Ще раз про свободу слова

Чі існує в Україні цензура? Без сумніву, так. Як існувала вона и при "найбільш демократичному" презідентові Вікторові Ющенку, як існувала и при макабрично ("темниками" Завдяк) Леонідові Кучмі, як існує и тепер - при Вікторові Януковичу. Змінюються позбав Обличчя керманичів, а підході до Формування та Функціонування прайси ЗМІ залішаються Тімі самими. Досить таки мало обнадійлівімі, скажімо Відверто. У цьом плані змін - жодних.

Хочай цензура як контроль влади за Розповсюдження ІНФОРМАЦІЇ булу и буде в УСІ часи та у всех странах. Вона мала місце Вже в Vстолітті Нашої єрі, коли Папа Римський Геласій І видав список заборонених апокріфів. Вона існує зараз у демократичних странах, Які у гонітві за політкоректністю перейменовують роман Агати Крісті "Десять негренят".

(Даже у РАДЯНСЬКА Союзі, Який впроваджував ідею інтернаціональної дружби и Плекан студентов-афроамеріканців в університеті Патріса Лумумби, Станіслав Говорухін екранізував цею сюжет за автентичні назви). Тож Говорити можна Хіба что про Посилення або послаблення цього самого контролю, Який візначається різнімі факторами.

У часи СРСР (від Леніна до Черненка) цензура мала Виключно ідеологічне підгрунтя. У часи незалежної України ідеологія ВТРАТИ однорідність и Набула розмітіх кордонів: шкірний великий бізнес володіє власним медіа-холдингом чі буцай одним-двома Вагом ЗМІ, тож журналістові поки що є, з чого вібіраті. Як казала колись Іванна Коберник, "обираючи роботу, ми Обираємо залежність, яка нам Менш непріємна".

Про залежність и незалежність, пріємну та не Дуже

Останнім годиною Ситуація в українських медіа однозначно погіршілась не тому, что до влади прийшов Янукович, а через фінансову кризу. Ряд проектів НЕ вітримає Тиску известить и згорнув свою діяльність. Десь це відбувалось цівілізовано, и звільненім Працівникам НЕ позбав виплата всю зарплату, а й дали "підйомні". А десь - после кількох місяців Очікування Платні - людей просто "попросили на вихід", в КРАЩА випадка залиша з тандему "газета / журнал + сайт" Тільки Інтернет-версию видання як Менш витратності виробництво.

Ринок медійніх Вакансій ставши однозначно вужчий, пробитих у Цю сферу дільяності почти Неможливо. Такий стан речей может Тільки надіхаті роботодавця, Котре знає: журналісти стали однозначно "слухнянішімі". Чи не тому, что боятися репресій, а тому, что жахаються перспективи, коли закінчаться Останні гроші и жити стане Фактично ні на що.

Всі це нагадує сюжет Французького фільму "Іграшка" про ексцентрічного мільйонера Рамбаля-Коші, Який звільняв Журналістів за принципом "ліва нога так побажала". Тільки кінематографічній Рамбаль-Коші відавав гламурний журнал, а Українські "рамбалі" утрімують Переважно Політичні проекти. Звідсі ї взаємозв `язок: обстоювання бізнесменом своих інтересів через" дружбу "з сильними світу цього - обслуговування потреб політіків - Формування вимог найнятім на роботу медійнікам.

Ніні найбільші Українські медіа-магнат (Вадим Рабінович, Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Борис Ложкін, Валерій Хорошковський) або так чи інакше пов'язані з Владом, або (як у випадка з Хорошковським) цією самою Влада і є. Особистий вибір шкірного з них, смак та Відчуття Міри візначатімуть методи роботи з журналістамі. Альо великий бізнес обов'язково відчуватіме на Собі ТИСК власти, тож, у свою черго, тіснутіме на найманами працівніків.

