Чому українське стало модним: стилістка пояснила феномен, який вийшов далеко за межі тренду

Ще кілька років тому українські мотиви в одязі у багатьох асоціювалися передусім із вишиванкою, етностилем та образами для особливих подій. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Українські бренди носять у повсякденному житті, традиційні техніки інтегрують у сучасний дизайн, а речі наших дизайнерів давно вийшли на міжнародний рівень. Стилістка Галина Денисюк пояснила, чому українське стало модним і чому називати це лише трендом уже неправильно.

За словами Денисюк, одна з головних причин – зміна ставлення самих українців до власної культури.

"Ми перестали дивитися на українське як на щось, що потрібно обов’язково осучаснити, щоб воно стало достатньо модним. Навпаки, ми нарешті побачили цінність у тому, що вже маємо: у ремеслах, вишивці, формах, прикрасах, символах, роботі майстрів. А дизайнери навчилися дуже красиво перекладати цю спадщину мовою сучасної моди".

Особливо помітним цей процес став в останні роки. Одяг та аксесуари перетворилися ще й на спосіб говорити про власне походження та культурну приналежність. При цьому український код більше не обов’язково має бути очевидним.

"Українська ідентичність у моді сьогодні набагато ширша. Можна обрати одяг українського бренду, сучасні прикраси з українськими мотивами, речі з льону, ручну роботу, плетіння або переосмислені традиційні форми. Український код може бути дуже делікатним – іноді достатньо однієї прикраси чи символічної деталі. Для мене важливо не буквально "одягнутися в Україну", а показати українську ідентичність через власний стиль", – говорить стилістка.

Водночас популярність української моди вже неможливо пояснити виключно патріотизмом. За словами Денисюк, локальні бренди почали конкурувати з міжнародними не своїм походженням, а дизайном, якістю та впізнаваністю.

"Якби українські речі були неякісними або неактуальними, одного бажання підтримувати своє було б недостатньо. У нас дуже сильна робота з формою, ручними техніками, деталями, матеріалами. Найважливіше – з’явився власний почерк".

Підтвердженням цього є успіх українських дизайнерів далеко за межами країни. Ruslan Baginskiy, FROLOV, BEVZA, Vita Kin, IENKI IENKI, Ksenia Schnaider, LITKOVSKA, GUDU та інші українські бренди вже добре відомі міжнародній fashion-аудиторії, представлені за кордоном, а їхні речі з’являються на світових знаменитостях. Українська мода поступово перестала сприйматися як локальне явище.

Однак для Денисюк значно цікавішим є не сам факт міжнародного визнання, а те, наскільки різним сьогодні може бути український стиль.

"Українське – це вже давно не лише вишиванка. Це може бути абсолютно мінімалістичний костюм українського дизайнера, сучасна прикраса з переосмисленим символом, сумка, взуття, лляна сорочка. Не потрібно буквально вдягати на себе національні символи, щоб підтримувати українське".

Окреме місце займають традиційні прикраси та ремесла, які сьогодні переживають нову хвилю популярності. Гердани, дукачі, намиста, хустки, плетені сумки та ручна робота дедалі частіше з’являються не в етнічних, а в абсолютно сучасних образах.

"Мені подобається, коли умовний дукач носять не з повністю етнічним комплектом, а з білою майкою та жакетом. Гердан – із сорочкою та джинсами. Плетену сумку – з мінімалістичною сукнею. Саме на контрасті традиційні речі починають виглядати особливо цікаво".

Стилістка радить не намагатися використати всі українські символи одночасно. Набагато сучасніше, на її думку, працює один акцент.

"Моя формула проста: один сильний український акцент плюс сучасна база плюс ваша індивідуальність. Коли символів занадто багато, образ може перетворитися на костюмований. А сьогодні українська мода цікава саме своєю природністю".

Ще одна причина популярності української естетики – глобальний інтерес до речей із власною історією. На тлі масового виробництва дедалі більшої цінності набувають ручна робота, ремесло, локальність та впізнаваність.

"Світ трохи втомився від однакових речей.

Коли всі можуть купити приблизно те саме, особливо цінною стає річ, за якою стоїть історія. А в українській культурі таких історій неймовірно багато. Нам не потрібно їх вигадувати – потрібно навчитися сучасно з ними працювати".

Саме тому Денисюк не хотіла б називати нинішню популярність українського короткочасною модою.

"Мені хочеться, щоб ми відійшли від формулювання "українське зараз у тренді". Українське не повинно бути модним лише через певні історичні обставини. Воно має бути бажаним, тому що це красиво, якісно, впізнавано і має власний характер. Коли людина обирає українського дизайнера не з обов’язку, а тому що це найкраща річ серед запропонованих, – ось це для мене справжній успіх української моди".