Жіночий погляд на війну: пʼять фільмів українських режисерок
Багато знімають документального кіно про війну. І коли тобі є що сказати чи якщо ти знаєш, що це вкрай потрібно – твоя стать чи гендер не має значення. З 2014 року не одна українська режисерка показала власний погляд на події, що розгортаються в країні. Хтось зафільмував власний досвід, а хтось – спостерігає за чужим. Один з таких фільмів виходить у прокат 29 серпня – "Мирні люди". З нагоди прокату зібрали 5 фільмів жінок-режисерок.
"Мирні люди" Оксана Карпович трейлер:
Другий фільм режисерки та робота, яка виникла під час роботи локальною продюсеркою напочатку повномасштабного вторгнення. З того часу українські спецслужби опублікували сотні перехоплених телефонних дзвінків російських військових. Чи не найбільший інтерес викликають розмови окупантів з їхніми близькими в Росії. Голоси "мирних", цивільних – матерів, дружин і друзів – розкривають світові очі не лише на хід так званої "спецоперації", а й на жахливий внутрішній світ суспільства, яке стоїть за її виконанням. Саме з таких перехоплень складається стрічка, що досліджує природу російського імперіалізму й колоніалізму, роль пропаганди у вторгненні й торкається питання колективної відповідальності росіян і росіянок.
"Цей дощ ніколи не скінчиться" Аліна Горлова трейлер:
Фільм веде глядачів потужною та візуально захопливою подорожжю крізь нескінченний людський цикл війни та миру. Фільм слідкує за життям 20-річного Андрія Сулеймана, який намагається забезпечити собі стале майбутнє, водночас працюючи з жертвами збройних конфліктів. Від конфлікту в Сирії до війни в Україні – існування Андрія ніби обрамлене вічним потоком життя і смерті.
"Земля блакитна, ніби апельсин" Ірина Цілик трейлер:
Фільм, за який режисерка отримала Премію за найкращу режисуру документального фільму на кінофестивалі "Санденс"у 2020-му розповідає про сім’ю, яка живе в "червоній зоні" Донбасу, де воєнні дії тривають вже шостий рік. Буденність багатьох цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть наші герої, не припиняються. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама й діти мають різні захоплення, грають на різних музичних інструментах і навіть знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
"Школа №3" Ліза Сміт трейлер:
Фільм про 13 учнів школи №3 містечка Миколаївка Донецької області. Влітку 2014 року Миколаївка стала свідком та учасником бойових дій. Декілька снарядів потрапили в школу №3, перетворивши її на одну з руїн міста. Це історія дорослішання 13 підлітків, які пережили війну. Фільм вибудований на їхн відкритих монологах паралельно з реальним життям. Період, зображений у фільмі, – це межа між війною та миром, дитинством та дорослим життям. Ці діти хочуть бути почутими, і вони мають що сказати. Це фільм про дружбу, перше кохання, плани на майбутнє.
"Аліса в країні війни" Аліса Коваленко трейлер:
Коли на Майдані починалася революція, Алісі було 26 років. Як і багато інших режисерів, вона почала знімати важливі події, що відбувалися в її країні. Але дуже скоро відстань між камерою і реальністю починає скорочуватися, життя і смерть стають важливішими за просто зйомки фільму, і впродовж наступних двох років Аліса опиняється в найгарячіших точках заворушень: від Майдану Незалежності в Києві, через блок-пости Слов’янська, до руїн Донецького аеропорту. Це також історія подорожі та особистий щоденник української дівчини-документаліста, яка стикається з проблемою вибору, так само, як і більшість громадян її країни, коли історичні події раптово вриваються в особисте життя.