Володимир Саєнко: профспілкам вдалося призупинити наступ на трудові права українців. Владі не сподобалося – намагається знищити профспілки

Низка народних депутатів витягли з-під сукна і буквально за день винесли на комітет та сесію ВРУ законопроект про відчуження майна профспілок. Голова Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха назвав це засідання "історичним". На його думку, "так звані" профспілкові організації та їх майно час вивести з "сірої зони закону".

Натомість у профспілках кажуть – за депутатським пафосом ховається банальне бажання поживитися за чужий рахунок та помста профспілкам, які категорично блокують будь-який законодавчий наступ на трудові права простих українців.

Щоб розібратися у ситуації, OBOZREVATEL звернувся до заступника голови Федерації Профспілок України Володимира Саєнка.

– У чому суть конфлікту? І що означає формулювання "так звані" профспілки, що діють в "сірій зоні закону"?

– У жодній країні світу влада собі не дозволяє таких формулювань. Очільники країн Європи та США мають за честь брати участь у профспілкових заходах. Бо ці організації в цивілізованих країнах користуються повагою – з ними радяться, їх думку враховують при розроблені найважливіших законопроектів.

"Завдяки профспілкам забезпечується реальна демократія. Ви робите людей щасливими!" - ці слова належать Президенту США Байдену. Він їх виголосив у червні цього року, виступаючі на 29-му чотирирічному статутному з’їзді Американської Федерації Праці — Конгресу Виробничих Профспілок. Ось вам лише одна ілюстрація ставлення демократичної держави та її лідера до профспілок. Чого не скажеш про українські реалії.

Представники українських профспілок нині не сидять у затишних кабінетах десь на Печерську і не думають, що б ще вкрасти. Вони – або на передовій, або працюють на заводах під обстрілами заради нашої перемоги. І щоб дати змогу тим самим депутатам спокійно працювати.

– Законопроект про відчуження майна - це натяк профспілкам, щоб були більш піддатливі і не блокували депутатські ініціативи щодо трудових прав українців?

– Саме так. Без перебільшення скажу, напевно тільки завдяки профспілкам в Україні вдалося призупинити вал неоліберальних новацій та реформ в соціально-трудовій сфері.

– Можна детальніше?

– Будь ласка. 2019-2020 роки – каденція пана Милованова & Ко. Ми всі пам’ятаємо недолугий законопроект "Про працю" №2708 від екс-міністра економіки. Тоді країну сколихнули масові протести – профспілки вивели людей на вулиці.

Також ми провели потужну роботу за межами України. Приїжджала делегація керівників Міжнародної Конфедерації Профспілок та Європейської Конфедерації Профспілок. Українськи профспілки побували в Брюсселі в офісі Високого представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки пана Жозепа Борреля та інформували про небезпеку таких ініціатив.

І врешті решт, навіть попри шалений спротив з боку голови Комітету соціальної політики і захисту прав ветеранів Галини Третьякової, цей законопроект було відкликано.

– На цьому ваша боротьба не завершилася?

– Як виявилося, наші можновладці часто надто ініціативні там, де не треба.

2021 рік – урядовий "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин" №5388, який знижував рівень трудових гарантій працівників і націлював працівника та роботодавця на вибудовування відносин лише на договірній основі, при цьому скасовували процедуру надання згоди профспілки на звільнення працівника.

Попри шалене лобіювання з боку Мінекономіки, вже згаданого комітету соцполітики, вкупі з численними радами бізнесу, спілками підприємців, офісами простих рішень, цей законопроект в квітні цього року було провалено. Звісно, при знов таки потужному спротиву Федерації профспілок України та за підтримки міжнародної спільноти.

– Невже війна не внесла свої корективи – наступ на трудові права в такий і без того важкий час не зупинився?

– На жаль, ні. Незважаючи на військовий стан, дерегулятори трудових відносин почали форсувати прийняття законопроекту №5371 "…про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва…".

– Що в ньому не так?

– Якщо коротко, цим законопроектом запроваджується сегрегація українських працівників на дві касти. Ті, хто працює в колективі більше 250 осіб або на державних підприємствах, залишаються захищені нормами діючого Кодексу законів про працю.

А для тих, хто працює на підприємстві до 250 працівників (а таких до війни було 93%), трудові відносини визначаються в індивідуальному договорі з роботодавцем. І КзПП не регулюються!

Такого підходу немає навіть в країнах з потужною ринковою економікою, такого підходу немає в ЄС, ба, більше – цей законопроект порушує норми Угоди про асоціацію Україна – ЄС.

– В світлі прагнення України до членства в ЄС такі новації викликають як мінімум здивування?

