Чорнило і перекис водню: як жінки фарбували волосся в СРСР
За часів СРСР жінки не мали можливості користуватися більшістю б'юті-процедур, які зараз є популярними і легкодоступними. Фарбування волосся – не виняток.
Асортименту фарб для волосся тоді не було, а змінити свій природний відтінок можна було тільки на чорний, рудий або жовтуватий блонд. OBOZREVATEL вирішив розповісти, якими методами користувалися радянські модниці для фарбування волосся.
Іноді процес фарбування займав від 4 до 6 годин. На стан волосся це впливало вкрай негативно, особливо, якщо мова йшла про освітлення.
Для того, щоб змінити колір волосся на більш темні відтінки – рудий, каштановий або чорний – використовувалися природні барвники хна або басма. В такому випадку волосся залишалося більш "живим", однак якщо результат вийшов невдалим, позбутися від кольору було практично неможливо.
Процедуру фарбування можна було здійснити в перукарні, але вартувало це досить недешево. Найчастіше модницs в СРСР робили це в домашніх умовах.
Як висвітлювали волосся в СРСР
В СРСР волосся освітлювали перекисом водню, від якоuj виходив дивний, дуже неприродний за сучасними мірками колір. Блондинки тоді були в моді і виглядали набагато яскравіше, тому цей спосіб користувався популярністю. Але часто такі процедури закінчувалися плачевно.
Також для знебарвлення волосся застосовували й інший спосіб: використовували таблетки перекису 32% з аптекb, розколоті в порошок, мило, натерте на тертці, і воду.
Після цього волосся ставало жорстким, сухим і ламким. Іноді навіть траплялися випадки, коли дівчата отримували хімічні опіки шкіри голови.
Інші способи фарбування волосся
Брюнетки також любили надати своєму темнному волоссю додатковий відтінок. Наприклад, багато дівчат брали синє чорнило, додавали в шампунь або розбавляли з водою і тонували таким чином волосся. Такий відтінок тримався на недовго, а також "барвник" псував одяг та постільну білизну ще довгий час після застосування.
Звичні фарби в тюбиках в СРСР з'явилися на початку 70-х років. Хтось виготовляв фарбу на основі урзолу (органічна сполука, яка так само використовується для фарбування хутра), кори крушини і ще декількох компонентів. Їх варили вдома на своїй кухні, і маса виходила не кремоподібна, а рідка, тому наносили її губкою, марлею або ватою.
Іноді використовували інші підручні засоби – стару зубну щітку і пензлі для фарбування стін.
Як робили мелірування
Популярною технікою фарбування в кінці 80-х років вважалося мелірування. На голову одягали гумову шапочку з отворами або просто целофановий пакет з дірочками, пробитими в шаховому порядку. Тоненькі пасма діставали через отвори і фарбували гідроперитом (перекисом водню), потім замотували в фольгу. У народі техніка називалася просто – "пір'ячко".
Раніше OBOZREVATEL розповідав, на які жертви були готові жінки, щоб позбутися від небажаного волосся на тілі за радянських часів.