З якою економікою Україна починає рік
Це аналіз економіки, яку кожен із нас знайшов під ялинкою нового року. Частково це спадок попередніх періодів, частково — "здобутки" та прорахунки діючої влади, частково — злочинна бездіяльність. З цією економікою ми житимемо 2020-го і муситимемо її трансформувати, аби взагалі вижити, написав у статті на "ZN.ua" економіст, керуючий приватним інвестиційним фондом на фондовому ринку США Володимир Компанієць.
Поширені кліше про те, що українські промисловість і виробництво — це "червоні директори" та дотаційні заводи, лише додають нам загроз, притупляючи больовий поріг. Жоден у новій владі не здригнувся від звістки про спад у промисловості. А дарма. Люди мають щось одягати, щось їсти і купувати самокати. Якщо ми не вироблятимемо всього цього, для нас це залюбки зроблять інші, за дефіцитну для нас валюту. Чи дійсно ми хочемо йти цим шляхом економічного нерозвитку?
Будівництво
Галузь будівництва завдяки значному зростанню виділених бюджетних коштів на ремонт доріг, будівництву/реконструкції об'єктів за державний кошт, інвестиціям у "зелену" енергетику та теплій погоді, яка сприяла істотному збільшенню кількості придатних для будівництва днів, покаже найбільші темпи приросту серед усіх видів економічної діяльності — трохи більше 20%. Але водночас слід зазначити, що вся галузь будівництва у 2018 році забезпечила тільки 2,3% ВВП України і що в секторі житлового будівництва буде зафіксовано темпи приросту лише близько 2%.
Безумовно, варто виокремити Вінницьку область, в якій темпи приросту будівництва — майже 100%, гарні результати за підсумками року в галузі будівництва покажуть Чернігівська, Херсонська, Миколаївська та Чернівецька області. А от у Черкаській, Запорізькій і, ймовірно, Івано-Франківській за результатами року обсяги будівництва знизяться.
Галузь будівництва в Україні могла б активізувати запуск іпотечного кредитування, але його як фактично не було в країні в останні роки, так і не буде в найближчі.
Роздрібна торгівля
Торгівля завдяки підвищенню доходів населення, збільшенню переказів заробітчан та активізації споживчого кредитування покаже майже 10% реального річного приросту. Але цей приріст буде нерівномірний: якщо у Київській, Вінницькій і Тернопільській областях він становитиме від 17 до 20%, то такі прикордонні області, як Чернігівська, Закарпатська, Сумська та Херсонська, покажуть темпи приросту від 1 до 3%, а Чернівецька — взагалі зменшення торгівлі на 3%. Основними причинами таких низьких показників тут будуть і значні обсяги тіньової торгівлі, і значна ревальвація гривні, яка зробила українські товари менш конкурентними, і продовження виїзду населення на заробітки за кордон.
Цікаве запитання: а завдяки чому зросте торгівля в Україні на 10% у 2019 році, якщо харчова, текстильна та меблева галузі разом із сільським господарством показують темпи приросту, близькі до нуля, а деякі навіть падають?
Відповідь дуже проста, і її легко можна побачити як у супермаркетах, так і в державній статистиці, — імпорт. Особливо яскраво це видно по поличках з молочною продукцією, де завдяки ревальвації гривні та величезним субсидіям у ЄС на виробництво молока імпортна продукція суттєво витісняє українську, особливо в сегменті сирів.
У 2019 році виникла парадоксальна ситуація: в Європі вартість якісного молока для виробників молочної продукції вже нижча, ніж в Україні, й українські виробники можуть ще якось конкурувати з ЄС лише завдяки нижчим іншим операційним витратам, наприклад витратам на оплату праці.
На жаль, уряд не вжив жодних заходів, щоб урегулювати цю ситуацію, найімовірніше, там просто не знають дуже сумного досвіду виробників молочної продукції інших країн після того, як на їхній ринок заходили виробники з ЄС із конкурентною перевагою у вигляді субсидій на молоко.
