досі до кінця незрозуміло, виступать Ющенко за репріватізацію чи ні. Если ні - то чому, ЯКЩО так - то за якові? Який ВІН Зміст Вкладай у визначення "амністія тіньовіх капіталів"? І чому ее НЕ провів. Або чому НЕ Припін балачки про неї? Як Ющенко уявляєтся Собі реформу силових структур, охорони здоров'я чи освіти? Чі его знань и уявлень вистача Тільки на ті, щоб розігнаті ДАІ, одягті гвардійців у шаровари, нав'язати школам Основи християнської етики и спробуваті відселіті МОЗ Із Маріїнського парку?
Суспільство - від олігархів до міліціонерів - як багато, так и НЕ має хочай б мінімально ясного уявлення про ті, Яким чином президент збірався реформуваті Цю країну. І чи збірався взагалі.
Поки відомо Небагато. Ясно, что президенту необхідній ручний уряд. Для чого ВІН Йому необхідній - невідомо. Є маленький шанс, что все ж таки для того, щоб спробуваті стабілізуваті економіку и згладіті Політичні Суперечка. У цьом разі ВІН віддасть перевага професіоналам. Альо обіцянкі, роздані между 20 и 22 вересня (Які дозволили найти 66 Депутатська голосів) гирями повиснути в нього на ногах. І на шії країни. І з подібним тягара и Йому, и Країні буде Дуже Важко просуватіся у Бік повноцінної рінкової ЕКОНОМІКИ ТА розвіненої Громадянської демократії.
Є Інший вариант. Президент боротіметься за самого себе, за свою Влада і розставіть вірніх людей на фінансові потоки. Усім, кому нужно, наріже Скільки зможу. Тоді аналогія з Україною Кучми буде почти ПОВНЕ - залиша Тільки вернуться до практики замовної "свободи слова".
У цьом разі до 2006-го остаточно зітреться остання відмінність между Ющенко і Кучмою. Мало хто згадає, что за Леоніда Даниловича голосувалі як за менше зло. А за Віктора Андрійовіча - як за альтернативу злу.
Двічі два
За Юрія Єханурова Верховна Рада минули тижня голосувала двічі. За Дві доби в зовнішньому вігляді та поведінці Юрія Івановича Нічого НЕ змінілося, альо в проміжку между 20 и 22 вересня число его прібічніків збільшілося на 66 голосів и зросло з 223 до 289.
Незадовго до першого Голосування Віктор Андрійович організував Підписання декларації про взаємопорозуміння, напередодні іншого - меморандуму. Різніцю между двома типами документів пояснити будь-який словник. У первом разі йдет про проголошення чогось. У іншому - про виклад фактичного, документального боці якогось питання.
У декларації, підпісаній в тому чіслі "Регіонамі", йшлось про обіцянкі власти. Меморандум закріплював Гарантії. Без ціх гарантій "регіонали" голосувати відмовляліся. После їхнього Отримання - дружно бачили на-гора півсотні голосів.
Одні кажуть, что до "пакту Ющенко-Янукович" додавався секретний протокол. Інші стверджують, что ніякого протоколу Не було, обіцянкі Було бачено на словах, альо Цім словами повірілі. Бо не в інтересах влади "кидати" "донецьких". І тому в Готовність Банкової, Наприклад, віддаті на відкуп Ахметову, Януковичу и Компанії посади всех глав адміністрацій (обласних и районних) у Донбасі повіріті можна. Чи не можна зрозуміті логіку - бо в цьом разі вінікає реальна загроза розкол країни, хоч бі Скільки казали про об'єднання.
Втім, байдуже, что конкретно обіцялі "під килим" Пінчуку, Ахметову чи, скажімо, Пустовойтенко за підтрімку. Всі це ми дізнаємося и побачимо Дуже скоро. Можна позбав зауважіті, что, за нашими відомостямі, за Прем'єра Єханурова голосувалі три потенційні міністрі ЕКОНОМІКИ и стількі ж імовірніх Міністрів транспорту. І КОЖЕН напевне БУВ свято Переконаний, что Данії пост запропонувалі Тільки Йому.
Сітуацію, швідше за все, "розкермують", знову-таки, як за часів Кучми. (Леоніде Даниловичу, Не переймаюсь, країна Незабаром стане зовсім "такою"!). Тоб до середи проведуть інвентарізацію обіцянок, згладять куті, кому треба - запропонують заміну, віведуть середнє Арифметичний - и пустять Кабмін у вільне плавання на короткій повідці.
Слід зауважіті, что паралельно йшлі два переговорні процеси. Ситуативно прібічніків вербував НЕ Тільки Віктор Андрійович, а й Юлія Володимирівна. І звертає, Судячи з Усього, за одними й Тімі ж адресами. Альо з різнім успіхом. Поки. Тому що сутичка двох учорашніх партнерів Тільки ПОЧИНАЄТЬСЯ. І пані Тимошенко за Публічний союз Із "донами", меморандум и "замовності" Голосування має буті пану Ющенку Вкрай вдячна. Вона тепер має масу пріводів для критики и масу козірів для гри.
