УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Євросоюз наївся досхочу

Євросоюз наївся досхочу

... І Україну вже не проковтне. Експерти про те, як ми не впоралися з "домашнім завданням"

У переддень Старого Нового року єврокомісар з питань розширення Євросоюзу фактично натякнув на "заморожування" відносин Україна-ЄС. Формальним приводом невдоволення європейців стало переслідування української опозиції і звуження громадянських свобод.

Чи означає це, що Євросоюз остаточно відмовив Україні у членстві? Чи потрібне воно Україні? Що втрачає Україна разом з членством в ЄС? Яка роль Росії в євроінтеграційних процесах України? На ці питання в прес-центрі "Обозревателя" відповіли: експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер та директор Інформаційно-аналітичного центру "Перспектива" Павло Рудяков .

"Обозреватель": Чому Україна повинна отримати членство в Євросоюзі?

Павло Рудяков : Україна повинна бути членом або партнером Євросоюзу, по-перше, тому що ми - сусіди, по-друге, тому що це може бути вигідно для України. Зокрема, це може бути вигідно пересічним громадянам України, оскільки це відкриває перспективи для навчання та працевлаштування в країнах ЄС, участі в цілому ряді європейських програм і повноцінному функціонуванню в так званому європейському просторі: просторі безпеки, освіти, науки і культури.

"Обозреватель": З яких причин, крім уже зазначених політичних, може не відбутися євроінтеграція України?

Павло Рудяков : Євроінтеграція не відбудуться, а перебуватиме в анабіозі, з однієї простої причини: Євросоюз не потребує розширення. За останні 15 років ЄС нарасшірялся досита, потенціалу на те, щоб "проковтнути" Україну у Євросоюзу і в кращі часи не було. А зараз ЄС перебуває в глибокій системній кризі. Торік впала Греція та Ісландія, стоять на колінах і, найімовірніше, впадуть Іспанія і Португалія.

Відповідно, у Євросоюзу зараз немає ні бажання, ні можливостей займатися такими дрібницями, як членство або асоційоване членство України. Що стосується асоційованого членства, яке мало бути надано цього року, то вся катавасія, яка починається з візитом єврокомісара до Києва, пов'язана з пошуком брюссельської бюрократією приводу для того, щоб перенести вирішення цього питання на наступний рік. А наступного року, якщо Україна виграє Чемпіонат Європи з футболу, дадуть асоційоване членство. Це ігри європейської бюрократії, яка впевнена, що вона розумніша нас, але вона і насправді розумніші за нас.

Наталія Беліцер : На даному етапі ця теза дуже абстрактний, оскільки наступна хвиля розширення ЄС - якщо мова не йде про західні Балканах - це настільки далека перспектива, що Євросоюзу не про що хвилюватися. Кожна країна, яка згодом стала членом ЄС, була надзвичайно зацікавлена ??у виконанні умов для отримання членства. Для України це такий блок власної "домашньої роботи", в якому ми не тільки не пройшли свою частину шляху, але фактично зробили кілька кроків назад.

Легше звинувачувати когось, але всім зрозуміло, що, в першу чергу, відповідальність і певною мірою вина лежить на нас самих. Без виконання цих умов вступ до ЄС неможливо. Так навіщо зараз гадати, зацікавлений чи ні Євросоюз в Україні?

"Обозреватель": Що втрачає Україна, втрачаючи членство в ЄС, і що при цьому виграє?

Павло Рудяков : Втрачає вона репутацію. Членом Євросоюзу зараз бути можна і корисно. Тому це серйозні іміджеві втрати. Але ми нічого не втрачаємо, тому що ми б і так ніколи не стали членами ЄС. Але ми втрачаємо динаміку співпраці з Євросоюзом і прогрес.

Що стосується виграшів, то їх на даний момент немає. Українське керівництво чітко направлено на західний вектор, але реальних механізмів, реальної зовнішньої політики, реальних кроків, які б наближали контакт з Брюсселем, не розроблено. Зовнішню політику в Україні здійснює президент у вигляді візитів в різні країни. Це важлива ланка зовнішньої політики, але не єдине. Президент повинен підписувати готові документи, підготовлені підлеглими, і вирішувати зі своїм колегою з іншої країни вузькі проблеми - домовилися і дали підлеглим розробляти і розписувати. У нас цього немає.

"Обозреватель": Чи вплине політична оцінка України з боку Брюсселя на економічну співпрацю України та ЄС?

Павло Рудяков : Безумовно, хоча прямого впливу не буде. Наскільки мені відомо, ті програми, які реалізуються з окремими країнами-членами Євросоюзу, в основному стосуються приватного бізнесу. Державні структури тут не беруть активної участі. Але якщо так триватиме ще 3-5 років, у нас просто не буде товарів, які можна буде продавати в ЄС - з кожним роком наше виробництво знижується катастрофічно.

