Блог | Символ нації і життєво важливі органи: нотатки з яйцелогії

Нинішній звіт прем'єра Арсенія Яценюка - яскравий прояв сумної філософії: будь-якого українського прем'єра можна відтягнути від влади лише за дупу чи інші життєво важливі органи (стежте за руками Барни).

Звіт Яценюка відбувався в стилі кращих традицій його вчителя "Азірова": він розповів про покращення, про те, що світові ціни на нафту (значить на газ) впали завдяки старанням його уряду, 15 млн українців отримали субсидії і щасливі з того, а на рахунках казначейства стільки грошей, що й невідомо куди дівати.

Насправді цей рік був періодом втрат і розчарувань.

Про корупційну пухлину, уособлену командою Яценюка, "Обозреватель", а пізніше Байден і Лещенко, розповіли вже чимало.

Як реформатор прем'єр теж досягнень не має, окрім різкого підняття цін на газ, тоді як вони знижувалися на світовому ринку. Він маніпулював бюджетом, порушуючи Конституцію, і крутить ним і зараз, як це робили Азаров та Тимошенко, і традиційно головний фінансовий документ-2016 прийматиметься під ялинку, під прикриттям метушні та ночі.

Зрештою, можна відійти від макрополітики та поговорити про тих людей, котрі привели Яценюка до влади - простих людей: якість життя українців впала, зріс лише рівень смертності. Навіть якщо взяти розрекламовану поліцію, то результат її діяльності дуже простий:

- кількість ДТП виросла в рази;

- кількість загиблих в автопригодах за останніх півроку теж збільшилася відчутно;

- грабежі, вбивства, розбої,- ця статистика теж пішла вгору...

Якщо в цьому суть непопулярних реформ, то вони Арсенію Петровичу вдалися.

Якихось інших якісних змін не помітно, бо там уже тхне корупцією. Яценюк вихваляється реверсом газу, але там засвітився особистий інтерес його соратника Коболєва, в МОЗ стирчать вуха Мартиненка, на залізниці розважався Іванчук, після чого з'явилися заяви про банкрутство УЗ і т.ін.

Мартиненко та Іванчук, ці корупційні близнюки, яких називають гаманцями прем'єра, вже стали героями міжнародних розслідувань, а Арсеній Петрович виходить на трибуну і каже, що всі ті звинувачення - то Божа роса. Він обгородився своїми депутатами-"фронтовиками", які давно уже перетворилися на такий собі пояс джихадиста на політичному тілі прем'єр-міністра: як тільки корумпованого главу правлячого кабінету відправляють у відставку, він тисне на кнопку і все, швах: розпад коаліції, нові вибори, декілька місяців дестабілізації, і непрогнозована коаліція при владі, наприклад - Тимошенко і Опоблок...

Тобто Яценюк майже чесно каже, що не тримається за свою посаду: він тримає палець на кнопці детонатора... Хоча будь він, Яценюк, щирим патріотом нашої країни, то мав би просто піти у відставку, не підриваючи політичної ситуації та не перетворюючись у гальмо змін.

Щось нагадує? Скільки ми бачили очільників в цій країні, яких хвиля народного обурення змітала із влади? Змітала, бо інших можливостей зачистити посаду не було. Тому вчинок Барни можна назвати модифікацією народного протесту чи проявом сміттєвої люстрації, тільки на елітному рівні.

Звісно, вчинок цього депутата не красить українську політику, але нині - з точки зору майбутнього - проблема не в Барні, а в Яценюку, який давно вже перетворився на гальмо в нашому розвитку.

Вікторія Сюмар нині назвала прем'єра символом країни. Нашим символом є гальмо, змазане корупцією та брехнею. І парламент "з'їв" цей символізм.

Тому не бачу інших прийомів, ніж як за дупу викинути таких очільників.

До речі: від відставки Яценюка - поміж іншого - врятували народні очікування: більшість українців нині бачать на прем'єрській посаді Саакашвілі. А от партія влади Саакашвілі там не бачить. Тому більшовики й не стали "фалувати" колег із "Народного фронту" щодо ротації глави Кабінету.