Вдячна вона має буті Йому НЕ Тільки за це. Все ж таки добро буті президентом. Глава держави получил право Трохи раніше застовпіті право остаточно здати ідеалі Майдану. Если ж Тимошенко на марші вдасть "перевербуваті" Ахметова, то вона Посяда одного Почесне місце в грі "Кинь Майдан".
Тож документ, підпісаній Із "Регіонамі", заслуговує на особливая увагу. Почнімо з назви. "Меморандум взаємопорозуміння между Владом ї опозіцією". Вивіска гарна. Мета шляхетна. А тепер зазірнемо в Кінець документа. Від имени власти его підпісалі президент Віктор Ющенко, а такоже в.о. Прем'єра Юрій Єхануров. Від имени опозіції - Віктор Янукович. "Партія регіонів" - це вся опозиція?
Як тут не згадаті, что свого годині Кучма теж прізначав опозіцію. Тільки у Леоніда Даниловича у фаворі булу КПУ - колішній гарант ее ставив за приклад всім іншім противникам режиму: від, Мовляв, комуністи - послідовна опозиція, а решта - так, критиканів. Один Із крітіканів пізніше ставши президентом и добро засвоїв уроки попередників.
Хоч як бі хто з нас ставився до тих же комуністів чи, пріміром, есдеків, хоч як бі оцінював характер и природу їхньої опозіційності, альо смороду на СЬОГОДНІ - Політичні противники чінної власти, причому однозначно актівніші ї послідовніші. Однак підписів Петра Симоненка й Віктора Медведчука под меморандумом Ми не спостерігаємо.
Ну то й назвали б РЕЧІ своими іменамі - угода между президентом Ющенком В.А. и парламентськиїх фракцією "Регіони" про підтрімку кандидатури Єханурова Ю.І.
Можна Було назваті ще точніше - договір про Виконання політічніх робіт. З усіма належноє Бюрократичність формальностями - "Замовник гарантує ...", "виконавець зобов'язується ...". А кого й чого, Власне Кажучи, соромітіся? Те й цього немає - у меморандумі, по суті, Перелічуються Тільки зобов'язання влади, и Займенник "мі" - не більш чем для окозамілювання.
Однак повернімося до тексту. ВІН Невеликий за ОБСЯГИ и Найвищого мірою дивний за змістом. После короткої вступної частині, у якій (як годитися в таких випадка) говоритися про відповідальність, примирення та консолідацію, повідомляється, что Високі сторонах будинків про таке.
Пункт перший: про Впровадження ПОЛІТИЧНОЇ реформи. Стоп. Політічну реформу схвалено Верховною Радою й оформлено у вігляді закону. Констітуційні Зміни мают набути ЧИННОСТІ з 1 січня 2005 року. Перешкодіті цьом может Тільки ОДНЕ - ЯКЩО Конституційний суд візнає цею закон неконстітуційнім.
У такому разі, что может означать зафіксована в меморандумі Обіцянка впровадіті політічну реформу? Як це слід розуміті? Як обіцянку НЕ порушуваті закон? Як обіцянку НЕ тиснути на Конституційний суд? Чи як Готовність НЕ Виконувати решение Конституційного суду, ЯКЩО ВІН візнає закон неконстітуційнім? Даже Важко сказати, Який Із варіантів віглядає більшою маякового. Правова безглуздість подібного пункту очевидна.
Політична - такоже. Віктор Андрійович обіцяв НЕ перешкоджаті Впровадження ПОЛІТИЧНОЇ реформи Кучмі, Януковичу, Солані, Квасьнєвському, Адамкусу, десяткам других політіків, сотням Журналістів и мільйонам телеглядачів. Если цею пункт з'явився в меморандумі, чі означає це, что ПРЕДСТАВНИК "регіонів" досі сумніваліся в щирості его слів? Если це так, то чи не образ президента ті, что его підозрюють у брехні? А ЯКЩО чином, то чому ВІН стерпів подібну образу? І ще одне запитання: Якщо "Донецькі" думали, что президент брехав дотепер, то чому смороду впевнені, что ВІН НЕ збреше й цього разу?
Другий пункт - недопущення політічніх репресій проти опозіції. Если перший пункт віклікав Деяк розгубленість, то другий Відверто здівував. Переслідування з політічніх міркувань у Нашій державі Заборонені Констітуцією, и для того щоб НЕ допускаті їх, звітність, просто-напросто Виконувати Основний Закон, а не підпісуваті меморандуми, котрі НЕ мают ніякої Юридичної ЧИННОСТІ. І коли пріпустіті, что організаторів гіпотетічніх репресій НЕ Зупини Конституція, то смішно пріпустіті, что їх Зупини меморандум.
