Блог | Кохання усього життя: як зрозуміти, що ви його зустріли

Буває, що начебто "кохання всього життя" є багато років лише фікцією, а "фіктивний" шлюб несподівано стає долею, "офиційний" – розпадається після першого ж випробування, а так званий "гостьовий" – стає міцним: такі вже сценарії однієї п’єси під назвою витівки кохання. Як співалося у відомій пісні, кожен вибирає по собі: жінку, релігію й дорогу. Жодна зі сфер людського життя не пройнята такою кількістю міфів та ілюзій, радості й захвату, як сфера кохання і подружжя. І тут також виникає велика кількість непорозуміння й болю.

Сьогодні психологи говорять про зміну інституту сім’ї у всьому світі й особливого відношення до створення пари. Молоді люди не поспішають одружуватися, навіть постійні стосунки їх не цікавлять, краще - просто дружба; про ранній секс батькам вже нічого турбуватися - це їм не цікаво, краще вчитися, та й дорослі уникають "серйозних" відносин: напружують, багато сил відбирають. Що трапилося з нами на рівні задоволення від близької людини поруч, яка з тобою ділить урбанізовану самоту, дає глибокий сенс і цікавість життю?

"В любові ми стаємо вразливими, ми стаємо залежними. Однак, якщо дивитися на світ без любові - ми не зможемо його зрозуміти і відчути", - сказав відомий режисер Кшиштоф Зануссі. Звісно, що багато чого в житті залежить від особистих якостей людини, від моделі родини, яку донька чи син наслідує, від страху повторити помилки батьків, або ж від несвідомого бажання якомога довше залишатися в інфантильній позиції, бути дитиною своіх батьків - я це часто бачу в історіях своїх аналізантів.

Може тому й бродить вулицями привід самоти, а люди часто запитують у мене: що я роблю не так, чому у мене не складається, як бути жінкою (чи чоловіком) - і це, власне, ті красиві й успішні, хто стався, має чудову роботу, статки, розум, добробут. Моралісти будуть говорити про втрату цінностей, виховання і таке інше... Але це загалом про зміни. Про те, як сучасний дискурс вимагає бути лідером, першим, кращим, насолоджуватися без обмежень, і так лячно робити помилки, але ж помилка - це знахідка, це сенс подальшої роботи, і в стосунках теж! Суспільство від чоловіків вимагає бути сильними й успішними, але, починаючи зі школи, лідерами навіть в точних науках стають дівчата, які пізніш досягають завдяки певним якостям більшого успіху. А коли дівчата старшають, стикаються з жіночою неможливістю, бо мати первинні й вторинні статеві ознаки ще не означає бути жінкою: саме це питання виникає найчастіш у мене в кабінеті. Тобто сьогодні відчайдушно змінюються гендерні ролі. А претензії один одному лишаються ті самі.

Як на мене, причина того, що люди замість почуттів, відносин, шлюбу отримують сурогат, саме в згубленій здатності радіти не тільки за себе, а й за когось, за близьку людину, зокрема, співпереживати, бо насправді чи ти снідав, чи ти вдягла шапку - це теж кохання. Нарцисизм частково допомагає нам бути конкурентноспроможними. Але якщо нарцисичні вимоги від партнерів затьмарюють стосунки, ми почуваємося обкраденими у справжніх почуттях. Одна польська психологиня здійснила опитування молодих людей. На одній стороні аркуша вона написала питання: "Що б ви хотіли отримати від свого чоловіка або дружини?". На це запитання всім респондентам відповісти було нескладно. А на зворотному боці аркуша вона написала: "А що б ви самі хотіли дати вашому чоловікові чи дружині?": багатьом було складно відповісти.

Ми певною мірою егоїсти, бо хочемо багато отримати від партнера, хочемо відчуття щастя, любові, турботи, хочемо чоловіка чи дружину розглядати як продовження свого Я. У цьому й складність відносин. Ми мріємо про щасливий шлюб, але ж так складно його побудувати, бо часто маємо завищені очікування: нам мають давати любов, гарний секс, матеріальний статок, захист, приємне проведення часу, душевне спілкування.

Мій улюблений французький психоаналітик Жак Лакан все життя, окрім, звісно, теорії й клініки, обмірковував питання кохання. Бо, зрештою, з чим би не зверталися люди в терапію, з якого питання не потребували консультації, все буде про любов. Так от, він говорив, що кохання – це дар, "я тебе люблю" означає, що я тобі даю, не знаю що, і не знаю, чи потрібно тобі це, але не давати не можу.

Якщо у відносинах з близькою людиною ми самі не даємо, то відчуваємо тривогу, яка деколи жене нас шукати того, чого не вистачає, на стороні. Самотність, – говорила на психоаналітичній сесії одна жінка, – не є щось глобальне, як чорна хмара на горизонті. Цей стан проявляється в побутових дрібницях, коли ти прокидаєшся вранці й розумієш, що тобі до смерті набридло бачити у ванній самотню зубну щітку в стаканчику. Або коли приходиш з роботи і, знімаючи верхній одяг, ловиш себе на думці, що тобі хочеться, щоб поруч з твоїм плащем висів і чоловічий. Однак вона не поспішала шукати партнера, тому що дві зубні щітки в стаканчику замість однієї ще ні про що не свідчать. Адже важлива не постійна присутність в одному з тобою просторі якоїсь людини, а емоційний контакт, який практично неможливо налагодити без прихильності один до одного, вміння чути, поважати. Багато хто скаже, що справжнє кохання в наш час досягти не можна, що це ідеальна, нездійсненна мрія. Це, на щастя, не так. Справжню любов можна зустріти, можна до неї дорости і можна навчитися її берегти, про неї дбати. Як казав Габрієль Маркес,"Любов сильніше обставин, сильніше хвороби, сильніше старості, сильніше ненависті, сильніше війни, сильніше бідності".

Напередодні нового року ми очікуємо на чудеса й загадуємо бажання. Начастіше десь в космос, але насправді вглиб себе, ми відправляємо бажання зустріти кохання, побудувати пару, бути щасливими. Відправляйте, і, якщо ви за цей час навчитеся давати, бо це і є любов, вам особисто дійсно дуже пощастить. І це не чудеса, а ваш труд, не витівки кохання, а ваша здатність.

Підписатися на Instagram автора можна тут.

Сайт автора psymedvedeva.com.ua.