Земля і реформатори.Ч.1

Крізь товщу злежалася політичної лушпиння проклюнулась, немов довгоочікуваний гриб, "капелюшок" земельної реформи. Поки вона на тоненькій ніжці обіцянок і намірів - нещодавно парламент прийняв у першому читанні один з двох необхідних для глибокого реформаторської оранки в сільському господарстві законопроектів-про земельний кадастр. У надрах парламентських кабінетів і урядових офісів йде підготовка і над другим документом - про ринок землі. Дивись, і з'явиться до осені в парламентському козубі земельну звід правил вдобавок до пенсійного пакету.

Поки ще рано судити про набіло виписаної кадастрово-ринкової регламентації законоположень, але в концептуальному вигляді їх вже описали автори реформаторського документа. Насамперед - представники аграрного комітету Верховної Ради і міністр агрополітики та продовольства Микола Присяжнюк.

Власне, образи Миколи Володимировича на одному з останніх телевізійних ток-шоу на "відсутність інформаційного поля" і "роз'яснювальної роботи" і закликали до пера.

Поле наш інформаційний - ого-го яке: було б кому сіяти і роз'яснювати, а чорнила у нас завжди для цього вистачить. Тим більше, що ми, як і міністр, не вважаємо, що у нас "селянин затурканий". Він скоріше "замахав" фінансової безвихіддю та управлінсько-бюрократичної плутаниною. До того ж, за старою селянської звичкою, схильний вважати: скільки на уряд не сподівайся, а сам не зівай. Це воно може, як раніше казали, пишатися суспільним ладом, а простому хліборобові нікуди податися - йому треба і сіяти, і орати, і будувати. Життя змушує.

Але які сходи обіцяють нові закони країні і селянам?

Земельний кадастр, якщо бути коротким, чітко визначить - де, чия ділянка, які його розміри на місцевості, кому він належить, і з кого, в разі чого, можна буде спитати за те, що на ньому росте.

До речі, співавтор законопроекту про земельний кадастр депутат-регіонал, член агрокомітету парламенту Валерій Бевзенко обіцяє, як мінімум, однією головного болю менше. Справа в тому, що з прийняттям закону "Про державний земельний кадастр" відпаде необхідність у злощасних держактах. Тих самих, які є сьогодні найбільш хабаромісткі "цінними паперами" чиновників різнорівневих управлінь земельних ресурсів. Бевзенко вважає: досить буде виписки з земельного кадастру, яка замінить нинішній держакт.

Закон про ринок землі дасть цінової базис - за якою вартістю буде продаватися га в тому чи іншому регіоні України, що отримає власник земельного паю і країна від орендної плати. На думку Валерія Бевзенко, є необхідність законодавчо ввести мінімальну ціну за землю. Нижче цієї планки наділи не можна буде продавати.

Микола Присяжнюк на цей рахунок виливає оптимізм: "Завершення реформи дасть конституційне право власнику земельного паю використовувати його в повному обсязі - з вигодою для себе і всієї країни".

Про яку вигоду мова? У Мінагропроді твердо націлені провести переоцінку землі - підвищити сьогоднішню середню вартість га для орендної плати з 11 грн. до 17-19 грн. "І тоді орендна плата становитиме 700 грн. на рік, - говорить міністр. - Якщо середній пай 3,7-4 га по країні, то близько трьох тисяч гривень власник паю отримуватиме щороку ". А це означає, що орендар не зможе водити за ніс "бідного селянина" і годувати його обіцянками. Або, як каже Присяжнюк: "Захотів - дав повне відро жита, захотів - дав неповне, захотів - дав через рік" ...

Тепер цей номер не пройде. Договору орендної плати будуть обов'язковими. Як і відрахування по них власникам паїв і ... сільським громадам, у розпорядженні яких знаходиться земля. Останнім не ахти як багато пропонує законопроект про ринок землі - всього один відсоток від вартості оренди.

Але це на перший погляд мало. Як кажуть у народі, з миру по нитці (читай, з орендаря за відсотком) селу на соціально важливий об'єкт або на поліпшення інфраструктури дещо перепаде.

Запевнення міністра, що "громада від цих надходжень може побудувати школу, дитсадок і не буде з простягнутою рукою просити у латифундистів, щоб до школи закупили обладнання", поки виглядають журавлем в небі. І не з причини ще не прийнятих законів. А внаслідок вимірювання несоизмеримого.

За прогнозними оцінками, "орендна скарбничка", звичайно ж, поповнить бюджет сільрад. Але не на стільки, щоб за її рахунок оновити всю інфраструктуру для 14-мільйонного населення країни (стільки живе у нас в селах і селищах). Для цих цілей без поточних субвенцій обласних бюджетів та перспективного реформування центрального бюджету на користь регіонів не обійтися. А от зробити який-ніякий поточний ремонтік школи чи дитсадка, або підлатати сільські дороги - на орендні гроші цілком можливо. Для цього треба, правда, буде і від "мертвих душ" позбутися.

І тут інвентаризація, на що, власне, і спрямований, в числі іншого, кадастровий закон - перший необхідний крок. "У нас 1 мільйон 800 га землі знаходяться в обробці, а власники паїв померли, і немає спадкоємців. Земля обробляється, ніхто за оренду не платить ", - акцентує Присяжнюк на виниклу колізію.

Є ще один цікавий нюанс, з польовими дорогами пов'язаний. Виявляється, коли розпайовували землі, то до кожної ділянки передбачили під'їзні шляхи. На них, за планами, по країні пішло ні багато ні мало 800 тис. га землі. Але ці землі обробляються, а доріг немає. "За ці землі ніхто не отримує грошей - ні місцева влада, ні громада", - відкриває карти земельних хитросплетінь міністр агропроду.

Втім, наріжний камінь земельної реформи - питання продажу земель сільгосппризначення, мораторій на який діє до 2012 року. Присяжнюк закликає не панікувати: "Ми пропонуємо дозволити право купівлі-продажу тільки громадянам України ... На першому етапі ми зобов'язані обмежити купівлю землі і для юридичних осіб, і для іноземних юридичних і фізичних осіб".

При цьому він посилається на досвід найближчих сусідів - країн-членів Євросоюзу. У Польщі, Угорщині, Болгарії, Румунії для іноземних громадян і компаній накладено табу на придбання сільгоспземель строком на 13 років.

І у нас збираються поставити надійний шлагбаум для скупки на корені українських чорноземів. Однак насторожує деталь: "на першому етапі". Етап - це скільки: середньоєвропейський стандарт або схема прискореної, за прикладом ваучерної, 90-их років, приватизації? Якщо по "ваучерної варіанту", то, як вважають багато скептиків, Україна може позбутися з часом і свого останнього народного надбання - "РОДЮЧА земель".

Не захистить і планований обмежувач для вітчизняних латифундистів у використанні ними тіньових схем. За словами міністра, при купівлі землі стане обов'язковим декларування доходів. По-друге, не можна буде купити землі більше, ніж це передбачено законом. "Кажуть, що почнуть скуповувати на підставних осіб. Дайте мені мільйон доларів, я куплю собі землі ", - іронізує з цього приводу Микола Володимирович.

Присяжнюку не дадуть! Але багаті дядьки і тітки дадуть своїм родичам-перше, друге і третє спорідненості. Дадуть і знайомим. З переуступкою права вимоги або під договір позики. Хтось, наприклад, позичив, нібито, мільйончик в борг і зобов'язався повернути в конкретний час. Термін пройшов, грошовий борг не повернуто, але він компенсований земелькою. У держави не буде юридичних підстав для претензій: адже пан N гектари не купував (!) - Йому борг повернули!

Америки тут не відкриваю. Нинішні вітчизняні латифундисти таким чином де-факто прибрали до рук тисячі гектарів орної землі. Рядові тримачі паїв за такою тіньовій схемі продавали в 90-ті, найчастіше за копійки, свої сотки і гектари. І тепер тільки кусають лікті, спостерігаючи, як непомірно зросла земельна власність. А доморощені земельні барони тепер тільки чекають, коли запалиться зелене світло на продаж де-юре.

І все ж чим обернеться очікуваний продаж земель? Міністр на цей рахунок заявляє: "Завдання влади провести роз'яснювальну роботу: що земля буде дорожчати з кожним роком".

У світі - так! Але не в Україні!

Нинішня середньоєвропейська вартість одного гектара сягає 17 тисяч євро. Вітчизняний га землі для сільгоспвиробництва, за інформацією глави Мінагропроду, коливається від 500 до 600 дол. А коли буде знято мораторій, надлишкова пропозиція може опустити ці ціни, що називається, нижче плінтуса. Закони ринку ніхто не відміняв.

На думку експерта Державного земельного агентства України Сергія Шевченка, кожен четвертий власник паю (в абсолютному численні це 700 тис. осіб, майже половина з яких пенсіонери) готові продати свої паї. Одні, щоб поправити своє матеріальне становище і забезпечити безбідну старість. Інші - щоб допомогти дітям придбати жадане житло в містах. Треті - просто тому, що хочеться розпорядитися власністю на свій розсуд. А цією обставиною можуть скористатися численні дрібні посередники, які будуть скуповувати оптом окремі паї до необхідних 100 і більше га з метою перепродажу великому бізнесу або потужному сільськогосподарському товаровиробнику. Мінімальна ціна, звичайно, може утримати земельний ринок на певному рівні, але забезпечити агросектор необхідними інвестиціями і підвищити відповідальність за використання земель аж ніяк.

Про те ж, як і за допомогою яких механізмів зупинити земельних "каліфів на годину", що орендують на короткий термін земельні угіддя і обробляють на них швидко виснажують родючий грунт рапс і соняшник, а також про парадокси очікувань земельної реформи - поговоримо в наступній частині.