Разом з тим є цілий ряд програм, у тому числі транскордонного співробітництва, які, можливо, важливі не стільки для Києва, скільки для Ужгорода. Ймовірно, ці програми будуть припинені.

Але на державному рівні співпраця в Євросоюзом - це, перш за все, енергетичне співробітництво. Якщо ми залучимо ЄС до участі в наших енергетичних проектах транзиту нафти і газу, реконструкції ГТС - ми на коні.

Наталія Беліцер : На жаль, безумовно, вплине. Ні для кого не секрет, що в Євросоюзі є прихильники євроінтеграції України, але є і супротивники. Політичні вимірювання внутрішньої ситуації в Україні впливають на всі аспекти співпраці, в тому числі і на економічні. І - що важливо - дуже посилюють позиції тих, хто проти вступу України в ЄС.

І тут виникає питання: наскільки влада реально зацікавлена ??у зближенні з Євросоюзом з подальшим вступом. Це питання також неоднозначний, оскільки складається враження, що там немає по-справжньому чіткою і одностайної позиції. Здавалося б, всім зрозуміло, що це в національних інтересах України, але для окремих фінансово-промислових груп, кланів це не дуже бажаний сценарій. З іншого боку, для уряду країни, бюджет якої не в кращому стані, пряма фінансова допомога ЄС є надзвичайно важливою.

І, звичайно, останні події, зокрема, згортання демократії, політичні переслідування не можуть не вплинути на хід переговорів щодо зони вільної торгівлі. Під загрозою також можуть виявитися гранти Євросоюзу.

"Обозреватель": Україна декларує політику багатовекторності. У чому її переваги та недоліки?

Павло Рудяков : Перевага багатовекторності полягає в тому, що вона дозволяє грати, виходячи з власних національних інтересів на всіх напрямках. Але це лише теоретичний теза, яка не має ніякого відношення до нас. Зовнішня політика сьогодні обмежена кордонами України. Україна вже багато років не здійснює ніякої зовнішньої політики як суб'єкт міжнародних відносин. Тільки як об'єкт - ми рефлекторно відповідаємо, або не відповідаємо. Румуни отримали острів Зміїний - ми до цих пір не відповіли.

У новій Стратегії зовнішньої політики, яку дописують за дорученням президента, певні позитивні зрушення намічені, але вирівнювати ситуацію дуже складно. Природа і політика не терплять порожнечі - вони вже заповнені.

Тепер головне завдання для нас - перетворитися на регіонального гравця. Принаймні, в субрегіонального. Формально ми є учасниками переговорного процесу по Придністров'ю. Якщо нам вдасться тут щось зробити, ми підемо далі.

"Обозреватель": Як у Брюсселі оцінюють зближення України з Росією?

Павло Рудяков : Декларується позиція, згідно з якою для Брюсселя вигідна співпраця України та Росії, нормальні відносини і стабільність на пострадянському просторі. Разом з тим є інтереси ЄС - економічні та енергетичні, - які складаються в диверсифікації поставок енергоносіїв. Відповідно, Україна цікавить Євросоюз як окремий суб'єкт, який мав би бути - нехай кооперованим з Росією, - але все ж дистанційованим від неї.

Наталія Беліцер : Це питання дуже динамічний. До останнього часу Брюссель, хоча і обережно, був зацікавлений у зближенні. Але події останніх днів різко відкинули нас назад. Те, що сталося з наданням політичного притулку пану Данилишину, автоматично суперечить якої б то не було можливості надання безвізового режиму.

Не кажучи про те, що всі події останнього часу розвиваються таким чином, що те, що було охарактеризовано як політичні репресії, ніяк не сприяє зближенню Євросоюзу з Україною. На думку багатьох західних аналітиків, якщо Брюссель і не "заморозить" остаточно відносини з Україною, то тільки тому, що є побоювання, що занадто жорстка позиція, занадто різка критика остаточно підштовхне Україну в обійми Росії, що не є бажаним для ЄС. Для Євросоюзу дуже важливо, щоб у нас були партнерські, добросусідські відносини з Росією, але сильний політичний ухил у бік зближення з Росією також є небажаним.

"Обозреватель": Які головні внутрішні і зовнішні перешкоди для вступу України в ЄС?

Відповідь на це питання дивіться тут:

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Справа Данилишина перекреслило європейську перспективу України

Братні обійми Росії захищають Україну від критики ЄС

Експерт: Не візьмуть до ЄС - зблизитися з Молдовою

Дивіться відеосюжети:

Данилишин перекреслив безвізове майбутнє України

Україна зробила кілька кроків від ЄС

Чому Україні не світить ЄС?