"Вивела доньку на вулицю – і сили покинули": подробиці порятунку мами з донькою під час авіакатастрофи в Броварах
18 січня Ірина Бондарчук разом із донькою як завжди вирушили до дитячого садка "Джерельце" у Броварах під Києвом. Мама тільки встигла переодягнути Владу, як вони почули гул вертольота. "Це наш", – заспокоїла дочку Ірина. Проте за кілька секунд у роздягальню їхньої групи на другому поверсі увірвалася хвиля вогню.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
"Подумала, що це кінець"
Наразі Ірина Бондарчук та її донька Влада перебувають у Київському опіковому центрі. Під час пожежі у дівчинки постраждали обличчя, ручка та ніжка, а в її мами – обидві ноги.
Ірина згадує, що того ранку вони вийшли з дому хвилини на три раніше, бо в будинку відключили світло.
"Ми прийшли в садок, і я почала Владу перевдягати, зняла їй комбінезон, взуття, вона вже одягала капці. Й тут ми почули вертоліт. Донька боїться повітряних тривог, вона одразу запитала: "Мамо, що це?" Я відповіла, що сигналу тривоги не було, це наші. Трохи дзижчало і стихло, а потім пролунав такий уривчастий дивний звук і вибух", – розповідає мама дівчинки.
Двері в роздягальню були відчинені, тому що нянечка якраз вирушила за їжею для сніданку. Вона завжди просить двері не зачиняти, бо їй потім складно зайти із каструлями в руках.
Поруч сиділа ще одна дівчинка Саша Бреус із мамою, вони були якраз по центру від дверей, а Влада з мамою – збоку.
"Бахнуло – і я побачила велику хвилю вогню. Ми з донькою впали на підлогу. На мені загорілася куртка, ймовірно, вона нас і врятувала. Я подумала, що все, це кінець. Але мене ніби якийсь ангел підняв із підлоги. Я не могла зрозуміти, як мені вибратися звідти, вогонь йшов із дверей, там усе горіло. Й тут я почула голос виховательки, вона кричала, щоб усі йшли до аварійного виходу", – каже Ірина.
Мама стала підштовхувати Владу в бік групи, через неї можна було вибратися з приміщення, що горіло. У шафці в роздягальні у Влади залишилася улюблена іграшка Вінні-Пух. І дівчинка весь час озиралася у бік вогню та кричала: "Пух! Пух!" Мабуть, тому вона й обпекла обличчя.
Незнайомий чоловік довіз до швидкої допомоги
Коли мама з донькою спустилися вниз, побачили виховательку, вона була вся в крові. Надворі вони побігли до паркану, там були люди, які допомогли Владі перебратися, оскільки мама вже підняти дитину не могла, у неї руки стали ватними. Ірина насилу пам'ятає, як їй самій вдалося подолати цей паркан, подряпавши всі ноги.
"Я не розуміла, що сталося, думала, що це ракета. Тому не знала куди бігти, раптом зараз знову почнуться прильоти. Насилу знайшла свій телефон і набрала чоловіка. Пам'ятаю, що якийсь чоловік посадив нас у власну машину і повіз у швидку допомогу. Він усю дорогу їхав і сигналив, тож завдяки йому ми першими дісталися до лікарні. Не пам'ятаю ні його обличчя, ні самої машини, але дуже вдячна йому за це.
Слідом за нами у швидку привезли жінку, в неї теж обгоріло волосся, на руках були опіки. Вона просто лежала, і було незрозуміло, що з нею, мабуть, це шок. Потім почали прибувати інші діти з батьками. Нас там перев'язали, і ми з чоловіком поїхали до опікового центру", – каже Ірина.
Зараз мама і дочка перебувають у центрі, у дівчинки опіки обличчя, ручки та ніжки, у мами – опіки обох ніг, зокрема й глибокі. Поки лікарі спостерігають за шкірою, можливо, знадобиться пересадка.
"У Влади були сильні набряки на обличчі, очі закриті. Але в суботу набряки почали спадати, довелося навіть оновити перев'язку, тому що бинти стали великі. Донька не хоче згадувати те, що ми пережили. Але каже, що забути цього не може. Вона весь час повторює: "Не знаю, як я це забуду". Я пояснюю їй, що з часом ти думатимеш про це по-іншому, треба жити. Я вірю і знаю, що все у нас буде добре".
Ірині та Владі знадобиться лікування, а також тривала реабілітація. Допомогти сім'ї можна, переказавши гроші на картку тата: 4149 5110 6053 8402 Сергій Бондарчук.