З забутого заводу – в сучасний спейс: як перевтілюється "Радар" у Києві
У грудні в Києві запустили офісний простір True Office площею 1 200 м². Розмістився він у будівлі колишнього заводу "Радар" за адресою: вул. Німецька, 1/32, що біля станції метро "Палац "Україна". Засновник спейсу підприємець Андрій Карпюк, розповів про те, як зародилася ідея проекту, про практику розміщення коворкінгів у колишніх промислових будівлях 60-х років, і поділився планами.
Ідея створення робочих просторів в колись промислових будівлях за кордоном – не нова. Цей тренд вже повністю захопив європейські країни і продовжує підкорювати світ. Завдяки йому колись забуті і напівзруйновані будівлі отримують нове життя і, нарешті, стають корисними для городян.
Однією з найпоширеніших цілей реновації колишніх заводів і фабрик є розміщення там офісних просторів.
Для кращого розуміння процесу приведу кілька прикладів, як це реалізується не в Україні.
Величезна будівля на березі Шпрее в Берліні раніше виконувала роль фабрики трансформаторів і кабелів. Сьогодні ж на його площі розмістилося простір Kaos з коворкінгом, фотостудією і майстернями. Локація також використовується для проведення семінарів та виставок.
В одному з найпопулярніших нині місць для відпочинку – на Балі – теж пожвавлюють занедбані будівлі. Так, забута швейна фабрика перетворилася в просторий коворкінг Kinship Studio Bali.
Крім загального і окремих робочих просторів там є кафе, фотостудія і великий хол, де гості можуть поспілкуватися та обмінятися ідеями. Автори проекту намагалися не змінити все до невпізнання, а відновити, зберігши тим самим первозданний вигляд приміщення.
Будівля колишнього алкогольного заводу в чеському Брно, побудована ще на початку XIX століття, врятували від знесення, перетворивши його на сучасний коворкінг The Distillery. Щоб зберегти атмосферність старовинної споруди, архітектори спробували по мінімуму міняти конструкцію і обробку. До слова, в нашому коворкінгу ми теж залишили елементи епохи, у якій він був побудований, але про це пізніше.
Якщо говорити про тенденції перетворення будівель колишніх фабрик і заводів на території України, то останнім часом вона активно набирає обертів. Красномовний доказ – реновація заводів "Промприлад" в Івано-Франківську, "Галичскло" у Львові і паровозобудівного заводу в Харкові.
Київські ж приклади вже давно у всіх на слуху. Це арт-завод "Платформа" – тусовочне місце, яке народилося завдяки переробці Дарницького шовкового комбінату, і інноваційний парк Unit City, який розмістився на території колишнього мотоциклетного заводу.
Модернізація "Радару"
Ми ж взяли на себе відповідальність дати другий шанс колишній адміністративній будівлі заводу "Радар" у Києві.
Спочатку в планах було орендувати тільки одну частину будівлі під офіс – для розміщення відразу п'яти наших проектів саме ця локація підходила якнайкраще. Інші варіанти, які ми розглядали в цьому ж районі, були не такими просторими.
Слід додати, що при виборі місця не останню роль зіграло розташування: це та частина центру, яка не схильна до постійних заторів. До того ж тут зручна транспортна розв'язка і зовсім близько станція метро.
І ось в процесі створення офісу мрії з'явилася ідея розширити його до загального простору – не тільки для наших, а й для інших талановитих команд. Так, було прийнято рішення замість одного поверху задіяти одразу всі. У минулому ці приміщення виконували найрізноманітніші функції: одна зона була їдальнею, інша – банкетним залом, третя – кухнею, четверта – танцювальним майданчиком. Все з перерахованого залишалося в аварійному стані багато років і не використовувалося.
Все, що продовжувало абияк працювати – кабінети, які завод здавав під офіси різним фірмам і організаціям.
Нам пощастило дати шанс цій будівлі знову працювати на 100%. Створюючи проєкт перетворення локації, ми хотіли зберегти її початкові риси, наскільки це можливо, адже споруда, побудована в далеких 60-х роках, являє безумовну цінність як символ епохи.
Серед іншого ми відреставрували стару мармурову плитку, замість того щоб використовувати новий, більш функціональний матеріал. Я вважаю це рішення однією з головних фішок інтер'єру. Економічно вигідніше було б просто замінити покриття, але питання збереження таких нюансів було принциповим. Природно, ми оновили комунікації, інженерію, інтер'єри, але при цьому не зруйнували все "під нуль".
До слова, танцювальний зал ми теж плануємо відновити, адже це унікальний майданчик в центрі міста, площа якого не програє британському Empress Ballroom, де щорічно проходить міжнародний конкурс з бальних танців. Після закінчення робіт і "Радар" зможе проводити змагання подібних масштабів.
Вся ж частина будівлі, де колись готувалася і подавалася їжа, теж відновить початкову місію. Навіть віконце, через яке продавалися ароматні пиріжки, ми збережемо. Власне, випічку за оригінальним рецептом їдальні можна буде спробувати в стінах оновленої будівлі. Саме такі деталі збережуть історію цього місця, і кожен киянин або гість міста зможе до неї доторкнутися.
Якщо коротко говорити про сам процес ремонтних робіт, то це було дуже непросто – хоча б тому, що нам довелося вивезти купу мотлоху, який накопичився в приміщеннях за довгі роки. З огляду на площу, роботи велися буквально в режимі нон-стоп. Були проблеми і з деякими підрядниками. Але, на щастя, всі труднощі виявилися цілком переборними.
У планах – фуд-корт, тераса для вечірок і тату-салон
В результаті вдалося створити багатофункціональний простір для комфортної роботи. Вже працюють опенспейси і окремі кабінети, переговорки і кухня. Після ремонту колишній танцювальний зал буде також використовуватися як майданчик для конференцій.
З травня ми почнемо запускати в роботу всю будівлю: плануємо відкрити спортзал, барбершоп, тату-салон, дитячу кімнату. На першому поверсі розташується фуд-корт від Ulichnaya Eda з виходом на літню терасу. У теплу пору року там будуть проходити вечірки з виступами діджеїв та інші активності. Таким чином, ми поступово створюємо повноцінну екосистему, в якій одна частина буде доповнювати іншу. Мені здається, це цілком гідна заміна хаотичного використання цієї будівлі в минулі роки.
Більшість нефункціонуючих промислових приміщень в центрі міста осягає однакова доля. Вони багато років простоюють без діла, руйнуються самі або за допомогою забудовників, і на їх місці виростають висотки. Модернізація ж таких об'єктів дозволяє зберегти будівлі, яким 100, а часом і куди більше років, а разом з ними – історію міста.