– Так, і міжнародні організації нас розуміють і підтримують. Надсилають звернення нашим можновладцям. Ось, наприклад, що написали Генеральний Секретар Міжнародної Конфедерації Профспілок Шарон Бароу та Генеральний Секретар Європейської Конфедерації Профспілок Лука Вісентіні в своєму листі-зверненні до президента України та спікера Верховної Ради:

"Ми глибоко стурбовані безперервними регресивними трудовими реформами, незважаючи на надзвичайний стан війни, які йдуть у напрямку, протилежному принципам і цінностям ЄС".

– Ви так тісно співпрацюєте з міжнародною спільнотою?

– Так. У червні ц.р. голову ФПУ – Григорія Осового запросило до себе найбільше об’єднання американських профспілок AFL – CIO. Там він, зокрема, поспілкувався з директором і спеціальним радником з питань міжнародної праці Ради національної безпеки Білого дому Гледіс Сіснерос. Саме вона подає рекомендації з питань трудових відносин президенту США Джо Байдену. Більше години зустрічі було приділено увагу неоліберальному курсу в сфері трудових відносин, акцентовано увагу пані Сіснерос на дискримінаційному законопроекті №5371. Були зустрічі з представником Державного департаменту США, який відповідає за трудові відносини – Стівом Муді.

І це не єдина зустріч такого рівня. В Європі профспілки також провели потужну інформаційно-роз’яснювальну кампанію щодо намагань зруйнувати баланс трудових відносин в гонитві за оптимізацією та дерегуляцією.

Наприклад, зустрілися з Єврокомісаром із зайнятості та соціальних питань – Ніколасом Шмідтом та з Річард Тібб - керівником відділу Східного партнерства Європейської служби зовнішніх справ (Європейська дипломатична служба). Відбулись довготривалі та інформативні зустрічі з європейськими соціал – демократами: Евелін Регнер – віце-президентом Європейського Парламенту, Педро Маркусом – членом Європарламенту віце-президентом з комунікації та політичного планування Бюро групи Прогресивного альянсу соціалістів та демократів у Європейському Союзі (S&D), Айраткс Гарсією Перес та Габріелой Бішофф – президентом та віце президентом лівоцентристської політичної групи в Європейському парламенті S&D (145 депутатів).

– І як вони реагували?

– Європарламентарії були здивовані намаганнями окремих груп українських депутатів позбавити більшість працівників трудових прав, права на колективні переговори і пообіцяли звернути на це увагу інших депутатів Європарламенту. Адже українці потерпають як від війни, так і від міграції, у тому числі викликаної війною.

– А як закінчилася історія із законопроектом пані Третьякової № 5371?

– Наша активна діяльність дала свої плоди. 9 липня мали голосувати в цілому законопроект 5371, але зважаючи на недостатність голосів, його в останню мить зняли з розгляду. Втім, 19 липня авторка законопроекту внесла правку, що норми 5371 діють тільки під час військового стану, і це дало їй можливість назбирати 259 голосів. Станом на зараз зареєстровано дві Постанови "Про скасування рішення щодо прийняття в другому читанні та в цілому законопроекту 5371". Попри "легалізації в Україні дискримінації трудових відносин, порушення зобов’язань нашої держави за низкою міжнародних конвенцій у сфері праці, також відбулось грубе порушення Регламенту…", – вказують народні депутати.

Блискавично відреагували європейські профспілки: "Уряд і парламент України не можуть заявляти про своє бажання вступити до ЄС, позбавляючи при цьому трудящих їхніх основоположних прав, а деякі політики прагнуть вкрасти майно профспілок, яке використовується для розміщення переміщених осіб …. Президент Зеленський має накласти вето на проголосовані законопроекти, і ми очікуємо чіткого сигналу від ЄС із цього приводу", – заявив Лука Вісентіні, Генеральний секретар Європейської Конфедерації Профспілок.

– Але, даруйте, до чого тут майно профспілок?

– Така активність профспілок дуже дратує лобістів великого капіталу, й напевно саме тому в традиціях "папіредників злочинної влади Януковича" на авансцену витягли питання майна профспілок. Щоб нас відволікти і натякнути – не будете більш гнучкими, позбудетеся майна.

Ми трималися максимально довго, стримували себе проти будь-яких дій та публічної критики влади. Розуміючи, що над країною нависла біда і зараз не на часі внутрішні розбірки. Але ситуація дійшла до критичної точки. Профспілки знищують. І нині мовчання – це самогубство.

У всьому світі, що в Африці, що в Америці, що в Європі, за право власності відповідає Держава. Статус нашого майна – беззаперечний. 30 років це майно вважається профспілковим і законно нам належить. Та раптом знаходиться черговий "розумник", який має статус депутата і висмоктує з пальця формальну причину, щоб якимось чином майно у профспілок забрати.

–​​​​​​​​​​​​​​ Ця законодавча ініціатива – новинка депутатів цього скликання чи вже траплялося щось подібне?

–​​​​​​​ Це стосується не лише депутатів цього скликання – починаючи з каденції Януковича, всі хочуть забрати ласий шмат профспілкового майна. Тільки влада Януковича подала 224 судових позови, якими хотіла визнати профспілкове майно державним. Я чітко знаю, який був запущений механізм конфіскації, відчуження цього майна в приватну власність. Але в них не вийшло.

Нинішні спритники перехоплюють цю ініціативу. І вважають, що так чи інакше, майно буде забране і передане в приватну власність. Буквально 2 тижні тому виноситься рішення Печерського суду, як кажуть, "без суду і слідства", про передачу всього майна в управління АРМІ. Навіть більше – вже створено групу, яка збирається продавати наше майно.

–​​​​​​​ Але ж ніби ціль блага – продати майно профспілок і поповнити бюджет?

–​​​​​​​ Починаючи з 2011 року, у нас забрали 70 майнових комплексів. Це готелі, бази відпочинку – 70 юридичних структур. Пани депутати, покажіть українцям хоча б один-два з тих об’єктів, який ви розвинули? Чи хоча б віддали у добрі руки? За весь цей час – проданий лише один готель "Рассвет" у місті Дніпрі! І той – за 20 відсотків ринкової вартості. Усі інші – у вкрай занедбаному стані. Розікрали все – у санаторіях, де ще вчора лікували людей, сьогодні повиносили навіть стіни.

Про яке поповнення бюджету може йти мова?

Ще недавно в цих закладах працювали близько 4000 осіб, і сплачувалися до ста мільйонів гривень податків різних рівнів в рік. Зараз жоден з них не працює.

– А чому взялися саме за майно профспілок, адже є майно міністерств, інших організацій?

– Хороше запитання! Чому, приміром, немає такого тиску, на ДОСААФ? Адже на зорі незалежності, у 1992-му там було близько 30 тисяч об’єктів. Чому не УкрКООПспілка – вона мала 18 тисяч або спілка письменників? Відповідь проста – тому що зараз там цього майна вже немає! Продали все. І де ці "шалені", як зазначав згаданий депутат, надприбутки в бюджеті? Де ті кошти, за які благоденствує народ? Тільки профспілки змогли зберегти майновий комплекс. І зараз він для декого просто кістка в горлі.

– Дехто з депутатів називає майно профспілок "непідйомним тягарем" для держави…

–​​​​​​​ Цей непідйомний "тягар" 30 років незалежності сплачував і продовжує сплачувати, незважаючи на війну, мільйонні податки до бюджету, забезпечує робочі місця нашим громадянам і оздоровлення за адекватними цінами, та слугує на користь людей.

Профспілки роблять все можливе, аби допомогти українцям, які постраждали через війну. І ця робота почалася не сьогодні, а ще у 2014 році. Тоді ми на своїх об’єктах прихистили перших біженців з Донбасу. Багато з них проживають там досі. Спочатку їх утримували за рахунок профспілок, а потім ми підключили додаткові законні інструменти.

Якщо хтось уже забув, то ще до повномасштабної війни нас спіткала пандемія коронавірусу. І перший удар на себе взяли наші санаторії. Ми приймали на обсервацію людей звідусіль. Ми не скаржилися, а намагалися максимально усім допомогти.

– Не кажучи вже про 24 лютого 2022 року?

– З початку повномасштабної війни ми, профспілки, взяли найактивнішу участь у наданні допомоги тимчасово переміщеним особам, біженцям, постраждалим від російської агресії.

З перших днів всі наші санаторії в Західній Україні щодня приймали тисячі людей в себе. За півроку наші заклади надали більше 500 тисяч ліжко/днів для розміщення біженців та внутрішньо-переміщених осіб.

Деякі з них виїхали за кордон, а деякі до цього часу проживають у профспілкових здравницях. Щодня в 34 профспілкових санаторіях, готелях і пансіонатах перебувають до 6 тисяч тимчасово переміщених осіб одночасно.

1 200 з них – отримують харчування, проживання, за потреби – медичні послуги за кошт профспілок. Спочатку ми використовували лише власні резерви, а потім залучили міжнародних донорів, зокрема американський благодійний фонд. "Corus International".

– А що тепер – битва влади з профспілками закінчилася чи оголошено перемир’я?

– Битва не закінчується. На підході законопроект від екс-регіонала Папієва №3663, який активно проштовхує сумновідома нам пані Третьякова, про передачу самоврядного Фонду соціального страхування під управління Пенсійного Фонду. А це повністю зруйнує систему виплат лікарняних, декретних, регресу та інших соціальних допомог.

Цікаво, що в липні цього року держдумою рф був прийнятий аналогічний законопроект. І вони обидва набувають чинності з "1 січня 2023 року". Дивна синхронізація соціального законодавства із законодавством країни – агресора?

Але це вже тема, для наступної розмови…