У Києві за 3600 пам’ятками слідкує три інспектори: директор департаменту про "призначення" активіста своїм заступником та порятунок спадщини
Наприкінці серпня стало відомо про призначення директором Департаменту охорони культурної спадщини КМДА відомої юристки та адвокатки Марини Соловйової. Її першим заступником мав стати не менш відомий київський активіст та захисник культурної спадщини Дмитро Перов.
Соловйова в інтерв'ю OBOZ.UA розповідає про перші результати роботи, плани на майбутнє, намагання повернути Києву пам'ятки та протистояння з боку уряду. А також про те, чому обіцянку призначити активіста її першим заступником досі не виконано.
– Ви вже кілька місяців очолюєте департамент, до цього жодного дня не працювали на державній службі. Як ваші враження? Можливо, до чогось були не готові?
– Дійсно, для мене пропозиція від міського голови обійняти цю посаду була неочікуваною. Я не одразу погодилась, мала подумати, тому що ніколи не працювала на державній службі. Я дуже довго була адвокаткою і багато справ було пов’язано саме з охороною культурної спадщини, тому і погодилась. У мене вже є певний досвід, напрацювання.
Вже декілька місяців я працюю. Це важко, але дуже цікаво. І я буду намагатися виправдати довіру.
– Що для вас було неочікуваним у цій роботі?
– Мене здивувала, і я буду про це говорити з Київською міською радою та міським головою, кількість працівників у департаменті. Департаменту дуже потрібно інспектори і дуже потрібні юристи. Інспектори потрібні для того, щоб проводити моніторинг об’єктів, проводити інспекції. У нас дуже мало інспекторів. А пам’яток 3600. Юристи потрібні для того, щоб вже в судах захищати об’єкти, якщо приписи не було виконано.
Буває таке, що десь руйнують просто зараз пам’ятку в Шевченківському районі, на Подолі. А у нас навіть інспекторів не вистачає, щоб поїхати на місце. Це проблема номер один для департаменту.
– І скільки у вас інспекторів на 3600 пам’яток?
– Всього 3.
– А скільки треба?
– Я думаю, якби було хоча б 7-8 інспекторів, а бажано 10, то ми б могли більш ретельно проводити моніторинг та інспекцію. Ми б регулярно дивились, де там балкон намагаються добудувати чи в якому стані пам’ятки.
– Напевно, коли погодились на цю посаду, думали про те, що найперше хочете змінити. Які першочергові плани?
– Нам дуже потрібно вносити зміни до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Я вже в кількох інтерв'ю казала про те, що якщо руйнують пам'ятку, то для фізичної особи це штраф у 1700 грн, а для юридичної – від 17 000 до 170 000 грн.
Юридична особа заплатить той штраф і буде знищувати пам'ятку, щоб побудувати там якийсь хмарочос. Я вважаю, що Верховна Рада має збільшити штрафні санкції за знищення пам'яток. Якщо там буде штраф розміром у мільйон чи півтора чи два мільйона, тоді це матиме вплив. Також необхідно запровадити механізм примусового викупу занедбаних пам’яток у комунальну власність, враховуючи, що ст. 21 Закону така можливість передбачена, але не розроблена процедура такого викупу.
КМДА спільно з депутатами Верховної Ради України в 2018 році були напрацьовані певні зміни до закону. Проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини" (реєстр. № 8202 від 26.03.2018) було ухвалено 19.06.2018 Верховною Радою України VIII скликання за основу.
Вказаний проєкт Закону розглянуто та підтримано в Комітеті з питань культури і духовності Верховної Ради України, однак знято з розгляду в другому читанні через причину нагальності розгляду законопроєкту "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Після обрання Верховної Ради України IX скликання, під час попереднього розгляду у Комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики 02.09.2019 було одноголосно запропоновано включити вказаний законопроєкт (перехідний № 0895) до Порядку денного засідання другої сесії Верховної Ради України IX скликання.
Однак згодом, за пропозицією Міністерства культури, молоді та спорту України, ухвалено рішення не рекомендувати Верховній Раді України включати вказаний проєкт до порядку денного другої сесії.
Україна також має ратифікувати Нікосійську конвенцію. У 2017-му Україна була підписантом цієї конвенції. Вона набуває чинності тоді, коли п'ять країн її ратифікують, три з яких будуть з Ради Європи. У 2022 році Угорщина була третьою країною Ради Європи, яка підписала цю конвенцію. Я вважаю, що Верховна Рада має ратифікувати конвенцію і тоді у нас буде офіційно кримінальна відповідальність за знищення пам'яток.
– Так, але певно це більше питання до парламенту….
– Так, це питання до нашої Верховної Ради. В департаменті теж дуже багато роботи. Крім поповнення переліку пам’яток, ми також щоденно займаємось їхнім захистом. Виїжджають на місце інспектори, дивляться, що відбувається, складають акти огляду. Якщо щось загрожує пам'ятці, то складають припис, яким зупиняють роботи.