Сільське господарство
Незважаючи на рекордний урожай зернових, сільськогосподарська галузь, яка разом із лісовим і рибним господарством забезпечила у 2018 році 10,1% ВВП України, продемонструє за результатами року темпи приросту лише близько 2%. На це вплинули фактична відсутність приросту у тваринництві та значне падіння виробництва деяких рослинних культур.
Наприкінці року було зафіксовано суттєвий спад у галузі, зумовлений аномально теплою погодою, що набагато зсунуло строки збирання врожаю зернових та олійних, а також спричинило зменшення врожаю цукрового буряку та сої. Аномально тепла погода також несе неабиякі ризики для озимих цього сезону.
Слід зауважити, що у підприємств як рослинництва, так і тваринництва буде забезпечений річний приріст у 5%, тоді як у господарствах населення за обома напрямами буде зафіксоване річне зниження приблизно на 1,5%.
Завдяки рекордному врожаю зернових сільськогосподарська галузь забезпечить гарний приплив валютних надходжень в економіку України. Хоча за результатами року в Одеській області спостерігається суттєве падіння обсягів у цій галузі (десь близько 8%), у Полтавській, Київській, Хмельницькій, Рівненській та Івано-Франківській — зниження від 1 до 4%. А гарні результати покажуть Запорізька та Донецька області, в яких приріст становить майже 20%, а також Кіровоградська, Дніпропетровська та Луганська — від 7 до 9%.
Хочу зазначити, що значна частка сільськогосподарської галузі залишається в "тіні".
Промисловість
У промисловості, яка у 2018 році забезпечила 21% ВВП України, вперше за чотири роки зафіксоване зниження обсягів виробництва. Але треба враховувати, що у 2015 році, коли спостерігалося попереднє зниження, на цю галузь відчутно впливали військові дії в Донбасі. І найголовніше, що за результатами 2019 року ми отримаємо падіння або мінімальний приріст за всіма ключовими секторами промисловості, тому вже можна констатувати системну кризу в ній.
На падіння промисловості вплинула сукупність чинників: тут і політика НБУ щодо облікової ставки та курсу гривні; і збільшення середньорічної температури в Україні, що зумовило зниження виробництва електроенергії й пари; і падіння цін на світових ринках на металургійну продукцію; і навіть підписання Угоди про асоціацію з ЄС. На жаль, не всі розуміють, що не тільки ЄС відкрив свій ринок для безмитного ввезення продукції з України, але й Україна також відкрила свій ринок для безмитного ввезення з ЄС, в якому промисловість більш розвинена, ніж у нашій країні.
Політика НБУ щодо курсу гривні
Безумовно, окремої уваги потребує курсова політика НБУ, і тут питання не тільки в найбільшій ревальвації національної валюти у світі, що значно вдарило по українських виробниках товарів і послуг, а й у тому, що жодна організація у світі не змогла спрогнозувати таке зміцнення. Якщо відкрити грудневий консенсус-прогноз Мінекономіки за 2018 рік, який складається на базі опитування експертів різних установ і організацій, у тому числі й НБУ, то можна побачити, що на кінець 2019-го зафіксовано такий прогноз по курсу долара:
— мінімальний 29,40 грн/дол.;
— медіанний 30,42 грн/дол.;
— максимальний 33,00 грн/дол.
По середньорічному курсу на 2019 рік у цьому консенсус-прогнозі Мінекономіки зафіксовано такі значення курсу:
— мінімальний 27,00 грн/дол.;
— медіанний 29,08 грн/дол.;
— максимальний 32,00 грн/дол.
За результатами 2019 року, маємо середньорічний курс 25,84 грн/дол., який дуже далекий навіть від мінімальних прогнозних значень.
