Радник Президента України Борис Нємцов наполягає на тому, що у нього немає роману з Юлією Тимошенко
У чому ще зізнався глава ради директорів концерну "Нафтовий" ...
Кабінет, Хрещатик, дівчата ...
Ні в приймальні, де зустрічає величезна кучерява лялька Нємцова з популярної телепередачі "старого" НТВ, ні в самому кабінеті на 15-му поверсі офісу концерну "Нафтовий" (де екс-глава СПС нині голова ради директорів), немає і натяку на те, що тут окопався радник Ющенка. Ні тобі портрета "помаранчевого" президента, ні "помаранчевого" прапорця, ні навіть якогось апельсина у вазі з фруктами.
- Ну хоч помаранчеву краватку, щоб хизуватися, приїжджаючи до Києва, є?
- Та ні, а навіщо?
Потім Нємцов все ж згадує, що був довгий помаранчевий шарф, коли стояли на майдані.
- Він у Вас, як революційна реліквія, у київському кабінеті?
- У мене там немає кабінету.
- Але Ви ж радник президента?!
- Я і зарплату там не отримую. Для українського бюджету моя робота не варто ні єдиної гривні.
- Але ж десь треба сісти, з думками зібратися. Чи не на Хрещатику ж?
- У мене є приміщення, де я можу працювати, але це не кабінет у президентській адміністрації.
- А як часто Ви літаєте в Київ?
- Кілька разів на місяць.
- І де живете?
- Зняв квартиру неподалік Хрещатика, де часто гуляю. Народ там дуже доброзичливий. Добре ставиться до нашої країни. Я це на собі відчуваю. Незнайомі люди вітаються: мовляв, привіт Росії.
- Багато хто з пітерських, перебравшись на роботу в Москву, завели собі ще по родині в столиці.
- У мене немає сім'ї в Києві. Можу сказати прямо і чесно.
- Навіть на дівчат на Хрещатику уваги не звертаєте?
Тут Нємцов із задоволенням віджартувався: у киянок на відміну від москвичок в очах менше доларів.
- По Хрещатику пішки ходите?
- Київ мені чим і симпатичний, що я можу спокійно гуляти і відчувати себе дуже комфортно.
- Чий же патріот ви тепер - український чи російський?
- Завжди був і залишаюся російським патріотом.
"Ми разом були під час революції"
- З прем'єром Тимошенко часто бачитеся?
- Як виходить.
- А кажуть, що у Вас роман з нею?
- Ми дійсно були разом під час "помаранчевої" революції, але у нас виключно ділові відносини. А все почалося з того, що ми на інавгурації Ющенка виявилися поруч. Для когось це стало сигналом - ми спілкуємося неформально. Але це неправда.
- Ходять розмови, що, прилітаючи в Київ, Ви обідаєте з пані Юлею?
- Якось ми дійсно обідали, але це була суто ділова зустріч. Все інше - домисли.
- Ви спілкувалися, коли Тимошенко була віце-прем'єром в українському уряді, а Ви - в російському?
- До неформального спілкування справа не доходила ніколи. До речі, саме "Комсомолка" видала версію, чому Тимошенко не приїхала в Москву - злякалася моїх дружин. Це мене довго смішило, як і моїх родичів. Найсмішніша версія з усіх, які я чув.
- А сама Тимошенко про неї знає?
- Їй у приймальню відіслали публікацію. Взагалі, я вважаю Юлію Володимирівну дуже талановитим, сміливим політиком. Хоча з багатьма речами, які вона робить, я не згоден. Вони завдають шкоди українській економіці. При цьому моє особисте ставлення до неї дуже доброзичливе. Вважаю, що російська влада повинні закрити, нарешті, горезвісне кримінальну справу.
- Вона через нього відмовилася приїхати в Москву? Але її навряд чи б заарештували - все-таки прем'єр, імунітет ...
- Не в цьому справа. Сам фон її приїзду після слів Генпрокурора Устинова про те, що справа не закрита, був би негативним. Росіяни і українці задавали б питання: допитали - НЕ допитали; закрили справу чи ні, завели нове? У наших країн і так купа проблем - транзит газу, Чорноморський флот, проблема НАТО.
