Я ще не зняв його, а вже наслухався гострих язиків — режисер першого в Україні бойовика

14,4 т.
Я ще не зняв його, а вже наслухався гострих язиків — режисер першого в Україні бойовика

Україна. 2025 рік. Напередодні приїзду комісії з ЄС невідомі жорстоко вбивають прес-аташе Консула Польщі. Головні герої фільму Андрій та Павло стають випадковими свідками резонансного злочину, проте незабаром події перетворюють їх на перших підозрюваних. За товаришами починають полювання СБУ, поліція і найманці, вони грузнуть у непростому бою за своє життя і добробут всієї нації.

З таким сюжетом український режисер Сергій Шляхтюк до кінця 2019 року має намір представити перший вітчизняний бойовик під назвою "Понад усе", зйомки якого розпочнуться вже найближчим часом. Проект обіцяє здивувати не тільки історією, а й низкою нових облич на екрані: згідно з ідеєю Шляхтюка, вибрати акторів для стрічки шляхом голосування в мережі зможуть самі ж майбутні глядачі. У бесіді з OBOZREVATEL режисер розповів про труднощі в роботі над фільмом, передчасну критику, нюанси сюжету та власний підхід до якості кіно.

Відео дня
Сергій Шляхтюк

— "Понад усе" стане твоїм першим повнометражним фільмом, як оцінюєш свої сили, сили своєї команди?

Так, "Понад усе" мій перший повний метр, щиро кажучи, я вже нахвилювався. Сили свої я випробовував на знімальному майданчику не раз, до цього були проекти, де я по три-п'ять змін був постановником трюків на екшені безпосередньо. Команда була в моєму розпорядженні і вже був режисером серіалів, де було 12 серій по 45 хв. Тобто я зняв уже шість повних метрів (сміється).

Так, якість була не дуже, але там була добра школа на власних помилках, людина тільки на практиці розуміє свої можливості, і зараз я впевнений, що зможу це зробити, бо у мене є команда. Особливо хлопці-каскадери, на яких я можу покластися. І команда збиралася не вперше — це люди, з якими комфортно працювати, перебувають на майданчику. Вони вже ніби друга родина. Оператора довго шукав, здається, вже знайшов. Скажу поки лише, що це молодий, але дуже перспективний хлопець. Загалом свої сили оцінюю більш ніж самовпевнено, я впевнений в собі і своїй команді на всі 200%.

"Перший український бойовик" звучить як виклик. Не боїшся гострих язиків скептиків?

— Я ще не зняв його, а вже наслухався гострих язиків. Чесно, не боюся, бо я чудово знаю, що коли ти перший, багато хто говоритиме про тебе погано, намагатимуться тебе зупинити, якось образити, зачепити. Але потім, за результатом, вони ж скажуть: "А я його знав, я з ним працював, я тримав ту саму чашку". Так завжди буває.

Так, це виклик, який я зробив сам собі і нашому кінематографу. За 7 років надивився багато екшену, і я знаю, як його зробити правильним, не витрачаючи на це 30-50 млн. Тут можна зробити все це: десь зі знижкою, по знайомству, по дружбі, бо немає таких бюджетів в Україні, їх важко відбити, але все це реально з хорошою командою. А гострі язики — вони будуть завжди. Навіть коли ти зробиш 30 хороших бойовиків або комедій, все одно балакатимуть за спиною.

Яким буде перший український бойовик "Понад усе"

Євген Нищук згадував у інтерв'ю, що в Україні ще є недовіра до вітчизняного кіно, його якості. Чи відчуваєш щось подібне у своїй практиці? Як вважаєш, це питання часу?

— Він правий. У нас не просто недовіра до вітчизняного кіно, у нас в нього не вірять абсолютно. Якість? Так усі в світі кіно знають, що на фільмах миються бабки і здебільшого всі кладуть хрін на якість. Головне здати проект. Зараз, слава Богу, вже розвивається ринок прокатного кіно комерційного, незалежного. Я б зараз сказав, що кіно в Україні стоїть на порозі смаків, тому що є гроші, є люди, тобто ті, хто готові на ініціативі робити проекти, тому питання не у грошах, а у смаку, а смак у людей чомусь часто поганий, навіть у творчому середовищі.