У цьом плані НЕ МОЖНА НЕ Погодитись з керівніком проекту "Главком" Віктором Шлінчаком, Який давши "Оглядачу" Інтерв'ю І, говорячі про відсутність здорової конкуренції в царіні ЗМІ, відзначів Наступний:

"У нас має місце конкуренція власніків, Які вкладають кошти в медіа не тому, что цею бізнес может приносити гроші, а тому, то багато є дієвім інструментом лещатах. У умів, коли обмежується демократія, ПЄВНЄВ чином обмежується и можлівість розвітку ЗМІ. Смороду вімушені або под когось "лягаті", або закривати. СЬОГОДНІ Попит на незалежну пресу в Україні відчувається Тільки зі сторони сусіпльства, альо жодних чином у незалежності ЗМІ НЕ зацікавлені власникам медіа. Ті, хто вкладають гроші в ЗМІ, в Першу Черга хотят розуміті, Як їх використовуват, а не як будуваті системний бізнес "

Власне, Вище наведенні Твердження є альфою та омегою Існування українських ЗМІ. До цієї лаконічної формули Додати Нічого, на цьом можна Було б ставити Крапка у всій Дискусії. Без Економічної свободи не якщо и ПОЛІТИЧНОЇ, а економічно незалежних мас-медіа у нас немає.

Альтернативою підпорядкування ЗМІ Приватним власникам є вихід того чи Іншого видання на самоокупність або на іноземній капітал. Перше є почти утопією, друга супроводжується ПЄВНЄВ нюансами. Іноземній капітал є добрий тім, что НЕ пов'язаний з Українськими політічнімі партіямі, альо "поганий" тім, что інвесторі захочуть Бачити ПЄВНЄВ віддачу (а це повертає нас до питання конкуренції та Економічної свободи).

Знову ж таки, має рацію тієї самий Шлінчак, Котре каже, что корупція у царіні ЗМІ дається взнаки Вже на Рівні газетного кіоску. "За Радянську Союзу існувала велика Централізована мережа" Союздрук ", яка налічувала тісячі кіосків" Преса "по усій Україні. После успішної пріватізації ця мережа роздрібнілася на Маленькі ПІДПРИЄМСТВА. Тож тепер на территории, пріміром, обласного центру могут знаходітіся сорок кіосків, Які належати сорока власникам. З'явилися окремі Нові мережі. І тепер щоб зайти у ятір Розповсюдження, треба платіті власникам мережі ", - говорити ВІН.

Це ті, что стосується Друкований видань, Які помалу занепадають, бо НЕ вітрімують конкуренції з Інтернетом. Если ж торкнути радіомовлення чі телебачення, то тут гіпотетічній іноземній інвестор может стікнутіся з проблемою.Більше Отримання ліцензії, грі на частотах ТОЩО. Розподілення ефірного часу в Україні - справа такоже політична (й достатньо згадаті хоч Кінець Правління Леоніда Кучми и ті, Скільки спісів Було Зламал довкола Нацради по вопросам телевидения та радіомовлення и ее тодішнього очільніка Бориса Холода).

"Тема ВАЖЛИВО и актуальна": як це булось колись

До речі, з приводу Кучми, чи то пак диктату на найвищу Рівні. У "пізнього" Кучми виробництво "темніків" на повну Потужність запрацювало через три роки после его переобрання у 1999-му. Та й ті Завдяк Віктору Медведчуку. Тодішня Банкова спочатку взялися за Справу й достатньо брутально: у 2002-му, після "касетного скандалу" і Акції "Україна без Кучми", Рекомендації, адресовані ЗМІ, закінчувалісь недвозначнім "Проханов ігноруваті" або "Прохання вісвітліті в ПОВНЕ обсязі".

ПРОТЯГ Наступний двох років (после активного втручання "Репортерів без кордонів", чисельного протестів, тематичність слухання у парламенті, творення медійніх профспілок ТОЩО) формулювання Дещо пом'ягшіліся. "Темники" теплоход 2004 року містілі Вже анекдотично фразу "тема ВАЖЛИВО и актуальна", что винне Було сприйматися НЕ як імператів, а як "ненав'язливо" коментар фахівця.

Окрім того, протягом 2002-2004 років влада підготувалася до "роботи" зі ЗМІ, забезпечен Собі опертя на законодавчий базу. У 2003-му Було Прийнято закон "Про державну таємницю", за Яким журналіста можна Було допутіваті з приводу его ІНФОРМАЦІЙНИХ джерел. Пізніше - проголосовано закон "Про внесення змін у деякі ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ України", что торкався ДІЯЛЬНОСТІ СБУ и передбачало штрафи за "зберігання и використанні" "технічних засобів для Зняття інформації" (ЕКСПЕРТ зауважувалі, что под це визначення підпадає звічайній журналістській диктофон, Який становится приводом для переслідування его власника).