Інвестори завмерли
- Тепер ось ще одна проблема з'явилася: російський бізнес прямо-таки видавлюють з України.
- Мене теж турбує відсутність ясності щодо власності. Так, Ющенко говорив ще під час виборів, що потрібно розібратися з "Криворіжсталлю" - вона була вкрадена. Зараз же діється чорт знає що. Загроза нависла і над російськими підприємствами, про які навіть ніхто і не думав. Список їх не обмежений. Вранці можеш прокинутися, і з'ясується, що, виходячи з революційної доцільності, у тебе власність відбирають і націоналізують. Збиток економіки оцінити навіть у мільярдах доларів важко. Британські, американські інвестори вже заявляють: якщо на Україну не хочуть, щоб ми вкладали гроші, поїдемо в Китай чи Росію.
- Але ж Ющенко особисто обіцяв інвесторів пестити і плекати. Ніяк не пройде революційний запал?
- Це робиться всупереч політичній волі Ющенко. Його позиція гранично ясна. Якщо вкрали завод - доплатите. Інакше новий відкритий аукціон під контролем міжнародних банків. І список таких підприємств повинен бути маленьким.
-Звідки ж взялася цифра в 3 тисячі підприємств?
- Ющенко її не називав. Проблема в тому, що в Києві багато центрів сили. Самостійною політичною силою є і Кабінет міністрів. Це не Росія, де Путін скаже Фрадкову, той візьме під козирок. Українські суди приймають постійно прямо суперечать одне одному. Як тільки влада заїкнулася, що буде щось переглядати, тут же виникла величезна натовп охочих покерувати.
- Тобто сам Ющенко - хороший, це оточення - погане?
- Я добре знаю Ющенка. Знаю, на що він здатний і на що ні. Є люди, які мають інші політичні погляди. Він змушений з ними рахуватися. Разом на майдані боролися. Крім того, Україна від президентської форми правління переходить до парламентсько-президентської. Одно-тимчасово почався нестримний потік популістських ідей і рішень, заснованих на принципі: замочити бізнесменів, відняти все і поділити. Щоб набрати політичні очки перед виборами до парламенту.
Перетряска до березня 2006-го?
- А в Росії заздрять: уряд Тимошенко зміг нагнути олігархів, змусивши знизити ціни на бензин.
- Це призведе спочатку до дефіциту бензину, а потім - до нестримного росту цін. Це тільки питання часу. Український уряд взявся регулювати ще ціни на м'ясо. Я був на ринку в центрі Києва після того, як міліціонерів поставили до прилавків, де м'ясо продають. Прилавки, міліціонери є - м'яса немає.
Ці дії далекі від економічного процвітання. Хоча миттєвий політичний ефект є.
- А звільнення театральних режисерів, арешти депутатів - теж революційна доцільність?
- Це далеко виходить за рамки мого розуміння демократії.
- Що ж ви не скажете Ющенко: Вітя, не туди йдеш?
- Я написав йому записку про це.
- А якщо ваші позиції розійдуться?
- Сподіваюся, це не відбудеться.
- Тимошенко постом прем'єр-міністра навряд чи задовольниться?
- Я чув про ці спекуляціях і в Москві, і в Києві. У плані політичних перспектив реальний шанс перемогти є тільки у тандему Ющенко - Тимошенко.
- Як довго триватиме революційна перетряска?
- Боюся, що до березня наступного року, коли пройдуть вибори до нового парламенту. Вікно можливостей, які дала перемога Ющенка, в часі дуже обмежено. І досвід інших країн, в тому числі і Росії, показує, що основні позитивні рішення приймаються саме в перші 1,5 - 2 роки після виборів. А потім все йде по накатаній, змальовується погляд, людина бронзовіє.
- Вас у Києві сприймають як свого?
- У мене доброзичливі відносини навіть з тими, кого я критикую. Вони розуміють, що я ніяких угрупувань не лобіюю.
- А раптом Ви лазутчик Кремля, засланий козачок?
- Думаю, що моя відкрита підтримка Ющенка під час виборів говорить сама за себе. Я не прихильник конспірології, про яку часто пише "Комсомольська правда". Все в політиці у вищих ешелонах влади набагато простіше, ніж собі уявляють журналісти.
Микола Юхимович