Про "жидівку" Мілу Куніс
Демократична громадськість України обурена: новообраний народний депутат України від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко обізвав "жидівкою" американську кіноактрису чернівецького походження Мілу Куніс. Демократична громадськість комплексує. Вона вважає, що подібні заяви псують європейський імідж української опозиції. І вимагає (в особі кращих своїх представників), щоб Ігор Мірошниченко приніс вибачення.
Ігор, чуєте? Треба повиниться. Інакше демократичної громадськості буде дискомфортно сидіти з вами в одному залі засідань і стояти на одних мітингах в боротьбі проти бандитської влади. Ну що Вам варто? Черкніте у Фейсбуці пару рядків - мовляв, погарячкував, нічого проти Міли Куніс не маю, хай собі й далі грає в Голлівуді. І все налагодиться. Гармонія опозиційної єдності буде збережена.
Зрештою, ніхто ж не вимагає від Ігоря Мірошниченка особисто та від ВО "Свобода" в цілому переглянути ксенофобську програму партії. Ніхто не вимагає протидії побутовому та вуличного расизму, який процвітає в тому числі і за підтримки ВО "Свобода". Ніхто не проти нацизму, поки цей нацизм не починає устами ньюсмейкерів обзивати "жидами" інших ньюсмейкерів.
Подібне вже було в лютому поточного року, коли соратник нинішнього жідоеда, теж обраний нещодавно до парламенту свободівець Сиротюк обрушився на співачку Гайтану за те, що вона, будучи чорношкірої, має нахабство представляти Україну на Євробаченні. Якось це все забулося. Взагалі, забуваються подібні речі дуже швидко.
Вчора Гурвіц, образившись на звинувачення в "українофобії", обзиває лідера "Свободи" "продажним тягнівзадом". Завтра вони обидва будуть сидіти в парламенті і злагоджено голосувати, хай і не обмінюючись рукостисканнями, але й не протистоячи один одному. Демократична опозиція у нас взагалі відрізняється приголомшливою толерантністю до нацистів. Вона може поістеріть - але лише з конкретного приводу. У цілому ж ВО "Свобода" для наших демократів - партнер, разом з яким дуже кофортно воювати проти Януковича. І за це можна пробачити багато що.
Цікаво, а якби Гітлер попросив вибачення у євреїв, слов'ян та інших циган? Або - гаразд, не Гітлер, а офіцер СС з адміністрації Бухенвальда? Або петлюрівський погромник-хорунжий, який точно так само, як і Мірошниченко, не називав певну частину населення України інакше як "жидами"? У чому різниця? У тому, що на рахунку Мірошниченко поки немає жодного кремованого або зарубаного шашкою єврея, москаля чи комуніста? О так, це дуже суттєва різниця. Крім жартів.
Просто у ВО "Свобода" поки немає всієї повноти влади. Поки вона змушена рахуватися з необхідністю дотримання зовнішніх пристойностей. Якщо нацисти не мають значного чисельної переваги, вони ніколи не нападають - зважаючи елементарної боягузтві. Піймати кого-небудь неугодного і отлупцевать вп'ятьох одного - це нормально. Якщо це буде ще і який-небудь мігрант, то за нього взагалі нікому буде заступитися. Цей випадок пройде повз увагу демократичної громадськості - ну хіба що правозахисники обурюватимуться, да ліваки запостив пару-трійку гнівних статусів в "Фейсбуці" - але хто ж за теперішніх часів звертає увагу на ліваків да правозахисників.
Російські нацисти вже давно і спокійно полюють на трудових мігрантів - таджиків та їхніх дітей. Калічать. Вбивають. Таким макаром борються за чистоту раси, рятують Росію - при цьому навіть пальцем не ворушачи проти проклинається словесно кремлівського режиму та підконтрольних йому олігархів. І непідконтрольних - теж.
Українські нацисти в цьому плані нічим не відрізняються від росіян соратників, хіба що у нас немає засилля азіатських трудових мігрантів, та їх місце в якості об'єктів ненависті нецікаво займають чорношкірі студенти. А в цілому - та ж боягузтво, то ж тупе агресивне бидло, яке легко мобілізувати на силові акції під примітивними ксенофобськими гаслами. І нехай не завжди у вуличному наці-хуліганстві виявляються замішані безпосередні члени ВО " Свобода "- все одно, ця партія стала сьогодні своєрідним центром, навколо якого крутяться різноманітні дрібні націоналісттіческіе молодіжні групи і течії, що знаходять у старших товаришів розуміння, притулок, захист і підтримку .
А Міла Куніс ... Вона, власне, бачила того Мірошниченко з його образами у труні в білих берцах. За неї у всій цій історії найменше варто переживати. Носитися з її українським територіальним походженням нерозумно - у всякому разі, остільки, оскільки Голлівуд розташований не в Харкові і не у Вінниці. Голлівуд - в Америці. І конкуренцію йому Україна не складе ще дуже довго. У всякому разі, до тих пір, поки наші демократи будуть толерантні до союзників-нацистам.