Тут ще присутній момент, що людина має тверезо розуміти, що не лайно вона робить. У нас зараз є все для якості: і люди, і професіонали, і техніка, і навіть ті незначні гроші, які нам допоможуть зробити хороше кіно.

Повернімося до твого проекту. Україна, 2025 рік, вбивство консула Польщі напередодні приїзду комісії ЄС. Розкажи трохи про сюжет, чому 2025-й? Чому вбивство консула Польщі?

— Скажу чесно, 2025-й я використовував виключно тому, що не хотів, щоб якісь політичні сили побачили себе, і щоб ніхто не говорив, що це політагітація проти когось, за когось. Я хочу бути в паралельній реальності, десь у майбутньому, недалекому, бо знов-таки бюджети, впираємося в них. Не буде літаючих автомобілів (сміється).

Другий момент, що у 2025 році скрізь супутники, відеокамери, зчитування з сітківки ока — легкий доступ до ДНК не виглядатиме в українському кіно смішно. Чому ні? Якщо говорити про сучасність і використовувати всі ці моменти, люди реально сміятимуться і казатимуть: "А, знову америкосятину знімаєш, у нас цього немає, давай щось народне". А тут у мене руки вільні. Чому Польща? Просто у нас будуть польські актори і ми плануємо прокат у Польщі. А щоби був прокат на іншу країну — треба використовувати акторів, до сюжету щось додати. Тут Польща — це чисто комерційний хід.

Сам сюжет з 2014 року у мене лежав у голові, на блокноті тезами був записаний, народився він з початком АТО. Я дивився, як люди безжально спекулюють на цій темі і хотів зробити щось, що не так явно говорить про війну, що підніматиме питання соціальні, національні, але не битиме себе у груди, що я суперпатріот. Ні, все має бути природним, герої повинні самі приходити до розуміння без якихось гасел, для цього фільму я придумав свій термін — ненав'язливий патріотизм. І я в цьому фільмі повністю хочу прибрати Радянський Союз, використовувати лише старі будівлі, тому частина зйомок буде у Львові, зокрема і з новими сучасними будівлями у Львові, щоб показати нас Європою і сучасною державою, як є.

Тобто Україна 2025 року буде чисто сюжетною, вигаданою? Чи ти все ж вкладаєш якесь реальне бачення країни в цей час? Якою, на твою думку, вона буде?

— Вкладаю і хочу, щоб люди бачили це, уявляли. Як одна загальна медитація. Подивляться мільйон людей, і побачить Україну гарною, розвиненою, в ЄС, і цей потік думок змусить все змінити у кращий бік. Я дійсно бачу нас у ЄС із інноваційними технологіями. Я бачу, як у нас змінився уряд, як у нас зовсім інші державні структури працюють, люди живуть інакше. Ніяких хрущовок, гарні просторі квартири, машини сучасні, довіра з боку Європи, Америки... Але є тут двоїста політична ситуація: є люди, які намагаються зробити Україну, за моїм сюжетом, просто зоною для відмивання грошей через ЄС. Все ж таки нас ще трошки вважають ніби країною третього світу, але, судячи з усього, ми з цього вийшли. І прес-аташе, й інші хлопці — вони протистоять цьому, хочуть розкрити карти, щоб ми не стали звичайною офшорною зоною.

Якою буде Україна? Чесно, хочу, щоб вона була свідомою, щоб люди любили свою країну не тому, що це потрібно, а тому що це те місце, де вони можуть стати щасливими. Їм не потрібно мріяти про інші країни, про інші зарплати. Ні, все тут, і люди із задоволенням живуть, не виживають. Питання, чи хочуть цього люди? Чи хочуть, щоб якийсь дядечко давав їм подачки, а вони просто нічого не вирішуючи, жили б своїм нудним, несвідомим життям?

Яким буде перший український бойовик "Понад усе"

Нещодавно завершився кастинг, і він виявився доволі активним. Наскільки можна судити, він перевершив ваші очікування.