Останній приклад – ситуація на Володимирській, 95. Там відбувається будівництво, а поряд, на Володимирській, 93, розташована культурна пам’ятка. Це Будинок з комахами. Дуже цікавий об’єкт.
Ми зупинили будівництво. Після цього забудовник разом з ОСББ прийшли до департаменту і запропонували певні дії. Ми підписали домовленість про те, що забудовник разом ДББ відреставрують пам’ятку, зроблять укріплення. Звісно, спочатку буде науково-проєктна документація, правильна консервація. І от такий вплив на забудовників – теж наша робота.
– Ви захищаєте тільки ті будинки, що мають статус пам’ятки?
– Так, ми захищаємо ті будівлі, які мають статус пам'ятки. Але є пропозиція, її ініціювала громада, Дмитро Перов (київський активіст, захисник культурної спадщини, – Ред.), щоб всі об’єкти, які старші за 100 років, були захищені.
Фахівці Київради і Київської міської державної адміністрації визначили, що це має бути регуляторний акт. Цей акт має бути оприлюднений на сайті департаменту, і всі зацікавлені особи матимуть можливість надавати свою пропозиції і зауваження. Після цього це все опрацьовується, робиться експертний висновок. Тоді регуляторний акт вже приймається Київською міською радою.
– Процедура затвердження регуляторного акта тривала. Громадські слухання тривають кілька місяців, всі пропозиції мають розглядатись. Чому вирішили ухвалити це рішення саме як регуляторний акт?
– Хочу додати, що на сьогодні, якщо до Департаменту благоустрою звертаються за карткою про порушення благоустрою, колеги звертаються до нас і з'ясовують, скільки років цій будівлі. Якщо у нас є інформація, що будинку більш ніж 100 років, то Департамент благоустрою не надає картку про порушення. Тобто рішення ще не ухвалено, але ми вже в цьому напрямку працюємо.
А чому саме регуляторний акт? Бо так визначили юристи. Ми маємо робити все за законом. Бо інакше будь-який забудовник, власник, балансоутримувач міг би звернутися до суду і це рішення скасували б.
Також такого висновку дійшла постійна комісія Київської міської ради з питань власності та регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
– Хочу запитати вас про Гостинний двір. Ви займались питанням захисту цієї пам’ятки як юрист. Що зараз із цим об’єктом? Чи є шанси, що його буде реставровано?
– Ми 10 років судилися за Гостинний двір, повернули статус пам'ятки культури, через суд скасували рішення Київради про надання земельної ділянки для реконструкції цього об’єкта. Також у судовому порядку було скасовано розпорядження КМДА про реконструкцію Гостинного двору. Потім Гостинному двору повернули статус пам’ятки архітектури місцевого значення, а далі – надали статус пам’ятки національного значення.
Ці заходи забезпечують його збереження та дозволяють здійснювати тільки реставрацію.
Було бажання колишнього міністра культури Ткаченка забрати в управління Гостинний двір. Він так і зробив.
Гостинний двір перебуває на балансі Софії Київської. Нині він у занедбаному стані, навіть консервацію не було проведено. Декілька разів Київ звертався до Кабміну з проханням передати Гостинний двір із державної власності в комунальну.
По суті Гостинний двір захистили кияни, і вони дуже хочуть, щоб він повернувся в Київ. Це взагалі Перлина Подолу. Але Кабмін відмовив. Ця спроба була кілька разів, і я вважаю своїм завданням знову звертатися до Кабінету міністрів. Сьогодні вже пан Ткаченко у відставці.
Якби нам передали Гостинний двір, ми б відразу зробили б консервацію, щоб далі не руйнувалась пам'ятка. А після нашої перемоги Київ обов’язково відновив би Гостинний двір, щоб наші захисники вже прийшли і побачили новий об’єкт.
– Подібна ситуація виникла і щодо садиби Сікорського?
– Одним із цінних об’єктів культурної спадщини Києва є пам’ятка національного значення – будинок, у якому мешкав І. Сікорський – всесвітньо відомий авіаконструктор, автор перших у світовій практиці авіабудування багатомоторних літаків і гелікоптерів, людина, що входить до умовного топпереліку тих діячів, які своїми винаходами найбільше допомогли людству.
Однак ця пам’ятка, яка становить виняткову культурну цінність, перебуває у занедбаному стані, без захисту та укладеного охоронного договору, під загрозою остаточного руйнування та знищення.
Дієві та вкрай необхідні заходи щодо залучення й виділення коштів, здійснення всього комплексу робіт щодо збереження ввіреного державного майна на виконання вимог пам’яткоохоронного законодавства ні органом управління (Міністерством оборони України), ні колишнім балансоутримувачем будинку (ДП "Готель "Козацький") більше 20 років не вживалися.
