Панталони з начосом і затверджені владою фасони: що носили в СРСР. Фото

Яна Сончковская
Мода
158,2 т.
У Радянському Союзі забороняли слово 'мода'

Радянські люди носили скромні, прості й однакові вбрання. Хоча часто це був не особистий вибір – а відсутність можливості вибору як такого. Звичайно, потреба виділятися була. Але в СРСР одягнена не як усі людина вважалася вискочкою і білою вороною, тому виділятися теж намагалися не сильно.

Більшовики забороняли слово "мода", а замість цього вживали "одяг для народу". OBOZREVATEL пише про стиль і способи роздобутку модних образів у Союзі.

Жахлива якість та асортимент

Святковий і повсякденний стиль в СРСР був дуже вбогий, сірий і понурий. Навіть радянські перші леді не мали відчуття смаку, а їхнє вбрання на міжнародних зустрічах було схоже на "роби".

Одяг в СРСР був сірим і понурим.

Всі шили по два однакових комплекти одягу на зиму і літо. Чоловіки носили пролетарський кашкет, піджак, звичайну сорочку і штани зі стрілками. Жінки одягали блузи вільного крою без декольте та спідниці нижче коліна. Кольорова гама костюмів варіювалася від темно-коричневого до сірого відтінку.

У сталінську епоху були заборонені іноземні каталоги і журнали, а радянська людина мала виглядати скромно та пристойно. В Союзі у великих містах були Будинки моделей, де вигадували нові фасони одягу. Перед тим як представити колекцію, їх затверджувала Художня рада СРСР.

В СРСР часто шили одяг на замовлення.

Модні покази в Союзі називали сеансами і проводили двічі на рік у Москві. Люди могли подивитися на нові вбрання і придбати не готовий образ, а викрійку. Шиття сукні забирало дуже багато часу, у маленьких містах жінки купували журнали з викрійками. Радянські газети коштували 30 копійок, а іноземний журнал Burda аж 5 рублів.

Білизна в СРСР була жахливою і однотипною.

Жіноча спідня білизна була жахливою і шокувала іноземців. Фабрики випускали по три розміри бюстгальтерів і панталони з начосом і без. Якщо були більші або менші груди – доводилося шити на замовлення або ходити без ліфа. Жінки навіть не знали, наскільки гарними можуть бути мереживні трусики і топи різних моделей. Тоненькі капронові панчохи в Союзі були предметом розкоші, доступної дружинам партійних функціонерів і дипломатів.

Черги

Одяг в СРСР берегли, як сімейну реліквію. Люди чітко поділяли вбрання на святкове і повсякденне. Гарні речі одягали 2 рази на рік на важливі події. Сукні передавали з покоління в покоління, а верхній одяг перешивали під інших членів родини.

В Союзі стояли черги на ринках.

Як тільки в магазинах з'являлися якісні та незвичайні речі, їх відразу ж змітали з полиць. Найпопулярнішими були кросівки, мереживні й оксамитові тканини, хутряні шапки і перламутрові ґудзики. Коли на ринку був привіз – люди сім'ями годинами стояли в чергах, щоб купити нову річ.

Культ імпорту

Понад усе люди мріяли дістати вбрання з-за кордону – через вічний дефіцит, жахливу якість і асортимент. Студенти моментально переймали модні тенденції, робили екстравагантні зачіски і шили незвичні костюми. Так з'явилися "стиляги".

В Союзі забороняли носити яскраві речі.

Патрулі ловили "стиляг", збривали волосся і розпорювали вузькі штани. Людей, які виділялися, звільняли з роботи та виганяли з вишів. Коли в Союз прийшла мода на "міні", на вході в університет стояли контролери, які вимірювали довжину спідниць і відправляли дівчат додому перевдягатися.

Джинси були дефіцитом.

Джинси – символ успіху і багатства в СРСР, але дозволити їх придбати міг не кожен. Фірмовий денім з-за кордону коштував понад 120 рублів. Також цінувалися речі, де було написано хоч декілька англійських літер, і байдуже, що вони означали. Бісер, якісна тканина і яскраві кольори були у тотальному дефіциті.

Раніше OBOZREVATEL писав про: