"Україна і США — союзники": гендиректор "Велти" про титан та неймовірне відкриття

ТОВ ВКФ "Велта" - гірничодобувна компанія, яка займає 2% світового ринку поставок титанової сировини і 35% видобутку на українському ринку. Створена з нуля, компанія працює з американською компанією DuPont і вже патентує власну технологію отримання металевого титану.

Про те, чи здатна Україна позбавити США від російської титанової залежності і чому США - наш природний партнер, через що в Україну не рвуться зарубіжні інвестори і чому для інвестора важливо бути "зеленим" і "соціальним", OBOZREVATEL поговорив з генеральним директором компанії "Велта" Андрієм Бродським.

- "Велта" розпочала активну роботу у 2006 році, як це було?

- Ми у прямому сенсі починали з нуля, з чистого поля і геологічної розвідки родовища. "Велта" - практично єдине гірничо-збагачувальне підприємство повного циклу в Україні, побудоване з нуля. Причому у рекордні терміни – всього за 8 місяців, хоча аналогічні підприємства в світі будуються від двох років і довше.

На сьогоднішній день ми займаємо близько 2% світового ринку поставок титанової сировини. Є постачальниками приблизно 10% від обсягів найбільшого в світі американського споживача титанової сировини - компанії DuPont (тепер це вже Chemours).

- А у масштабах України?

- У минулому році наше виробництво сягнуло 35% від внутрішньоукраїнського. Цього року плануємо забезпечити не менше 40%.

Ми йдемо вперед. У нас дуже амбітні плани. Ми вважаємо, що 2% у світовому ринку для нас - вкрай мало. Тому маємо намір досягти 6-10%.

"США і Україна – природні союзники"

- Амбітно. Не так давно ЗМІ повідомляли про певні зміни у корпоративній структурі компанії. І про те, що до ради директорів "Велти" увійшов екс-директор ЦРУ Джеймс Вулсі. З чим пов'язані ці зміни?

- Містера Вулсі порекомендували наші фінансові партнери First Wall Street Company. Ми націлені на стрімке зростання, маємо намір вийти на масштабний рівень виробництва і зайняти серйозні позиції для початку в сировинному секторі, а потім – і в переробці.

Для досягнення цих цілей необхідне глобальне бачення у світовому масштабі. Оскільки титан є важливою стратегічною сировиною у світі і відіграє велику роль в питаннях світової безпеки - досвід такої людини, як містер Вулсі, здався нам дуже цікавим. І ми вже почали використовувати його знання, досвід і зв'язки у плануванні своєї стратегії. Яка, повторюся, полягає в стрімкому зростанні - як горизонтальному, так і вертикальному.

- Чому вектор розвитку обраний через США, а не через Європу чи Азію?

- Той, хто хоч раз бував у діловому центрі Нью-Йорка – більше ніколи не ставить таких питань (сміється).

Розумієте, можна довго дивитися статистику по Лондону, Гонконгу, Пекіну або Дубаї. Але коли ти починаєш спілкуватися з реальним бізнесом в цих регіонах – а ми саме так і робимо – розумієш, що США на кілька голів випереджають решту світу у плані розуміння бізнесу, організації бізнесу, залучення інвестицій. До того ж, у цій країні зосереджена величезна кількість грошей.

Так що наш вектор розвитку багато у чому визначив себе сам.

І ще один момент: я глибоко переконаний, що основним природним геополітичним союзником для України є саме Сполучені Штати.

Читайте: Україну попередили про втрату мільярдних інвестицій та тисяч робочих місць

- Маєте на увазі, союз на основі титану? Чи може Україна стати тією країною, яка дозволить США позбутися залежності від російської титанової сировини і титанових продуктів?

- Це один з аспектів співпраці на геополітичному рівні.

Дійсно, на сьогоднішній день США і, зокрема, корпорація Boeing залежні від поставок металевого титану з Росії. За загальнодоступною інформацією, Boeing близько 40% своїх потреб у металевому титані закриває поставками саме з РФ.

Всього 7 країн у світі володіють технологіями виготовлення металевого титану. Україна - одна з них. Крім нас і США у цьому списку Росія, Казахстан, Китай, Японія та Індія. Остання виробляє всього 500 тонн металу на рік, розглядати її як великого гравця і можливу заміну для поставок металу з Росії в США неможливо.

А якщо подивитися на геополітичні відносини Штатів з такими країнами, як Росія, Казахстан і Китай - стає зрозуміло, що США не будуть звідти нарощувати закупівлі. Є ще Японія, але обидва японських підприємства вже працюють на межі своїх потужностей.

Інша справа – українські підприємства. Наприклад, Запорізький титано-магнієвий комбінат недозавантажений. І цілком може стати постачальником для США.

На мій погляд, всі ці чинники ще раз говорять про те, що США і Україна – природні союзники, і партнери. Зокрема – у титановому бізнесі.

"Нам вдалося зробити прорив – отримати метал титан іншим способом"

- Ви говорите про вертикальне зростання і переробку. Це якось пов'язано з роботою R&D-центру, який, судячи з вашого посту в FB, створив проривну технологію виробництва металевого титану? У чому вона полягає?

- Технології переробки титанової сировини у метал більше 70 років. І за весь цей час вона залишалася практично незмінною. Це так званий процес Кролла, неймовірно складний і енерговитратний. Він включає у себе виготовлення такої субстанції як титановий шлак, з якого потім отримують знамениту титанову губку. Для розуміння складності процесу: як я говорив раніше, всього 7 країн в світі володіють цією технологією і можуть виробляти металевий титан.

Зрозуміло, що це не могло не стимулювати пошуки інших способів отримання титану.

Останні два-три десятки років кілька науково-дослідних центрів у світі працюють над розробкою нових технологій виробництва металевого титану. "Велта" довгий час пильно стежила за цими процесом. І ми навіть намагалися співпрацювати у цьому напрямку з деякими провідними світовими компаніями, проте не досягли бодай якихось значущих результатів.

Тоді ми вирішили відкрити власний науково-дослідницький центр, виділивши його в окреме підприємство, яке називається Velta RD Titan. Це спільне підприємство компанії "Велта" і групи українських хіміків, науковців, відомих на Заході. Сучасний і досить великий R&D-центр працює вже півтора року.

За цей час нам дійсно вдалося зробити прорив – отримати метал іншим способом, абсолютно відмінним від методу Кролла.

Зараз ми знаходимося на стадії отримання патенту одразу в декількох країнах. Тому я не можу розкривати подробиці і технічні деталі нашої технології. Скажу лише, що основна відмінність нашого методу - це низька енерговитратність і найголовніше – відсутність таких складних процесів, як отримання титанового шлаку і титанової губки. А це означає, що той метал, який отримує "Велта", набагато дешевший від виробленого за існуючими старими технологіями.

- Наскільки дешевший?

- Зараз ми займаємося масштабуванням. Але для порівняння: ті світові компанії, про які я говорив, 10-20 років вчилися альтернативним способом отримувати грами цього металу. Ми вже сьогодні отримуємо кілограми – і переходимо до експериментального виробництва в десятки і сотні кілограмів (зараз монтуємо обладнання.) І ось коли вийдемо на виробництво у сотні кілограмів - зможемо точно прорахувати економічний ефект.

Але ми бачимо вже зараз, що вартість отриманого за нашою технологією продукту буде в рази меншою від виробленого традиційним способом. І це – дуже скромна оцінка!

До того ж, існуючий метод Кролла, з огляду на його дорожнечу і технологічну складність, не дозволяє виробляти метал у великих кількостях. Наша ж технологія дає можливість виробляти його набагато дешевше існуючих варіантів і у практично необмежених кількостях.

Читайте: Київ і Львів потрапили до топ-10 найкращих міст для інвестицій

- Кого вважаєте своїми головними конкурентами в інноваційному напрямку?

- У світі є кілька серйозних R&D-центрів. Вони йдуть багато в чому паралельними шляхами, тому що складно придумати щось кардинально нове в хімії та фізиці. Наприклад, є дуже серйозна британська компанія Metalissis, яка, напевно, в альтернативному методі переробки титанової сировини просунулася найбільше. Але два роки тому з якихось причин вони дуже різко загальмували свою діяльність. Тому говорити про те, що зараз є якась дуже жорстка конкуренція на технологічному ринку - я не можу.

Я усвідомлюю, що найближчим часом якщо не ми, то хтось інший точно вийде на ринок з новими технологіями переробки титанової сировини. Це очевидно для всіх, хто бере участь в ринку. І, згідно з поширеною думкою, яку я повністю поділяю, титан дуже скоро повторить долю алюмінію.

100 з гаком років тому алюміній був дорожчим від срібла, тому що не існувало технології отримання цього металу у великих кількостях і дешево. Але потім були розроблені технології, які застосовуються і зараз, – і алюмінієм ми з вами в побуті користуємося кожні дві хвилини. З елітарного металу він перетворився на абсолютно доступний.

На мій погляд, у найближчі років 10 титан повторить шлях алюмінію. І наша мета - очолити цей процес.

