Блог | У 2021 році на заробітки поїхало 600 тисяч українців. Чи "зрада" це і до чого тут Майдан?

Цікаво. Чи зрада, що у 2021 році з України поїхало працювати 600 тисяч людей?

Друзі Мєдвєдчука пов’язують факт трудової міграціі з Майданом. А-ля пройшов Майдан, жити стало так погано, що люди стали мігрувати.

І типу нас приводить до думки, що до Майдану було так добре, що ніхто їхати працювати у Польщу чи Німеччину не хотів.

Правда в тому, що дійсно, той факт, що 600 тисяч українців поїхало працювати за кордон у 2021 році пов’язаний з Майданом. Але зв’язок інший. Просто ці тисячі українців після Майдану отримали можливість поїхати за кордон легально працювати. Тому що після Майдану, в тому числі завдяки Майдану, ми отримали безвізовий режим. А безвіз дав можливість людям отримувати роботу, у першу чергу у Польщі, легально.

От люди і поїхали.

Люди і раніше б залюбки працювали у Польщі. Легально. Це дуже важливо для багатьох людей. Але не мали такої можливості. Тепер мають. І це змінило життя цих людей на краще. До речі, це змінило життя на краще і тих, хто лишився в Україні. Тому що українські роботодавці почали конкурувати з польськими. І були вимушені піднімати зарплатню. Як результат – значні темпи росту середньої зарплати в Україні і її пік у доларах (не тільки у гривнях) на даний момент. Так багато, як зараз, українці на отримували зарплатні ніколи. І так, роботодавці ніколи за своїм власним бажанням не будуть піднімати зарплатню людям. Бо всі люди жадібні. Принаймі всі ті, хто є роботодавцями. І для них потрібен стимул. Погано, коли стимулює держава. Усілякими адміністративними заходами. Добре, коли стимулюють ринкові обставини.

І от уже українські олігархи жаліються, що вимушені піднімати зарплатні на своїх феросплавних заводах…

І тут багато хто бачить парадокс. Як так? Як можна казати про зростання рівня життя, коли люди продовжують виїжджати за кордон. Але ніякого парадоксу тут нема. Бо зростання доходів в Україні відбувається відносно українських реалій. Доходи у 2021 році в Україні зросли відносно доходів в Україні у 2020 році. Але ж не відносно Польщі. Україні до Польщі, наразі, як до неба рачки. Якщо не пришвидшити темпи реформ, то поточну Польщу ми наздоженемо років через 50. От люди і їдуть. І їх важко у цьому звинувачувати. Це взагалі природній процес. Поляки їхали в Британію, українці – до Польщі. До України підтягнуться якісь Бангладешці. Так працює світ. І люди не бажають чекати 50 років.

І ще. Знаєте, коли з України люди не їхали? Під час СРСР. Але чи говорить це про те, що тут було так добре, що ніхто не хотів їхати? Ні, це говорить лише про те, що не було такої можливості. Не було її, коли комуністи морило голодом. Не було її, коли йшла колективізація. Її не було весь час існування СРСР. І тільки в кінці з’явилося віконце, яке дозволяло виїжджати до Ізраїлю. Саме тоді з’явився не дуже коректний жарт, що дружина єврейка – це не розкіш, а засіб пересування. І він вказував на те, що це була можливість. Втікати. А всі інші були замкнені. У зовсім не золотій клітці радянського союзу. Клітці бідності, коли в магазинах порожньо.

Сучасна Україна дає можливість як поїхати, так і лишитись. Україна не закриває своїх громадян. А Майдан відкрив двері. Відкрив можливості. І частина українців цією можливістю скористалася.

От і все.

Яка тому розумна альтернатива? Лише швидше рухатись до рівня Польщі. Але тоді просто треба зробити те, що зробила Польща у 90-х. А це не популярно. Популярно регулювати ціни. Популярно встановлювати фіксовані тарифи. І тому популярно їхати до Польщі.