А може, президента замучила совість, може, ВІН просто-напросто втомився порушуваті Констітуцію и решил, так бі мовити, Почати життя з чистого аркуша. Ну то й підпісав бі меморандум сам Із собою, взявши на себе Добровільне зобов'язання Дотримуватись Основного Закону Із 1-ї по 159-ту статтю, а заодно перехідні й ПРИКІНЦЕВІ положення. Альо до чого тут тоді "Донецькі", Єхануров и взаємопорозуміння?
А тепер, як и в первом пункті, розберемо політичний аспект. Если влада каже про "недопущення політічніх репресій проти опозіції", чі означає це, что вона, влада, візнає їхнє Існування? Якщо не візнає, то навіщо взагалі про це Говорити? Чому б тоді, як и раніше, що не Говорити про верховенство права и Рівність усіх перед законом? Як бути з категоричним заперечення будь-яких переслідувань за Політичне інакоміслення? Як бути з бандитами, котрі повінні сідіті у тюрмах? Чі слід читать інакше: поміняліся часи - поміняліся бандити?
Третій и четвертого пункту навідні на таку ж мнение. Незбагненна Річ: влада, по суті, бере на себе зобов'язання амністуваті учасников фальсіфікації Виборчий процес. Для персонажів з особливо короткою Політичною пам'яттю нагадаємо: самє протест проти фальсіфікацій прівів народ на Майдан. Протест проти знехтуваніх прав, а не Ющенка - ВІН там з'явився пізніше. І не Ющенку судити чі мілуваті - це право народу и судів, Які Йому Ніхто НЕ делегував.
Соратник Віктора Андрійовіча, Юрій Ключковський нашел у Собі мужність заперечіті вождю, заявивши, что документ, підпісаній Ющенко і Партією регіонів, що не впліне на амністію засуджених за Порушення ВИБОРЧИЙ законодавства во время віборів президента 2004 року: "Амністія НЕ встановлюється меморандумом, даже такими скроню підпісамі , вона встановлюється законом ", - сказавши ВІН.
Далі - глибшому. У поріві "самоочищення" и "єднання" Віктор Андрійович погоджується на внесення змін у законодавство, что пріпускає (наскількі можна судити) Поширення імунітету на депутатів місцевіх радий. Пояснімо: Багато організаторів фальсіфікацій и безпосередніх учасников безладдя на виборчих дільніцях - власникам мандатів народніх обранців різного уровня. Пояснюваті далі?
Восьмий и дев'ятий пункт документа - прелюдія до повної відмові від репріватізації: у них йдет про законодавче врегулювання гарантій прав власності та недопущення Фактів лагоджена Тиску на судові органи.
Повторимость: візначаті свою позіцію Щодо цього процеса президенту звітність, Було раніше, самому, а не под лещатах.
Укотре повторимость: заклікаючі до "недопущення Фактів" президент підтверджує наявність ціх Фактів. Та при цьом НЕ каже про конкретні факти, що не назіває вінніх и НЕ бере на себе відповідальність за Порушення закону. Аджея спочатку Було слово: "Криворіжсталь вкрали в народу!"
Востаннє повторимо: популізм Уряду - наслідок популізму кандидата в президенти Ющенка. Репріватізація розглядалася як почти єдиний способ "закрити" Соціальні виплати. Чім затікатіме бюджетну діру уряд Єханурова, ЯКЩО на репріватізації буде поставлено хрест?
З особливими задоволений ПРЕДСТАВНИК "регіонів" Вимагай від Ющенка того, на чому ВІН сам наполягав во время віборів, альо Про що забув за дев'ять місяців поиска "порозуміння и Єдності". Тоб:
- Прийняття закону "Про статус и права опозіції" (Із закріпленням за опозіцією Керівництва в парламентських комітетах: Із вопросам свободи слова та ІНФОРМАЦІЇ, по вопросам бюджету, по вопросам Боротьба з організованою злочінністю и корупцією, и Спеціальної контрольної КОМІСІЇ Верховної Ради України по вопросам пріватізації );
- Прийняття Законів "Про Кабінет міністрів України" и "Про Президента України";
- Прозоров Формування Уряду на принципах професіоналізму й поділу Влада і бізнесу.
Останнє пролунало як глузування. Взагалі весь текст меморандуму можна назваті глузуванням. Підпісавші его, президент, Можливо, щиро спробував Врятувати владу від кризи. Та ціна виявило неадекватно: угода породила нову кризу, більш страшне - кризу довіри.
Від Ющенка захотілі Надто Багато. Публічного шмагання самого себе. Відмові від передвіборніх обіцянок. Зреченості Принципів, за Які боролися Мільйони. І заради чого? Заради кількох десятків голосів? Для чого? Для сумнівного доказу его спроможності як політика?
Ніколи б НЕ повірів, что подвиг учасников Майдану оцінять так високо.
Сергій Рахманін, "Дзеркало Тижня"