- У планах "Велти" було будівництво переробних потужностей в Ізраїлі. На якому етапі зараз знаходиться цей проект?

- Насправді ця інформація вихлюпнулася у пресу не з нашої ініціативи. У нас дійсно була зустріч з Міністерством економіки Ізраїлю в Єрусалимі. І ізраїльська сторона вирішила трохи випередити події і повідомила про те, що ми вже починаємо будівництво.

- А це не так?

- Держава Ізраїль запропонувала нам як інвесторам дуже цікаві умови. Йшлося про серйозні пільги, гранти та преференції. Пропозиція нас зацікавила. Підприємство повинно було будуватися за хімічним типом переробки сировини. Ми планували отримувати пігментний двоокис, грубо кажучи, збиралися побудувати там підприємство, за розмірами і функціями дуже схоже на наш український "Сумихімпром".

Ми дуже детально проаналізували проект: вартість енергетики, вартість робочої сили, доступ до води. Співставивши пільги і витрати – зрозуміли, що з таким же економічним ефектом можемо будувати це підприємство у будь-якій країні.

Більше того, до цього часу ми отримали прогрес у рамках нашого науково-дослідного центру. Коли ми зрозуміли, що нам вдається отримувати метал за новітньою технологією – це скоригувало акцент вертикальної інтеграції з хімії на метал.

"Інвестори цікавляться: наскільки ви зелені?"

- Давайте поговоримо про бізнес-кліматі України в цілому. З вашого досвіду, що найбільше відлякує інвесторів від інвестицій у нашу країну?

- Перш за все, потрібно зрозуміти, що ж потрібно інвесторам. Стабільність, зрозумілі правила гри, законодавство, яке не змінюється по кілька разів на рік...

Але крім цього, інвесторам потрібно дещо ще.

Інвестори давно працюють глобально, у різних країнах. Великим компаніям практично однаково, де розміщувати нові виробництва - у Польщі, Великобританії, Ізраїлі або Україні. Інвестори дивляться на економічну доцільність, на рівень витрат при створенні нового підприємства або входження в існуюче. І, відповідно, на можливий прибуток.

Якщо мова йде про створення нових виробництв, чим, зокрема, займаємося ми – інвестори дивляться на те, що їм може запропонувати держава, крім стабільності. У кожній цивілізованій країні сьогодні існує набір стимулів для інвестора. Ось як, наприклад, у нас було в Ізраїлі? Ми прийшли до Міністерства економіки – і нам для початку запропонували безповоротний грант у розмірі 30% від витрат на створення підприємства, податкові пільги, знижку до 90% на придбання землі і підключення до інфраструктури.

І подібні умови для інвесторів пропонує не тільки Ізраїль, а практично всі країни світу.

Читайте: В Украине следует изменить ситуацию с инвестициями - Устенко

- Крім України, вірно?

- Крім України. Навіть Росія зараз закінчує розробляти зміни до законодавства, які зводяться, фактично, до того, про що я зараз розповів на нашому прикладі з Ізраїлем. Навіть Росія йде цим шляхом! По ньому йдуть всі – крім нас.

- А якось бізнес піднімає це питання на рівні влади? Що це потрібно робити, потрібно покращувати інвестиційну привабливість країни?

- Починає піднімати. Але розумієте, вся справа в тому, що у нас - складна ситуація з внутрішніми інвесторами. Реальні західні інвестори йдуть в Україну у дуже невеликій кількості. А наш вітчизняний бізнес звик працювати по-іншому. Цікавлять його, на жаль, трошки інші речі.

- Що ви маєте на увазі?

- Наших бізнесменів, у першу чергу, цікавить, щоб державні, контролюючі, силові органи просто не заважали. Це основна вимога внутрішніх інвесторів до держави. На жаль. Ми, наш вітчизняний бізнес, поки не доріс до того етапу, коли буде цікаво вимагати від держави пільг, грантів, преференцій і так далі. А для західного бізнесу це давно норма, стандартний набір, саме тому, що в Україні іноземний інвестор не має зворотного зв'язку з владою - він і не хоче заходити в нашу країну. Я сподіваюся, що нова влада змінить цей курс.

Ось як було до цього - на прикладі історії з корпорацією Volkswagen на початку цього року? Виявилося, що ця корпорація протягом двох років вела переговори з урядом України про розміщення нового заводу Skoda в нашій країні. Експортний потенціал проекту становив близько 5 млрд євро. У підсумку вони не отримали пільги, про які просили – і пішли в іншу східноєвропейську країну. І тепер будуватимуть новий завод там.