Фактично можна констатувати, що курсова політика НБУ є непрогнозованою, що закладає суттєві ризики для економіки. НБУ та міністр економіки заявляють, що курс уже регулюється ринком, і підприємствам треба укладати форвардні контракти для мінімізації ризиків. Звучить гарно, але:
1) не можна назвати встановленням ринкового курсу, коли НБУ виходить із періодичними інтервенціями в той чи інший бік. До речі, у деяких країнах світу знання про можливі інтервенції дає можливість непогано заробляти окремим гравцям. Ринковим валютний курс в Україні стане лише після того, як будь-яка фізична/юридична особа зможе купити/продати без обмежень на біржі валюту, ф'ючерси або опціони на валюту, як це відбувається не тільки в найрозвиненіших країнах світу, але й у наших сусідів;
2) хочеться побачити банк, який погодиться укласти беззаставний форвардний контракт з експортером на 100 млн дол. виручки. І хочеться побачити, що буде потім із нормативами такого банку;
3) ну й найголовніше, перш ніж вчити банки, підприємства й організації мінімізації ризиків з допомогою форвардних контрактів, треба було б для початку дізнатися правильну формулу розрахунку форвардного курсу, а не використовувати ту, яка генерує збитки одній зі сторін і прибутки іншій.
Політика НБУ щодо облікової ставки
Стосовно політики НБУ по обліковій ставці достатньо сказати, що реальна облікова ставка у 2019 році перебувала на одному із найвищих рівнів у світі. Це призвело до падіння показника "кредити юридичним особам до ВВП" до 14-річного мінімуму та до одного з найменших значень у Європі. Фактично банки кредитують економіку лише в мінімальних обсягах, що позначається на промисловості.
На початку року для банків чудовою альтернативою кредитуванню були такі безризикові інструменти, як депозитні сертифікати НБУ та облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Для чого банкам кредитувати підприємства, якщо на початку 2019 року можна було під 18–19% безризиково розміщувати кошти в ОВДП?
Після того, як на ринок ОВДП масово зайшли іноземні інвестори та обвалили дохідність за ними, банки почали поступово переходити в депозитні сертифікати НБУ, що призвело до історичного рекорду в 152 млрд грн залишку депозитних сертифікатів на початок 2020 року і до споживчих кредитів із середньою ефективною ставкою в 50–70% річних.
Хоча НБУ й декларує, що середня ставка за кредитами юридичним особам знизилася до 15%, реальна ставка для підприємств починається від 18% річних. У сусідній Польщі підприємства зараз можуть без проблем брати кошти під 4,5–5% річних, а в деяких інших європейських країнах ставки кредитування знизилися до 2% річних. І європейські підприємства тим самим отримують суттєві конкурентні переваги порівняно з українськими виробниками.
Без запуску масштабного кредитування під ефективні ставки менш як 10% будь-якого приросту реального ВВП у 40% за п'ять років не буде. І тут не допоможуть жодні ініціативи Кабміну щодо вибіркового кредитування малого бізнесу.
Національний банк України, безумовно, може заявити, що для нього головним є не зростання економіки, а ціни, тому він здійснює таргетування інфляції, що сприяло зниженню споживчої інфляції до 5%. Але...
По-перше, кожен може подивитися структуру споживчого набору, за яким розраховують зміну споживчої інфляції, та зрозуміти, наскільки вона далека від реальних витрат домогосподарств. Це призводить до викривлення показника споживчої інфляції.
По-друге, можна поставити собі прості запитання: що краще для економіки — мати 5% споживчої інфляції та 15% зростання доходів чи, може, 10% інфляції та 30% зростання доходів? Що ми таргетуємо — одні з найнижчих у Європі зарплат? Зарплати ж є складовими собівартості всіх товарів і послуг.
По-третє, якщо навіть під час рекордної ревальвації гривні ми маємо 5% споживчої інфляції, то що буде з інфляцією під час девальвації гривні? У нас же, за заявами НБУ, курс ринковий і може коливатися як в один, так і в інший бік. На історичних даних можна легко порахувати, що подорожчання долара на 10% із певним часовим лагом призводить до збільшення споживчої інфляції на 5%.
По-четверте, у НБУ випадково не переймаються запитанням, чому ФРС США вважає забезпечення економічного зростання більш важливим завданням, ніж таргетування інфляції?
