Блог | Доросли до "Оскара": як велика війна вплинула на кіно в Україні

Повномасштабна російська війна перевернула з ніг на голову індустрію кіно в Україні. Суспільство дізналося, що українські стрічки нічим не гірші за іноземні фільми, а періодично навіть кращі за них.

Про це свідчить перемога документального фільму "20 днів у Маріуполі" на "Оскарі 2024", входження п'яти українських фільмів до списку можливих номінантів на "Оскар 2025" – "Ля Палісіада", "Під вулканом", "Після дощу: Вкрадені Путіним діти повертаються додому", "Порцелянова війна" і "Мирні люди", а також перемоги багатьох інших фільмів на менш відомих міжнародних кінопреміях.

Про якісне українське кіно почали частіше говорити що за кордоном, що в самій Україні. Стрічки режисерів-інтелектуалів почали з'являтися в кінотеатрах, а не лише на міжнародних майданчиках і лише під час фестивалів. Так, у найбільшій мережі кінотеатрів в Україні Multiplex зараз можна переглянути не лише фільми виробництва "Квартал 95" (як то було до 24 лютого 2022 року), а й таке українське повнометражне кіно як "Буча. Мужність стає призначенням", "Назавжди-назавжди" і "БожеВільні". Як бачимо, на екранах "крутять" не лише один "наш" фільм, а кілька "наших" в один і той самий період часу.

"Я вже давно казала, але повторюся, що не варто захоплюватися купуванням та адаптацією сценаріїв закордонних серіалів, а треба вкладатися у своїх авторів та наші хороші історії", – ділилася OBOZ.UA акторка "Спіймати Кайдаша" Антоніна Хижняк.

До повномасштабного вторгнення чимало українців на дозвіллі дивилися українські російськомовні серіали (або російського виробництва!), які були у відкритому доступу, найчастіше на YouTube. Щоб побачити зміни, варто знайти на цій платформі офіційний канал кінокомпанії FILM.UA Group. Тут щодня! офіційно публікують серіали авторства українських режисерів, а періодично можна переглянути цікаві (і не шаблонні) фільми.

Завдяки своїй небанальності й креативності творців кіно, український продукт вийшов на міжнародний ринок, а серед самого населення набирає популярності. До прикладу, "Люксембург. Люксембург" змушує уважно слідкувати за репліками героїв і розсекречує головну таємницю в останні секунди фільму, а "Довбуша" можна розбирати на цитати.

Велика війна вивела з тіні якісний український контент, який російські мелодрами "тримали" за величезною ширмою. Однак з 24 лютого 2022 року воєнна тематика стала тенденцією в кіно. Стрічки саме цього жанру найчастіше подають на премії, як-от "Оскар", і різні фестивалі. За словами сценариста і режисера Алана Бадоєва, військовий жанр зараз потрібно просувати в маси, адже іноземці "забули", що в Україні досі триває війна.

"На початку вторгнення я зняв документальний фільм про війну "Довга доба", з яким об’їздив багато країн, – пояснив Бадоєв. – У деяких до мене підходили іноземці з запитанням: "А що у вас війна ще триває?". Уявляєте? Кажу: "Добре, що ви прийшли, сідайте, зараз все побачите".

Велика війна навчила багатьох режисерів працювати у стилі документалістики. Популярними стали теми трагедії мирного населення, героїзму військових й емоційного тягаря переселенців. У 2023 році такі фільми, як "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова та "Мирний-21" Ахтема Сеітаблаєва, стали голосами української реальності на міжнародній арені. Ці стрічки не просто фіксують хроніки, а й стають засобом емоційного впливу, відкриваючи світові очі на те, що відбувається в Україні.

Водночас на російський продукт спрацювала культура скасування – повна відмова від контенту, який ображає певні верстви суспільства. Через повномасштабну війну, українці почали уникати контенту, який створюють окупанти. Ба більше, суспільство гостро реагує на акторів-росіян і їхні продукти, а особливо коли вони намагаються поширити їх світом. Ця ситуація відбулася із фільмом "Росіяни на війні", який скандально показали на Міжнародному кінофестивалі в Торонто, Канада. Спершу Міністерство культури та стратегічних комунікацій Україні закликало не популяризувати продукт країни-агресора, але після того, як фестиваль все ж продемонстрував цю стрічку, Мінкульт додав режисерку Анастасію Трофімову до чорного списку.

"Мені неприємно дивитися навіть радянські фільми, на яких виросла, бо навколо бачу пропаганду. Все, що пов'язане з російською культурою та мовою, – нині неприйнятне. Правильно кажуть, що будь-який російський демократ закінчується там, де починається українське питання. І ніби Путіна ненавидить, і проти війни, але українець повинен бути "молодшим братом". Вони заражені бацилою імперськості, і це невиліковне", – ділилася акторка "Скаженого весілля" Леся Самаєва.

Саме тому у росіян лише один шлях – у забуття. Водночас тепер творчість українців показала свою важливість як для народу, так і для світу загалом. Українські кінематографісти усвідомили, що їхнє мистецтво може бути не лише культурним, а й політичним інструментом. Вони розповідають світові правду про війну, борються з російською пропагандою, використовуючи силу екрана. Крім того, кіно стало важливим елементом національної самоідентифікації, об’єднуючи людей навколо спільної історії та цінностей.

Фільми і серіали українського виробництва – це боротьба не лише за нагороди, а й за визнання, за місце на світовій мапі, де Україна не просто на периферії, а в центрі уваги.