Що це означає для України? Втрату інвестицій в 1,4 млрд євро. Втрату експорту автомобілів в розмірі близько 5 млрд євро на рік. Це міг забезпечити один завод, якби йому просто дали пільги, про які вони просили і які їм у підсумку запропонувала інша європейська країна.

Читайте: Чому інвестиції у відновлювану енергію зацікавили фінансові установи

- Пільги, які дуже швидко окупилися б...

- Для держави це окупилося б протягом дуже невеликого часу – за рахунок інших видів податків, перш за все, податків із заробітної плати (Volkswagen планував створити 5 тисяч робочих місць). До того ж, це дуже сильно зміцнило б валютну позицію України, зіграло б важливу роль в курсоутворенні гривня-долар, збільшило би золотовалютні резерви нашої держави...

Але, на жаль, наша влада не могла це оцінювати в комплексі.

Подивимося, що буде після початку роботи нового уряду, нещодавно представленого Кабінету Міністрів. Подивимося, який вектор руху у країни буде тепер, я сподіваюся, він буде змінюватися.

- Хотілося б вірити... Скажіть, за вашими спостереженнями, які напрямки інвестори вважають найбільш перспективними?

- З того, що я чую від міжнародних інвесторів, найбільш перспективними напрямками вони вважають енергетику, інфраструктуру, аграрний сектор і, як не дивно, машинобудування. Є інвестори, які розуміють, що в України потенціал машинобудування ще зберігся, а значить – його можна відродити.

- Наскільки, на вашу думку, важливі сьогодні для інвесторів нематеріальні показники – як то репутація компанії, екологічність проектів, соціальна відповідальність?

- Це дуже важливе питання. Особливо воно актуальна на Заході, зокрема, в США.

Коли ми починаємо переговори з серйозними, особливо державними інвестиційними інститутами в США – нам неодмінно ставлять два питання. Перше – що у вас з екологією? Чи не забруднюєте ви навколишнє середовище і чи не будете цього робити надалі? Одним словом - наскільки ви зелені? Друге питання – наскільки ви соціальні? Що ви робите крім того, що платите податки? Які соціальні проекти ви здійснюєте? Як працюєте з територією, на якій розміщені ваші виробництва?

І моїй команді є про що розповісти нашим американським партнерам і по першому питанню, і по другому.

Гірничо-збагачувальний комплекс компанії "Велта" дружній з екологією. Ми регулярно проходимо перевірки, у нас мінімальні викиди у навколишнє середовище. Вода за новими технологіями використовується у замкнутому циклі, тобто виключені скиди у найближчі водойми. При відкритому видобутку важливим є питання рекультивації, відновлення земель. Ми у рамках законодавства маємо план рекультивації, але хочемо і до цього процесу підійти інноваційно. Зараз розглядаємо ряд пропозицій про запуск наукового проекту з відбору сучасних технологій для максимально швидкого і якісного відновлення земель. Після себе ми плануємо залишати хвойні ліси.

Що стосується соціальної діяльності, то тут ми працюємо в триєдності: люди, влада, бізнес. Всі домовленості фіксуємо у соціальних договорах. Впродовж останніх 4 років ми дуже системно працюємо у будівництві інфраструктурних об'єктів,. Ми називаємо це створенням сімейних просторів. І, безумовно, освіта з технічним ухилом.

Але нашою візитною карткою я вважаю парк в Новомиргороді (Кіровоградська область. – Ред.), Його ми зробили спільно з місцевою владою, за участі мера міста пана Забажана. У мене на язиці крутиться слово "шедевр", але я постараюся бути скромнішим і зазначу, що цей парк – те, чим ми дійсно можемо пишатися.

Нещодавно я дізнався про появу нової традиції: молодята з Кропивницького їдуть за 100 км в наш парк, щоб сфотографуватися. Це – надзвичайно приємно. Наш парк відзначили і потраплянням до шорт-листа "European Award" європейського будівельного конкурсу.

- На сайті компанії вказано, що з 2014 року "Велта" також допомагає армії. Розповісте про цей бік вашої соціальної діяльності?

- Насправді, я не хотів би афішувати цю сторону. Ми постійні помічники армії. Відверто кажучи, ця діяльність почалася навіть перед так званим референдумом у Криму, коли вже було зрозуміло, куди це все йде. У нас є близькі нам люди, наші друзі, які займаються волонтерською діяльністю. Вони знають про нас більше. Іноді, проти нашого бажання, вони викладають цю інформацію у Фейсбуці. Але ми намагаємося менше про це говорити. Вважаємо, що допомога армії - наш громадянський обов'язок, який не потребує розголошення.