Блог | Криза середнього віку: хто схильний і як пережити

Розбираємося, чому після 40 ми стаємо похмурими й готуємося до найгіршого, а вже через кілька років знову сповнені життя. Вчимося вибиратися з життєвих ям і вчасно розв'язувати проблеми .

Поняття кризи середнього віку було введено в Лондоні в 1957 році. Саме тоді 40-річний канадець на ім'я Еліот Джекс стояв перед зборами Британського психоаналітичного суспільства і читав вголос написану ним статтю.

Вчений мав сміливість заявити, що по досягненню 30-40 багато людей зазвичай переживають депресивний період, який триває кілька років.

Психоаналітик спирався на факти, які йому вдалося добути вивчаючи життя великих художників. Досліджуючи їх біографії, він виявив, що у більшості з них криза набувала крайніх форм.

Що стосується звичайних людей, то симптоми наявної кризи можуть включати:

• релігійні пробудження,

• безладні статеві зв'язки,

• раптову нездатність насолоджуватися життям,

• іпохондричні заклопотаність своїм здоров'ям і зовнішнім виглядом

• компульсивні спроби залишатися молодими.

Цей період викликає у багатьох людей усвідомлення того, що їхнє життя досягло зеніту і тепер буде плавно сходити нанівець. Чоловіки й жінки починають усвідомлювати виразніше, що смерть трапляється не тільки з кимось: це станеться і з ними також.

Ідея про неминучість кризи середнього віку незабаром перейшла з академічної статті Джекса в популярну культуру. У своїй книзі 1967 року "Криза середнього віку" письменниця Барбара Фрід заявила, що криза є "нормальним аспектом зростання, так само природним для людей у ​​віці 40 років, як прорізування зубів для немовлят".

Кризу середнього віку, стали розглядати як біологічна неминучість, яка може істотно підірвати життєвий дух людини, а в занедбаних випадках навіть знищити його.

Хто переживає кризу середнього віку?

В першу чергу нумо розберімося, чому ми цю криза відчуваємо. З досвіду спілкування з клієнтами я з'ясувала, що найпоширенішим чинником кризи середнього віку стає відчуття, що людина не встигає. Не встигає зробити те, що намітила, запізнилпся з результатами та не виправдала надій. Своїх, чужих або спільних з кимось.

Заради справедливості зазначу, що ми дійсно багато чого не встигаємо. Іноді в силу завищеною планки, яку ставимо собі з оглядкою на інших. Іноді — через обставини, які встають на шляху, а часом — через безпорадність і лінощі. На жаль, як показує досвід, саме несвоєчасність розв'язання проблем і завдань перетворюється в лавину, яка до сорока років або змітає залишки волі, або змушує зробити ривок і відкопати особистість під купою проблем.

Звичка відкладати важливі справи на потім — один з головних дзвіночків, що життя поїхало по хибному маршруту. Ви в буквальному сенсі сіли в чужій автобус, їдете з кимось за компанію або просто купили квиток навмання. І тут на думку спадає фраза Льюїса Керролла з "Аліси в країні чудес": "Якщо ти не знаєш, куди ти хочеш потрапити, значить тобі все одно, в який бік іти". Це означає, що головним критерієм уникнення кризи залишається чітке розуміння свого "я", своїх бажань і мети.

Тут, до речі, потрібно сказати, що чоловіки й жінки переживають кризу по-різному. У жінок вона проходить в більш м'якій формі та рідко триває понад 2-3 роки. Найчастіше вона пов'язана з рефлексією на тему біологічного годинника, реалізації себе в професії та сім'ї й прийняттям процесу старіння. Якщо казати відверто, то глобально більшість жінок переживає дві кризи.

Перша — криза тридцятиріччя, тобто прощання з юністю.

Друга — криза п'ятдесятиріччя, коли жінка входить в пізню зрілість.

У чоловіків кризовий марафон може відняти добрий десяток років. Солі додає ще й те, що у них кризи настають кожні 10 років. Починаються вони з 20 років закінчуються приблизно в 80. Наші чоловіки, бойфренди, сини та батьки рухаються по синусоїді від кризи вибору через кризу мотивації, здобутків та визнання до кризи потрібності.

