Блог | Зелений курс: наскільки реалістична чергова спроба інтеграції найкращих доступних технологій?

Чи визначила Україна свої справжні пріоритети в Green Deal?

Очевидним є той факт, що Україна досі не готова до масштабної екотрансформації. Наразі задискутовано більшість реформ.

Впровадження Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення) (далі - Директива 2010/75/ЄС) є зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Передбачається, що інтегрований дозвіл усуне проблему покомпонентного підходу до регулювання впливу на навколишнє природне середовища та дозволить враховувати кумулятивний вплив, що здійснює суб’єкт господарювання на навколишнє природне середовище, у т.ч. і щодо ефективного споживання енергії та сировини, умов виведення з експлуатації та відновленням території промислового майданчика до безпечного екологічного стану.

Однак цей процес проходить досить складний, тривалий та суперечливий період впровадження. Попередні спроби врегулювати дане питання завершилися відхиленням законопроєкту № 4167.

Нагадаю, попередній "довкіллєвий" день у ВР показав:

• Країна через інструмент депутатського корпусу, не дивлячись на матеріальну і моральну підтримку ЄС, не виявляє бажання формувати систему сталого та раціонального використання природних ресурсів, застосовувати найкращі технології.

• Проєкт №4167 став розчаруванням і був відхилений, а поки розробляють нові, країна втрачає підтримку європейських партнерів.

• Поодинокі, точкові, безсистемні зміни, за які проголосовано, не виводять Україну на новий рівень природокористування.

• Голосування за Проєкт Закону "Про державний екологічний контроль №3091" за спрощеною процедурою, без офіційно опублікованого доопрацьованого тексту і без врахування позицій представників бізнесу та експертного середовища, є доказом формального підходу до реформування та створення передумов для ще більшого дисбалансу системи.

А за відсутності системного підходу, досягнення цілей екологічного контролю - створення чіткого та зрозумілого порядку гарантування статей 13, 16, 50, 66 Конституції України та досягнення сталого розвитку, є примарним та недосяжним.

Відсутність видимих реформ і попереднє неприйняття законопроєктів було пов’язано із тим, що більшість з них мають правильну мету, але не передбачають механізмів, спрямованих на реальну реалізацію реформи, не враховують національні реалії та не містять перехідного періоду для їх впровадження - як зі сторони держави, так і зі сторони бізнес спільноти.

Будь-яке нормативне регулювання потребує зважених і послідовних рішень, які народжуються в діалозі, в консультуванні із експертною спільнотою, асоціаціями та в операційному режимі роботи над проєктами. Діалог – основа успіху!

Відсутність відповідного нормативного регулювання, відсутність впровадження Директиви 2010/75/ЄС не звільняє Україну від виконання прийнятих зобов’язань.

Як наслідок, у вересні зареєстровано три законопроєкти, спрямовані на впровадження Директиви 2010/75/ЄС:

1. Проєкт Закону про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення (№ 6004 від 07.09.2021)

2. Проєкт Закону про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності (№ 6004-1 від 07.09.2021 (альтернативний))

3. Проєкт Закону про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля (№ 6004-2 від 22.09.2021 (альтернативний)).

Складається стійке враження, що всі дії народних обранців націлені не на реальні реформи, а на продукування законодавчого спаму, бо деякі з ініціатив – це просто копі-пейст на старий проєкт №4167, який тричі був провалений в Раді. А інші – зосереджуються на популістських лозунгах, що не мають інструментарію реалізації. Буквально "за все добре, проти всього поганого", вкотре цинічно використовуючи "конституційні права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля". Благими намірами знову заговорюються реформи.

А тим часом втрачаються роки і можливості для реальних змін, відтік українського трудового потенціалу за кордон, заради якого, по-суті, все впроваджується.

В усіх вкрай важливих законопроєктах, спрямованих на імплементацію й апроксимацію всіх природоохоронних довкіллєвих директив має бути:

1) відображений прагматичний підхід щодо переходу на нові екологічні норми

2) відсутня жорстка прив'язка до європейських норм (Україна не є стороною переговорів при їх визначенні)

3) надано більш прозорі механізми реалізації

4) прогнозованість реформ для всіх суб’єктів взаємодії.

Із зазначених проєктів альтернативний Проєкт Закону про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності (№ 6004-1 від 07.09.2021) більше за інші відповідає вказаним критеріям, оскільки передбачає:

- СПІЛЬНІ дії як держави щодо створення необхідних умов для впровадження найкращих доступних технологій, так і суб’єктів господарювання щодо виконання цих умов

- СПІЛЬНИЙ ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД впровадження як для держави, так і для бізнесу з прив’язкою, у т.ч. до економічних показників і можливостей держави.

Запорукою успіху реалізації будь-якої реформи є її прийнятність і готовність впроваджувати саме тими суб’єктами, яких така реформа стосується. Тому запрацювати може лише той проєкт, над якими РЕАЛЬНО велась робота із тими, хто буде ці закони виконувати.