По-п'яте, НБУ сподівається, що таргетування інфляції дасть змогу суттєво знизити ставки кредитування, от тільки там забувають, що ставки кредитування залежать від вартості ресурсів, які прямо не залежать від інфляції, а залежать від попиту і пропозиції на ці ресурси. У країні може бути 0% річної інфляції, але водночас ставки за депозитами сягатимуть 15% і більше, і таке в Україні вже було.
Тож виходить, що завдяки такій грошово-кредитній політиці у НБУ на майбутнє закладено суттєвий девальваційний тиск на гривню через вихід нерезидентів — покупців ОВДП. Почне він проявлятися після того, як обсяги виходу перевищать обсяги входу. А це рано чи пізно відбудеться, бо іноземний інвестор, продаючи долари на X гривень для купівлі ОВДП, через деякий час формуватиме попит на валюту в розмірі X+% гривень після продажу ОВДП.
ОВДП
Аналізуючи економічну ситуацію у 2019 році, не можна обійти увагою ситуацію на ринку ОВДП, тим більше, що багато хто звинувачує Мінфін у формуванні боргової піраміди.
Треба розуміти, що розміщення ОВДП є одним із ключових інструментів фінансування дефіциту бюджету й погашення минулих випусків облігацій. Відбувається воно у вигляді аукціонів, і акцептуються найнижчі рівні дохідності із запропонованих. Тому ставки у 18–19% річних на початку 2019 року були вимушеними, бо значну конкуренцію ОВДП складали депозитні сертифікати НБУ, і саме банки були одними із найбільших покупців ОВДП.
Після підключення до Clearstream і масового заходу нерезидентів удалося значно зменшити дохідність завдяки збільшенню попиту від нерезидентів, які нині забезпечують істотну частку попиту під час первинного розміщення ОВДП (116 млрд грн гривневих ОВДП на кінець 2019-го вже тримають нерезиденти).
Багато хто лякає можливим масовим виходом нерезидентів у разі негативної зміни економічної ситуації в Україні/світі та обвалом курсу гривні. Але проблема в тому, що хоча в Україні і функціонує вторинний ринок, на сьогодні немає гравців, які зможуть викупити такий обсяг у нерезидентів. Також треба зазначити, що зайшли окремі фонди, які просто розбавили свої інвестиційні портфелі ще одним інструментом, і тепер вони триматимуть ОВДП до погашення, і питома вага цих ОВДП дуже незначна в їхніх портфелях. 5 млрд дол. українських гривневих ОВДП — це крапля в морі боргових інвестицій.
Головними проблемами на ринку ОВДП під час економічної паніки будуть такі:
— значне зниження попиту на первинному ринку, а у 2020 році заплановано розмістити ОВДП на 231 млрд грн. Хто їх викупить? Безумовно, українські банки заберуть доларові ОВДП, бо фактично Мінфін зараз став монополістом із розміщення валютної надліквідності, а хто викупить гривневі облігації? Українські банки вже не особливо цікавлять гривневі ОВДП із поточною дохідністю в 11% річних;
— істотне збільшення пропозиції на вторинному ринку, що призведе до підвищення ставок за ОВДП як на первинному, так і на вторинному ринку.
Якщо в чомусь Мінфін і звинувачувати, то у такому:
— у відсутності легкого доступу українських резидентів до операцій на ринку ОВДП. Виникає парадоксальна ситуація: будь-який українець може з телефону відкрити рахунок у одного з найкращих брокерів у світі й купувати/продавати облігації провідних країн, а в Україні треба пройти десяток бюрократичних кіл, щоб купити ОВДП. Деякі країни вже давно пішли набагато далі і вже в онлайн-режимі дозволяють своїм громадянам надавати кошти в борг уряду прямо зі своїх карток, а ми й досі обкладаємося купою паперів;
— у 0% оподаткування доходів фізичних осіб за операціями з ОВДП, що призвело до їх використання для легалізації тіньових/кримінальних грошей;
— у дефіцитному бюджеті, який потребує постійного збільшення запозичень.
