Довго вважався зниклим безвісти: у Києві провели в останню путь добровольця, який загинув під Бахмутом. Фото

Прощання з Андрієм Феночкою відбулося 15 вересня у крематорії Байкового кладовища у Києві. Воїн загинув 12 лютого 2024 року на позиції біля села Богданівка Бахмутського району Донецької області.

Рідні та побратими розповіли OBOZ.UA, що після загибелі Андрія його тіло не могли забрати з позиції, яка була приблизно за 50 метрів від російських військових. Після проведення ДНК-експертизи, яка підтвердила особу загиблого, його нарешті змогли поховати.

Повернення додому

Андрій Феночка народився 26 листопада 2001 року. Після смерті батька у 2019 році він вирішив піти на військову службу, хоча мав проблеми зі здоров’ям.

Мама Андрія Юлія Попова розповіла, що син дуже важко переживав смерть батька. Спочатку він пішов на строкову службу, однак через проблеми з тиском його довелося комісувати.

"І тільки він прийшов, через пів року повномасштабна, і він знову йде добровольцем. Спочатку в ТРО, а потім каже: "Мамо, я підписав контракт"", – згадала Юлія.

У 2022 році Андрій добровільно приєднався до ДФТГ, а потім служив у Київській територіальній обороні. Згодом він перевівся до 58-ї окремої мотопіхотної бригади, а пізніше – до 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

Останній бій

12 лютого 2024 року Андрій перебував на позиції біля Богданівки. За словами його мами, позицію розбили, загинули четверо військових. Забрати тіла одразу не вдалося, оскільки українські позиції розташовувалися приблизно за 50 метрів від російських.

"Їх просто розбомбили. От, ось хлопець, що був на сусідньому квадраті, він може ще добавити", – розповіла Юлія Попова.

Побратими кілька разів намагалися штурмом повернути ці позиції, але забрати тіла не змогли. Через це Андрій тривалий час мав статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Останній раз друг дитинства спілкувався з Андрієм приблизно за тиждень до його загибелі. За його словами, воїн повернувся з позиції втомленим і сказав, що хоче відпочити, а поговорять вони пізніше.

"Ніколи, навіть будучи на передку, не жалівся на якісь складнощі. Ну, всі розуміли, що це складно, але Андрюха такий хлопець був, що складнощі і складнощі, все. Можна пройти їх, перейти. Але ніколи не жалівся", – розповів товариш Андрія.

Близькі Андрія згадують його як людину, яка завжди була готова підтримати друзів. Під час прощання побратими говорили про його характер, службу та рішення добровільно захищати Україну.

Таким його пам’ятають

Друг дитинства Андрія розповів, що той ще зі шкільних років хотів пов’язати життя з армією. За його словами, приблизно у шостому чи сьомому класі Андрій уже говорив, що у 18 років піде служити добровольцем.

Після строкової служби він повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Україну. Спочатку приєднався до ДФТГ та ТРО, а потім вирушив на передову.

"Він хотів у вісімнадцять років піти в армію. Він пішов в армію на строкову службу, відслужив десь, і після повернення працював тут у цивільному житті. А в перший же день повномасштабного – ТРО, ДФТГ і все, відправився вже на Велику війну, на передову", – розповів його друг.

Інший товариш, Богдан, назвав Андрія людиною, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Він згадує його як доброго та уважного друга, який більше слухав інших, ніж розповідав про власні проблеми.

"Андрій був людиною з найдобрішою душею. Це саме той друг, на якого, насправді, завжди можна було покластися, у будь-якій ситуації", – сказав Богдан.

Прощання з воїном

15 вересня Андрія Феночку провели в останню путь у крематорії Байкового кладовища в Києві. Прощання відбулося з військовим церемоніалом – почесною вартою та пострілами вгору.

Після проведення ДНК-експертизи особу Андрія підтвердили. За словами його мами, збіг становив 29,9. Трьох інших військовослужбовців, які загинули разом із ним, також уже поховали.

Юлія Попова хоче підготувати петицію з проханням надати її синові звання Героя України.

"Він реально герой, тому що пішов у такій ситуації захищати країну, захищати нас. І був дуже, дуже сміливим і дуже хорошою та відданою людиною", – сказав про Андрія його товариш.

Андрій Феночка загинув у 22 роки. Його тіло родина чекала понад два з половиною роки після загибелі.

Раніше OBOZ.UA розповідав про Андрія Феночку ще у 2018 році. Тоді 16-річний хлопець став потерпілим у резонансному нападі біля залізничного вокзалу "Південний" у Києві.

Увечері 11 червня Андрій разом із друзями йшов до супермаркету Novus. За його словами, назустріч їм рухалася група приблизно з 40 ромів, від яких хлопці вирішили тікати. Андрій опинився позаду інших, після чого отримав удар по голові та втратив свідомість.

"Їх було осіб 40. Ми зрозуміли, що буде краще від них втекти. Так вийшло, що я опинився позаду всіх. Якоїсь миті мені щось прилетіло в голову, скоріш за все пляшка. Від удару втратив свідомість", – розповідав тоді 16-річний Андрій журналістам OBOZREVATEL.

Лише перевірена інформація у нас в Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!