Наукові дослідження довели, що чисто технічно тільки у10-26% людей в 40+ настає саме криза. Тому, доречніше було б говорити про перехідний період середнього віку.

Як пережити кризу середнього віку?

По-перше, вам варто знати, що цю кризу ви переживете. Так уже влаштована наша психіка. У міру того, як ми переживаємо середній вік, задоволеність життям на графіку схожа на U-подібну криву. Ми наближаємося до 40 років з тривогою, страхом і розчаруванням, але вже до 50-60 років, схильні миритися з процесом старіння і в кінцевому підсумку відновлюємося і подвоюємо рівень особистого щастя.

По-друге, якщо ви вже зрозуміли, що увійшли в цей непростий період, припиніть посипати собі голову попелом, ховати себе, свої надії та плани. Так, якась частина шляху вже пройдена. Чи це не привід скоригувати шлях і з урахуванням минулих злетів і падінь зробити його трохи іншим?

5 порад щодо виходу з кризи середнього віку

1. Сповільнюйтеся. На перший погляд звучить як знущання: "Алло, я і так нічого не встиг, що за маячня ?!", — скажете ви. Та справа в тому, що зараз настав той момент, коли вже час вийти з випадкового автобуса і звіритися з картою. Зупиніться, переведіть дух і просто подумайте про себе. Приділіть увагу здоров'ю, розберіть мотлох. Поки ви не впадаєте в депресію, збереження стійкості може бути кращою стратегією. Це не означає, що ви повинні ігнорувати серйозні проблеми у своєму житті; це просто означає, що якщо ваші емоції здаються невідповідними відбувається, будьте уважні та терплячі до себе.

2. Діліться своїм болем з іншими. Багатьом людям важко зв'язатися з іншими, коли вони відчувають невдоволення середнього віку. Вони побоюються, що це означає, що з ними щось не так, що вони в чомусь неповноцінні або що вони втратять повагу з боку інших. Але якщо ви поділитеся своїми почуттями з хорошим другом, який може слухати зі співчуттям, а також підтримувати вас в переживаннях, ви можете відчути себе менш самотнім.

3. Заткніть внутрішнього критика. Ми в основному запрограмовані на те, щоб хотіти більшого і з оптимізмом дивитися в майбутнє — принаймні, коли ми молоді. Але в міру того, як наростає розчарування, ми можемо виявити, що порівнюємо наші досягнення з досягненнями інших і вирішуємо, що ми зазнаємо невдачі. Це рецепт додаткових страждань. Створіть собі щось подібне до особистої мантри: "Я не повинен бути краще, ніж будь-хто інший" або коротший "Досить себе порівнювати". Вони допоможуть вам приборкати розгублений розум і підстьобнути зайнятися власним життям.

4. Звертайтеся по допомогу. Ніхто не читає ваших думок і не спостерігає за вами так пильно, як ви гадаєте чи сподіваєтесь. Якщо відчуваєте, що впадаєте в апатію, тривожність або розумієте, що життя померкло — кажіть. Для початку підійде й друг. Але не полінуйтеся звернутися до фахівця. Приятель, звичайно, може поспівчувати та втішити, але розплутати вашу грудку переживань доведеться самостійно. І краще, якщо робити ви це будете, заручившись підтримкою психотерапевта.

5. Рухайтеся маленькими кроками. Це важко, але важливо. Коли ви відчуваєте спад, пов'язаний з кризою середнього віку, не намагайтеся радикально струснути ситуацію, кинувши роботу, сім'ю і почавши все спочатку на якомусь тропічному острові. Замість цього подумайте про внесення невеликих змін, які відповідають вашим накопиченим навичкам, досвіду і зв'язків. Саме рух до цілей, а не їх досягнення веде до міцного щастя.

Але, головне, пам'ятайте, що криза середнього віку зовсім не обов'язково повинен бути кризою. У вашому випадку це просто шанс взяти під контроль і зробити ще один вибір у своєму житті.