Блог | Війна за Київ

До приходу в парламент я три з половиною роки працював депутатом у Київській міській раді і досить добре розгледів, що і як відбувається в Києві. Головне потрясіння було від усвідомлення самої моделі управління столицею України.

Навряд чи навіть зараз більшість містян чітко це розуміють, але з осені 2010 року, невдовзі після приходу до влади банди Януковича, в столиці було встановлено пряме президентське управління.

Пам’ятаючи помаранчевий Майдан, Янукович вирішив взяти столицю за горло і тримати її під своїм прямим контролем. Не тільки голова КМДА, а й голови районів столиці, що реально керують містом, призначаються одноосібно президентом! Зміни до закону про столицю тоді ухвалила коаліція регіоналів, комуністів, блоку Литвина і тушок. З того часу нічого не змінилося.

Жодне місто, жодна громада України не зазнає такої дискримінації. Ми восьмий рік всебічно розвиваємо децентралізацію в Україні, даємо максимальні права і гроші громадам, що обирають собі владу. Але це все тільки не в Києві, де наразі живе ледь не 10% населення всієї України. В Києві самоврядування майже немає. У нас в столиці діє диктатура президента, що маскується під демократію у часи, коли міський голова і Банкова – союзники. Коли вони конфліктують – в хід іде диктат.

Проблема відома давно. Але всі спроби змінити в столиці "модель Януковича" зазнали краху. Нагадаю, що я з колегами з "Голосу" ще у вересні 2019 року подавав альтернативний законопроєкт #2143-2, аби усунути це непорозуміння. Пройшло майже два роки, але "модель Януковича" залишається дуже привабливою для Банкової, незалежно від прізвища її керівника. І от зараз ми знову будемо свідками чергового свавілля.

Для мене воно полягає не в тому, що громадянин Віталій Кличко може втратити одну із своїх публічних посад. Тут не питання його прізвища. Для мене ця історія виключно про місцеве самоврядування, права киян і народовладдя, яке так люблять згадувати лідери зеленої влади. Те, що планує Зеленський – це повернення в часи Януковича.

У мене особисто є великий перелік претензій до господарської і містобудівної діяльності Віталія Кличка на посаді мера Києва за всі роки його перебування на посаді. Я народився, виріс і все життя живу в цьому місті, і мене бісить велика кількість "подвигів" міської влади, починаючи з 2014-го. Але за будь-яких обставин всі ці претензії, які, очевидно, є не тільки у мене, не можуть бути підставою для того, аби в 2021-му ми поверталися до практики прямого президентського управління в столиці України.

Кияни мають право обирати собі владу, вимагати від неї ефективності і контролювати її. Ніхто не може їх позбавити цього права. Саме мер Києва і Київська міська рада мають відповідати за стан справ у столиці і більше ніхто. Всі господарські і фінансові питання управління господарством і ресурсами міста Києва мають вирішуватися виключно у спосіб, визначений законом.

Усі хто вчиняли корупційні чи посадові злочини в столиці мають нести відповідальність і покарання. Для цього існує розгалужена система правоохоронних і антикорупційних органів, в яких є купа ресурсів і повноважень. Вони всі мають робити свою роботу. Але господарські питання управління столицею за будь-яких обставин не можуть бути підставою для запровадження диктатури Банкової по відношенню до громади Києва. Це просто неприйнятно. На жаль, роки йдуть, а диктаторські закони і управлінські практики Януковича виявилися значно стійкішими, ніж його влада і всієї Партії регіонів.

Окремого присмаку додає той аспект, що в чинній Київраді фракція "Слуг народу" складається аж з 12 осіб із 120, що унеможливлює з їх боку будь-який вплив на рішення ради, яка може суттєво консолідуватися у випадку реалізації "схеми Януковича". Я щиро не заздрю тому парашутисту, якого Банкова планує десантувати в Київ. Боюсь, його на законних підставах навіть не пустять в будівлю на Хрещатику, 36. Але справа не в парашутисті.

Повторю на завершення: я геть не захищаю Кличка, я відстоюю фундаментальні правила, за якими ми маємо шанс стати цивілізованим суспільством розумних і багатих, а не скочуватися кожен раз в дике поле емоційних бажань одноосібного лідера.