— Так, дійсно, дуже багато охочих знятися в кіно. Завершився перший етап кастингу, анкет багато, перевалили за тисячу, і так, у нас дійсно тут у молоді є бажання знятися в кіно. Навіть профактори звернулися. Бойовик — це дуже цікаво. Це той жанр, який у нас зовсім не розвинений, тому я не соромлюся говорити, що він перший. Багато на цьому спекулюють? Так, згоден, у нас багато знімалося фільмів про військові дії, але це були драми. Актори вже втомилися від стандартних образів: стандартних ментів, лікарів, все однаково під кальку, ніде показати свій талант.

Як багато серед охочих дійсно талановитих людей?

— Скажу так: талант — це 10% від успіху, решта — робота. Серед професіоналів багато талановитих хлопців, тут проблема в іншому, вони вирощені у старій школі, їх треба переламувати. А серед тих, кого я побачив у себе на кастингу, аматорів, є багато дійсно цікавих типажів, які співають, ведуть свої блоги, пишуть вірші, роблять короткометражки, але вони поки що не показали себе світу і Україні.

Помітив один нюанс: ви цілеспрямовано шукаєте нові обличчя, мовляв на українських екранах сьогодні одні і ті самі. Ідея крута, але ризикована, як на мене. Не боїшся, що віднадиш глядача?

— Глядача можна віднадити якимось відвертим лайном, чого у нас на екранах дуже багато. А нові обличчя — вони цікаві будуть тим, що це буде нова школа. Я ось хочу створити нову школу, вона вже створюється молодими професійними акторами, які намагаються ввести нову стилістику, відходити від штампів. Нові обличчя — вони як гарний пластилін у руках режисера, бо я точно знаю, чого я хочу, які мені потрібні актори, що мені з ними робити, як ми будемо з ними створювати типажі, ламати їхню психіку, відроджувати в них когось нового. Нові обличчя не страшні, якщо вони будуть шикарні, цікаві, доноситимуть все до глядача. Це буде чудово.

За підсумками кастингу ви організовуєте онлайн-голосування, майбутній глядач сам може обрати акторів, які зіграють у кіно. Круто, в Україні таке дійсно вперше. Але є цікавий нюанс, що якщо обраний глядачем актор не реалізує себе на майданчику, не ввійде у роль, не сподобається тобі?

— Ми оберемо 200 людей за глядацькими симпатіями, але ми вже зробили передвибір анкет. У Instagram ми виклали тих людей, які впораються із завданням, які нам цікаві в першу чергу, а глядач уже дивиться на їхні типажі і робить вибір, хто йому цікавий і симпатичний. Ще 100 осіб ми виберемо чисто режисерською і продюсерською колегією, тобто незважаючи на лайки та інше, лише на їхній професіоналізм, типажність і характери. Але я відчуваю, що ми зробимо ще бонус-кастинг. У мене таке відчуття, що не добрали тих цікавих, хто може бути.

Коли розпочинаєте зйомок і які головні труднощі ще попереду?

— Труднощі є, зараз іще тому що вибори президентські і парламентські, вони трохи змістили наші графіки, тому що хотіли запускатися цієї весни. Але з виборами нам довелося пересунути все на осінь, а восени — парламентські. Ну поки що у нас осінь 2019-го стабільно трималася до введення воєнного стану, де інвестори взагалі почали трусити кістками і трохи панікувати. Сподіваюся, більше не буде жодних змін, чесно в це вірю, тому осінь 2019 року — наша дата.

Які ще труднощі? Крім того, щоб прибрати тремор у інвесторів і переконати їх у тому, що треба створювати проект (сміється), репетиції акторські та трюкові — це буде дуже важко, оскільки у нас багато персонажів виконуватимуть за себе 70% трюків — це моя основна умова. Будуть, звичайно, дублери, без них нікуди, я і сам був сім років дублером, чудово розумію. Але якщо актор не може в кадрі виконати хоча б 50% трюків — це сумно. Це буде саме те неякісне кіно, про яке ми говорили вище. Тому дуже активно займатимемося підготовкою фізичною та трюковим тренуванням.