Блог | Фасадна історія: культура проти пластикових балконів і кондиціонерів

Проблема самовільної зміни фасадів будинків не є новою для України, але особливо актуальною стала в 2019 році.

Адже цьогоріч в Києві міська адміністрація почала активно боротися проти незаконної реклами на вулицях. Та бігборди, вивіски, розтяжки і сітілайти – це лише перший крок. Далі в історичному центрі необхідно запустити процес відновлення фасадів будинків. Із розробкою окремого дизайну для кожної споруди, виробленням механізму приведення будівель до гарного стану і подальшої підтримки єдиного вигляду. Так чи інакше, але центрам міст треба позбутися від сотень вкрай різноманітних варіантів пластикових балконів, клаптикового утеплення і довільно розвішаних кондиціонерів.

Читайте: Дорога оренда: чи можливо законодавчо стримати зростання цін

Сучасні українські міста часто виглядають строкато. Нові бізнес-центри зі скла і металу запросто поєднуються з історичними будівлями без реставрації, панельками 70-х років минулого століття, різноманітними МАФами і тонами реклами. При цьому мова йде не про різноманітні райони кожен зі своїм власним колоритом. Все це може стояти підряд на одній вулиці. І якщо для спальних районів подібні рішення усе ж можна назвати прийнятними: хрущівки, сталінки або "чешки" не залишають мешканцям інших варіантів. То для історичних районів міст таке різноманіття є однією з причин втрати неповторної атмосфери, яку має кожен населений пункт, від маленького містечка до величезного мегаполісу.

Читайте: Реклама нових ЖК: Верховна Рада посилила вимоги для захисту інвесторів

Зовсім по-іншому від українських виглядять міста в Європі. Будинки не виходять за червону лінію, обмежена кількість реклами на вулиці, жодних вивісок на половину будівлі, блоків кондиціонерів чи засклених і обшитих пластиком балконів. Натомість прекрасні відреставровані фасади в гарному стані. Це створює гармонійний вигляд міст, в яких хочеться проводити час, а очі не втомлюються від скупчення непоєднуваних елементів.

Одна із головних причин даних відмінностей – різний підхід до формування зовнішнього вигляду урбаністичного середовища. В Німеччині, Австрії чи інших країнах влада часто обмежує жителів проводити будь-які зміни фасадів. Логіка проста – особа є власником квартири чи іншої площі всередині будівлі. Натомість її власність не поширюється на простір ззовні. Навіть коли це просто інший бік стінки. Якщо замислитись, така позиція є вкрай практичною. Бо ви точно не будете розпоряджатися стінкою у сусіда, навіть якщо вона межує з вашою оселею. За такою ж аналогією в європейських країнах людина не має права видозмінювати фасад – бо він їй не належить.

Читайте: Українські будівельні норми: як із перепони зробити трамплін

Наприклад, в Німеччині набагато менш популярними у порівнянні з Україною є кондиціонери спліт-системи зі звичним для нас зовнішніми блоками. Справа у тому, що там такі системи можна встановлювати лише на внутрішній частині будівлі, яка не виходить на вулицю. Це правило не піддається жодним обговоренням. Його порушення автоматичне призведе до штрафу, а також розпорядження зняти кондиціонер і повернути будівлю до початкового стану.

Та навіть коли мешканець захоче поставити кондиціонер на внутрішній стіні, він перед цим матиме переконати жителів будинку дозволити йому це зробити. Для цього треба організувати збори та залучитися підтримкою більшості власників нерухомості. Але якщо після встановлення охолоджувач працюватиме шумно і будь-хто з сусідів поскаржиться на незручності, тоді кондиціонер треба буде зняти. І повернути стінку до початкового вигляду.

Читайте: Как предотвратить появление недостроев и разумно вкладывать деньги в жилье

Натомість в Україні система працює інакше. Формально частина будинків визнані історичними та знаходяться під захистом. В них будь-які дії, як-то обшивка балкону пластиком чи встановлення кондиціонеру, мають узгоджуватись із місцевою владою. Інакше спеціальні інспектори можуть скласти акт на порушення. Проте в реальності навіть цей сегмент механізму не працює. І в багатьох українських містах колись красиві фасади з ліпниною, що виходять на головні вулиці, обліплені "цар-балконами" та зовнішніми блоками спліт-систем.

Якщо говорити про не історичні будівлі, то тут немає жодної адекватної регуляції стосовно поводження з фронтовими стінками.

Найперше, що можна зробити– ввести обов’язкові вимоги для нових будинків. Вже зараз більша частина новобудов комфорт класу і вище оснащуються спеціальними корзинами для кондиціонерів. Вони скривають зовнішні блоки, і домагають гармонізувати вигляд будівель. Звісно, таку практику треба робити не лише правилом гарного тону, а обов’язковою вимогою.

По-друге, треба виробити політику поводження з уже "прикрашеними" фасадами. Наприклад, розпочати із центрів міст. Для цього дати власникам будинків перехідний період в декілька років на приведення будинків до адекватного стану. При цьому у якості основного засобу взяти не батіг, а пряник. Фінансувати відновлення фасадів з місцевого або державного бюджету, включаючи балкони, що виходять на вулицю, за умови створення ОСББ. Яке надалі зробити відповідальним за дотримання усіма мешканцями нових правил.

Читайте: Колапс на дорогах: як розвантажити Київ?

Третім пунктом треба запустити єдину стратегію поводження з історичними спорудами. Це не означає, що всі вони мають бути відновленні до свого найпершого вигляду, або зовсім зруйнуватися. Важливо бути реалістами, і розуміти, що далеко на завжди знайдеться інвестор під проект, якщо зовсім не можна змінювати будинок. Натомість навіть у центрі столиці є прекрасні приклади еклектики. Коли історичний фасад будівлі зберігається, проте зверху споруда доповнюється новими ярусами. Які настільки вдало інтегровані, що багато з людей навіть не здогадуються, що бачать одну й ту саму будівлю. Особливо, якщо дивлять на неї під різними ракурсами. Завдяки такому підходу можна і зберегти вигляд міст, і не допустити повного руйнування історичних споруд, і зацікавити приватний капітал. Натомість держава та місцева влада мають не ставити палки в колеса, а очолити процес, і допомагати бізнесу покращувати місто.

Четвертий крок – розробка механізму покарання для мешканців, які нехтують підтриманням стану фасадів та видозмінюють їх на власний розсуд. Це можуть бути реальні штрафи, але також обов’язкова вимога привести фасад у початковий стан до або після сплати штрафу. Із по-ступеневим зростанням суми при ігноруванні рішень інспекторів або інших спеціальних органів. Нарешті, не можна забувати про інформаційні кампанії і виховні заходи. Людям треба пояснювати, чому їх комфорт не може завжди домінувати над інтересами інших жителів міста.

Найкраще місто – те, в якому сотням тисяч і мільйонам людей зручно співіснувати разом. Одним із важливих компонентів загального комфорту є візуальний. Особливо це важливо для історичних частин, які в кожному місті і містечку мають залишатися такими, якими вони були десятки чи навіть сотню років. І своїм виглядом радувати місцевих жителів та бути принадою для туристів.