Беручи до уваги таку бездіяльність щодо збереження об’єкта та його неналежний стан утримання, у 2015 році виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ініційовано питання передачі будинку за адресою: вул. Ярославів Вал, 15-б в комунальну власність територіальної громади міста Києва. З цією метою Київською міською радою ухвалено рішення від 28.11.2017 № 556/3563 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва будівель, цілісних майнових комплексів закладів культури, фізичної культури та спорту" (зі змінами та доповненнями), яким надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема будинку ім. І. Сікорського на вул. Ярославів Вал, 15-б.
Київською міською державною адміністрацією вживалися всі можливі заходи, спрямовані на вирішення питання передачі об’єкта в комунальну власність територіальної громади міста.
Так, за результатами проведених з представниками Міністерства оборони України консультацій, з метою дотримання обов’язкових вимог, передбачених положеннями Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності", забезпечено внесення до державного реєстру речових прав запису про реєстрацію за державою в особі Міністерства оборони України права власності на будинок ім. Сікорського за адресою: вул. Ярославів Вал, 15-б.
Водночас відсутність волі Міністерства оборони України та ДП "Готель "Козацький" на забезпечення схоронності будівлі створювало реальну загрозу її остаточного знищення.
Мені відомо, що коли міністром оборони був Резніков, він підписав згоду на передачу будинку Сікорського в комунальну власність. У нас є комунікація з корпорацією та з фондом Сікорського. Вони дуже хотіли б брати участь у відновленні цього будинку. Їхній план – зберегти його і зробити там музей.
Але знову ж таки, звертаємось до Кабміну – отримуємо відмову. Будинок Сікорського взагалі в такому руйнівному стані, там на даху ростуть дерева, дерева і на балконі. Будинок треба рятувати.
– Щоб ви відповіли тим, хто каже, що зараз не на часі витрачати кошти навіть на консервацію пам’яток?
– За що у нас іде війна? Вона йде за нашу ідентифікацію, за нашу мову, за нашу культуру і за нашу культурну спадщину. Ми маємо знати, хто ми є, де ми, звідки прийшли. Маємо пам’ятати, хто наші батьки. Коли побудували Десятинну церкву 966 року, тоді ще нашого славнозвісного сусіда взагалі не було. Ми маємо нашим дітям передати те, що отримали від батьків, інакше не може бути.
Сьогодні Московія і русня хоче забрати, вкрасти наші археологічні здобутки, наші культурні пам’ятки. Я вважаю, що ми маємо з дитинства навчати дітей, як ставитися до культури, мови та культурної спадщини.
Відповідно до міжнародного законодавства, охорона та збереження пам’яток є першочерговими заходами навіть у період війни.
– Хочу спитати про Дмитра Перова. Ви згадували його ініціативу. Він мав бути призначений вашим заступником, його кандидатуру на посаду директора департаменту підтримали петицією, була новина, що він стане першим замом. А зараз він заявляє, що його призначення тормозять. Що відбувається?
– Дійсно, Дмитру була надана пропозиція стати першим заступником директора департаменту. Є звичайна процедура, він має принести документи. Це диплом, трудова книжка і т.д. Справа в тому, що він має обійняти посаду категорії "Б", а для цього в нього має бути два роки досвіду на керівній посаді чи на держслужбі.
Він приніс пусту трудову книжку, де жодного запису немає. Попередню книжку він втратив. Але нам потрібна інформація про досвід роботи. Тоді він надав витяг з реєстру застрахованих осіб. Він має досвід роботи в громадських організаціях і не тільки. Але, на жаль, жодна з його посад не була керівною.
Відповідно до Закону України "Про державну службу" особа, яка претендує на посаду категорії "Б", повинна мати досвід роботи чи на держслужбі, чи на керівній посаді будь-якої організації щонайменше два роки. Він надав документ про те, що був обраний почесним президентом громадської організації "Зелена хвиля".
Також Дмитро Перов надав протокол громадської організації "Молодіжна громадська організація "Українська Студентська Спілка". Там сказано, що його обрано головою контрольно-ревізійної комісії спілки. Фахівчиня з відділу кадрів опрацювала документацію, провела перевірку згідно з класифікатором, звернулися до апарату КМДА. Департаменту була надана відповідь: посада голови контрольно-ревізійної комісії згідно із законом не вважається керівною посадою.
Тоді я запропонувала Дмитру Анатолійовичу посаду головного спеціаліста з покладенням на нього виконання обов’язків першого заступника директора-завідувача сектору, але Перов відмовився від цієї пропозиції. Дмитро був би дуже корисний у департаменті. Він активна молода людина, фахова. Він би був у змозі багато чого робити. І я була б дуже зацікавлена в співпраці. Але я не можу порушити закон і призначити його заступником директора без необхідного досвіду. Інакше я буду відповідати за це.
Зокрема, у разі незаконного прийняття на роботу спеціаліста та безпідставного витрачання бюджетних коштів на його заробітну плату передбачено кримінальну відповідальність.