БУВ і закон "Про моніторинг телекомунікацій", Який дозволяв прослуховування без Дозволу суду. Та перевершіла усьо нова редакція Цивільного кодексу України з одіознімі Твердження на кшталт: "інформація, яка подається Посадовою особою, є достовірною" або "негативна інформація, Поширена про особу, є недостовірною", або ж "суд может Вилучити тираж газети, книги з метою его знищення "(ЯКЩО неможливим є" Усунення порушеннях немайновіх прав "позивача).

Можна пріпустіті, что подібною юридичною казуїстікою Янукович займатись не якщо. (Ба даже больше: Вже за "нової" влади парламент підтрімав ініціатіву опозіції и проголосувало за новий закон "Про доступ до публічної нформації" ). Альо оскількі структура медійного прайси найближче годиною навряд чи змініться, тоб домінуватіме підпорядкування ЗМІ медіамагматам, пов'язаним з Владом, прогноз, на жаль, є НЕ Надто втішнім: Всі Було так, Як було и до того.

Трохи особістів

Насамкінець хочу Сказати про таке. Говорячі про свободу слова, КОЖЕН журналіст, Безумовно, інспірує решті свой власний досвід. Моя журналістська кар'єра починаєм в газеті "Україна молода", работе в якій Було віддано без малого Вісім років. У 2001-му, коли я дебютувала в "УМ", видання активно підтрімувало Віктора Ющенка та "Нашу Україну".

З точки зору пріхільніків Леоніда Кучма "Україна молода" демонструвала, звісно, ??замало свободи, гнучкості та плюралізму думок. Прот колектив однодумців, Який зібрався в "УМ" на тій годину и Який Палко Жадан змін у державі, Цілком поділяв редакторсько політику. Іншімі словами, тодішня - Фактично! - Несвобода ставала свободою в перерахунку на емоційні, інтелектуальні спожи більшості задіяніх у віданні газети колег.

Нам, журналістам "України молодої" (і мені в тому чіслі), Було затишно в умів, коли сприйняттів ПОЛІТИЧНОЇ дійсності Цілком улягає ее "офіційній" (редакторській) інтерпретації. Значний важче стало пізніше, коли подібна гармонія залишилась у минули. Чи не вдаючися у Подробиці, зауважу позбав, что, починаючі з 2007 року, я очолювала в "УМ" відділ "Столиця", відійшовші від політічніх тем.

Прот Вдячність до незмінного редактора "України молодої" Михайла Дорошенка я Збереже, вочевідь, надовго. Видання задавало Певний стандарт, формуван набор крітеріїв, за Якими я оцінюватіму свои наступні місця роботи. Довгий годину я думатіму, что такою и Тільки такою и мусіть буті Справжня журналістика: без НАТЯК на жовтізну, на похабщину, на довколаполітічній вуайеризм.

Приємно згадаті, что ї Ставлення до Журналістів десять років тому однозначно відрізнялась від нінішнього. Моє Розслідування про ті, як Міліцейський спецназ тренується прідушуваті протести на ув `язнення в тюрмах (Вийшла напрікінці 2001-го), віклікало Прихід мало чи не Наступний дня людей в погонах, котрі активно цікавілісь Джерелами ІНФОРМАЦІЇ. Стаття про обвінувальній Висновок по деле "9 березня" (виступа у рамках "України без Кучми") трохи не вартувала посад офіцерам СБУ.

Хоч допиті у період з 2001-го по 2004-ий були впорався почти Будьонного (повісткі вручав и УБОЗ, и прокуратура), домінувала гордість за Арбітражний процес ремесло и удовольствие от наявності "зворотнього зв'язку". Відчуття, что тобі читають (а відтак - и чують) пішло за водою, до речі, разом з ЕПОХА Кучми. Альо часи НЕ обірають. Можливо, на тлі подалі перемін ті, что є сьогодні, здаватіметься и цікавім, и драйвовим (як більшість моїх знайомиться колег Вже при Ющенкові Відверто ностальгувала на тім відчуттям куражу, якій не полішало нас на качану "Нульовий").

Можливо ...