Чому фільм "Шалені гроші" варто дивитись саме в кінотеатрі та чим він запам’ятається: Сет Роґен розкрив таємниці

12 жовтня фільм "Шалені гроші", знятий на основі реальних подій, стартує в кіно. Чому саме його обрав Роґен, і що в цій стрічці особливого, він розповів в інтерв’ю.

Крім актора, є ще інша зірка – Сет Роґен – продюсер і сценарист, який очолив багато помітних проєктів. Серед них топові шоу сервісу Amazon – "Невколупний" та "Хлопаки", а також "Платонічне кохання" від Apple TV+, анімації "Підлітки-мутанти черепашки-ніндзя: Погром мутантів" та "Повний розковбас" і, звичайно, фільми "Супер-перці" і "Хороші хлопці".

Як бачимо, Роґен не витрачає свій час на банальні проєкти, і "Шалені гроші" став ще одним далеко не прохідним фільмом, в якому знявся актор. Чому "Шалені гроші" варто дивитись саме в кінотеатрі, які найкращі сцени та чим цей фільм запам’ятається? Розповідає Сет Роґен в нашому інтерв'ю.

– Ви завжди дуже прискіпливо обираєте проєкти. Що вас зацікавило в фільмі "Шалені гроші"?

– Зазвичай у мене таке правило: я питаю себе, чи захотів би подивитися такий фільм. Якщо я побачу трейлер, він мене зацікавить? Здебільшого я так і вибираю фільми, в яких хочу взяти участь. Тут я відповів собі "так", тому що мені дуже сподобався сюжет.

– Як саме ви потрапили в проєкт?

– Все почалося з Крейґа Ґіллеспі. Я був з ним знайомий – працював над серіалом "Пем і Томмі". Але ще до того я був його шанувальником, а потім ми ще й потоваришували. Лорен та Ребека, сценаристки фільму "Шалені гроші", теж мої давні знайомі, і я завжди хотів із ними попрацювати. Мені завжди подобалося, як вони пишуть. Також акторський склад фільму мені дуже сподобався.

– Ви знали про гучний конфлікт, пов’язаний з GameStop?

– Я не стежив за ситуацією з компанією GameStop. Я чув про неї, мені щось траплялося у соцмережі X (раніше відомій, як Twitter), але якщо ви зараз попросите мене пояснити всі тонкощі тієї ситуації, я навряд чи зможу. Річ у тім, що я ніколи не вкладав гроші в акції. Ніколи, жодного разу в житті! Я ніколи не торгував на фондовому ринку, так само і мої батьки цього ніколи не робили. Тому, якщо чесно, я мало що в цьому розумію. Але саме фільм допоміг мені розібратися в темі.

– Ви граєте Ґейба Плоткіна. Хто він?

– Мій персонаж – маленький мільярдер у світі великих мільярдерів. Він вклав купу грошей у шорт акцій GameStop. Тобто по суті поставив на провал компанії, щоб заробити на цьому. Але звичайні люди знайшли спосіб підвищити вартість компанії. Люди почали скуповувати акції, тож вартість GameStop зросла. Через це такі як Ґейб втратили купу грошей.

– Він реальна людина?

– Так, він цілком реальна людина, тож режисер хотів, щоб Ґейб виглядав звичайним, зрозумілим хлопцем. Не надто поганим або підступним. Нашою метою було показати його живою людиною. Маю відзначити, я знаю, що персонажі, яких я граю, викликають симпатію. Я знаю, що подобаюсь глядачам і що вони вболівають за мене. І, на мою думку, це робить подібні ролі цікавішими. Я додаю таким персонажам людяності, але намагаюся не шукати в них особливої глибини. Я не вважаю їх глибокими мислителями, ну, знаєте, в глобальному, моральному значенні. Вони розуміють, що роблять погані речі, але їм начхати. Такі люди просто ніколи не замислюються про інших.

– Ви знайомі зі справжнім Ґейбом Плоткіним?

– Ні. Але якось на вечірці я згадав, що знімаюся у фільмі про GameStop. І один із присутніх сказав: "О, я товаришую з Ґейбом Плоткіним". А я відповів: "Його я і граю". Я знаю що Плоткін як і раніше досі дуже заможний. Про це можете не хвилюватись. Адже він працює в системі, побудованій спеціально для таких, як він. Людей, які успадкували великий статок. Людей, чиє життя пов'язане з фінансами, з інвестиціями, з венчурним капіталом, і чиї друзі займаються тим самим. Такі люди одержують всю інсайдерську інформацію, вони знайомі з усіма впливовими людьми. Ґейбу дуже подобається жити в достатку – він має сотні мільйонів доларів! І так, у фільмі він дізнається про групу людей, яка скористалася соцмережами та інтернетом, щоб зламати цю корумповану систему, завдяки якій йому так чудово жилося.

– Ви не співчуваєте своєму персонажу?

– Не дуже, якщо чесно. Може зовсім трішки. Ніхто не хотів би втратити сотні мільйонів. Але коли в тебе після цього залишаються ще сотні мільйонів, то твої справи не такі вже і погані. Але водночас таким людям, як Ґейб Плоткін, часто приписують певну підступність. І так, вони роблять погані вчинки. Але що гірше, на мою думку, вони не завжди про це навіть замислюються. Вони звичайні сімейні люди, які заробляють сотні мільйонів шляхом банкрутства компаній та на невдачах людей. Розумієте, про що я? І мені це здається дивним з моральної точки зору.

– Чи хотіли б з ним зустрітися особисто?

– Не знаю, можливо так. Я б спитав у Ґейба, як все було. Поставив би декілька загальних питань, поговорив. Немає нічого, що я дуже хотів би дізнатися, якщо чесно, але мені було б цікаво послухати його думку. Так, я поставив би йому кілька запитань, але якщо мені скажуть: "Дивися, це Ґейб Плоткін", не факт, що я би пішов з ним знайомитись.

– Улюблена сцена з вашою участю.

– Коли ми з Ніком Офферманом, з яким я вже працював і якого просто обожнюю, з'являємося разом у заміському клубі. На нас білий тенісний одяг, ми виглядаємо бездоганно. Що смішно, ми не вміємо грати у теніс. Ми обидва брали уроки для цієї сцени. І загалом це був веселий знімальний день. Нам двом було досить незручно, але ми все ж зняли достатньо матеріалу. У процесі ми люто насміялися!

– У фільмі багато персонажів, які за сюжетом навіть не зустрічалися. На майданчику все було так само?

– Процес був доволі цікавим: кожен був зіркою свого маленького фільму. І це було зовсім незвичайно. Коли мене знімали, більшу частину часу з акторів там був тільки я. Я був номером один у своєму маленькому знімальному проєкті. І я впевнений, що коли знімали Пола, він був номером один у своєму. Для мене така робота – новий досвід. У фільмі сюжет перескакує від одного до іншого персонажу настільки швидко та органічно, що навіть я готовий повірити, що все відбувається одночасно. Але ні, кожного знімали окремо. Круто виходить – я розмовляв з іншими акторами, і кожен із них почував себе головним героєм.

– Чому цей фільм потрібно дивитися саме у кінотеатрі?

– Дивитись у кінотеатрі веселіше! Особливо коли у фільмі є енергія, адреналін, гумор, і коли він захоплює. Взагалі, будь-який фільм краще дивитися в кінотеатрі хоча б через те, що ви не залипатимете в телефони під час перегляду. Думаю, 90% людей удома дивляться кіно, гортаючи щось у смартфоні. А у кінотеатрі це заборонено, отже, всі повинні дивитися фільм хоча б через те, що їм немає на що відволікатись.