Слід також зазначити, що Мінфін поступово заміщує валютні зобов'язання гривневими, але 2019-го внаслідок ревальвації така політика призвела фактично до значного збільшення видатків. Так, 15 січня 2019 року були розміщені річні гривневі та доларові облігації, доларові принесли інвестору за рік 7,45% річних у доларах, а гривневі — 41,35% річних завдяки ревальвації гривні. А доходи інвесторів — це і є витрати Мінфіну.
Іноземні інвестиції в Україну
Великі сподівання уряд покладає на прихід іноземних інвестицій в Україну. І тут хочу поставити кілька доволі простих запитань.
Ви інвестували б у країну, уряд якої вам офіційно заявляє, що незалежно від економічних показників вашої діяльності ви втратите за перший рік мінімум 14% своїх інвестицій? Думаю, що ні. Але саме це чують іноземні інвестори, коли бачили наприкінці 2019 року поточний курс гривні до долара й порівнювали його із закладеним у бюджеті. І так, такий прогноз уряду щодо девальвації гривні також підтверджується міжнародним консенсус-прогнозом.
Ви інвестували б у країну, в якій треба витратити майже дев'ять місяців, щоб підключити нове підприємство до електромережі?
Ви інвестували б у країну, в якій споживчий ринок не захищений від контрабанди, яку масово ввозять без сплати мит і ПДВ?
Ви інвестували б у країну, в якій не забезпечують для власних інвесторів чесних, відкритих і зрозумілих правил ведення бізнесу, але водночас обіцяють це іноземним інвесторам?
Ви інвестували б у країну, в якій вам доведеться конкурувати з "чорним" бізнесом? Ви інвестували б у країну, в якій ви найматимете працівників у білу, а ваші конкуренти — без проблем у сіру й чорну?
Чи ви, може, інвестували б у країну, в якій не діє принцип невідворотності покарання за порушення? А контроль за дотриманням законодавства, покарання порушників і є одними із найголовніших функцій держави для забезпечення однакових правил введення бізнесу.
Виходить парадоксальна ситуація: зараз більш ефективно для інвестора побудувати підприємство в сусідній країні ЄС, ніж в Україні, і користуватися безпроблемним доступом до електромереж, доступом до значно дешевшого кредитування, зрозумілими правилами введення бізнесу, безпроблемним завезенням продукції в Україну за Угодою про асоціацію з ЄС. А тіньовики можуть узагалі без проблем забезпечити ввезення в Україну товарів без сплати мита та ПДВ. І найголовніше, що за такою схемою вам буде забезпечено доступ до однієї з найбільших країн у Європі із суттєвими тіньовими доходами.
Безумовно, є кілька секторів економіки, які будуть цікаві для іноземних інвесторів навіть з огляду на вищезазначені проблеми. Наприклад, інвестиції в "зелену" енергетику, попри законодавчі ризики, залишалися одними із найпривабливіших, — тут і найвищий у Європі тариф на продаж "зеленої" енергії захищено від ризику девальвації національної валюти, і навіть забезпечено пільги на ввезення обладнання. У якій іще країні така манна небесна для інвесторів?
Подальша економічна ситуація в Україні значною мірою залежатиме від дій уряду та НБУ. Але якщо продовжиться політика статистів, то, як і прогнозує МВФ, Польща дедалі більше відриватиметься від України за економічним зростанням. За останнім прогнозом МВФ, за наступні п'ять років у Польщі ВВП на душу населення зросте на 5,7 тис. дол., з 14,9 тис. у 2019-му до 20,6 тис. у 2024-му. Водночас в Україні ВВП на душу населення збільшиться лише на 1,4 тис. дол., з 3,6 тис. у 2019-му до 5 тис. у 2024-му. Тобто МВФ прогнозує, що навіть приріст ВВП Польщі на душу населення за п'ять років перевищить абсолютний показник України.
Національною економікою треба займатися, а не просто констатувати показники, в іншому разі економікою вашої країни займатимуться інші держави.