Владу закликали відкласти підписання договору про ЗВТ з Туреччиною: може завдати шкоди економіці України
Українські виробники закликали владу не форсувати підписання договору про зону вільної торгівлі з Туреччиною, який може завдати шкоди економіці України. Натомість вони запрононували провести переговори щодо комплексного пакету економічних домовленостей з країною, які мають містити інвестиційну складову.
Про це повідомив голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник на своїй сторінці у Facebook. Він зазначив, що 27 січня під час круглого столу було презентовано дослідження "Оцінка перспектив укладання угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною". Воно було проведено в другій половині 2021 року.
Дослідження, як сказано в повідомленні Олійника, засвідчило, що укладання Угоди за умови максимальної лібералізації торгівлі призведе до уповільнення темпів зростання вітчизняного ВВП на 1,5%, а переробного виробництва – на 8,8%. При цьому ефект від створення ЗВТ у середньостроковій перспективі для України буде незначним і нестійким.
"Промисловці закликають владу спільно з представниками вітчизняного бізнесу розробити та реалізувати комплексний пакет економічних домовленостей з Турецькою Республікою, який включатиме не лише ЗВТ, але й угоду про інвестиційне співробітництво, кооперацію та реалізацію ряду проектів з розбудови і модернізації в Україні виробничих об’єктів та інфраструктури на засадах спільного підприємництва з турецькими партнерами", – зазначив він.
Пріоритетним напрямом посилення торговельно-економічної співпраці України з Туреччиною має бути залучення турецьких ПІІ, відкриття компаній з турецьким капіталом в межах індустріальних парків України, стимулювання локалізації турецьким бізнесом свого виробництва на території України задля доступу в публічних закупівлях продукції машинобудування тощо, вважає Олійник.
Дослідження показало, що:
Туреччина залишається одним з найбільших торгових партнерів України, на турецький ринок щорічно спрямовується близько 5% українського експорту.
Однак протягом останніх років експортний потенціал України у торгівлі з Туреччиною ослаб, що призвело до погіршення торгівельного сальдо.
Істотне зростання експорту з України до Туреччини у 2021 році було пов’язано із ціновим бумом на ринках сільгоспсировини та чорних металів, воно мало майже винятково сировинний характер і не вплинуло на загальний довгостроковий тренд динаміки торгівлі між країнами.
Структура українського експорту до Туреччини носить яскраво виражений сировинний характер. Частка машинобудівної продукції в українському експорті до Туреччини складає лише 3%.
У імпорті ж до України з Туреччини переважають: продукція машинобудування (24,1%), легкої промисловості (16,1%), овочі та фрукти (13,1%), продукти нафтопереробки, фармацевтичні препарати та різноманітна хімічна продукція.
За його словами, в рамках дослідження було проведено опитування вітчизняних виробників. Воно показало таке:
більшість опитаних українських підприємств не розглядають Туреччину як потенційний ринок збуту своєї продукції, оскільки вважають себе неконкурентоспроможними по відношенню до турецьких виробників, які мають міцну підтримку з боку уряду;
представники тих галузей промисловості, які здійснюють експорт до Туреччини або ж зацікавлені у такому експорті, засвідчили, що рівень тарифного захисту Туреччини є занадто високим та робить реалізацію продукції на експорт в дану країну нерентабельною;
майже усі представники галузей промисловості вважають, що турецький імпорт має тенденцію до зростання та несе загрозу національному товаровиробнику.
Олійник пояснив, що порівнюючи з Україною, Туреччина має значно вищий рівень митно-тарифного захисту свого внутрішнього ринку (середня ставка мита становить 10%, максимальна – 225%), а також зберігає набагато більшу гнучкість у коригуванні режиму зовнішньої торгівлі (Туреччина в рамках СОТ зв’язала ввізні мита лише для половини товарних позицій, тоді за рештою може змінювати ставки мит на власний розсуд).
Україна ж при вступі до СОТ, за його словами, значною мірою лібералізувала доступ на свій внутрішній ринок (середня ставка ввізного мита була встановлена на рівні 4,5%, максимальна – 50%), зв’язала 100% своїх мит та взяла зобов’язання не використовувати жодних додаткових зборів при імпорті (тоді як Туреччина додатково стягує з імпортної продукції транспортний збір, муніципальний збір та збір у фонд масового житла).
"Українські виробники наполягають на збереженні імпортного мита на чутливі товарні групи (автомобілі, компресорні станції, хімічні добрива, скло, продукція легкої промисловості) та застосуванні додаткового мита на ті групи товарів, де воно відсутнє або його розмір є недостатнім (побутова техніка, трансформатори, кабельна продукція)", – йдеться в повідомленні.