Сталеві схеми: як Молдова та Придністров'я дозволяють РФ обходити європейські санкції

Незважаючи на політичне та військове протистояння між собою, Молдова та Придністров'я в економічному плані є єдиним цілим. Багато компаній із "ПМР" мають молдовську "прописку", завдяки чому можуть постачати продукцію з ніким не визнаного російського анклаву до Євросоюзу. Саме цю лазівку навесні почали використовувати металурги РФ, щоб залишитися на європейському ринку навіть після запровадження проти них санкцій.

З початку російсько-української війни офіційний Кишинів мав дуже стриману позицію щодо воєнного конфлікту. Поки США та країни Євросоюзу приймали чергові пакети санкцій щодо Росії, Молдова лише змогла закрити своє небо для російських авіакомпаній.

А 2 квітня Кишинів нарешті визначився, відмовившись вводити будь-які суттєві санкції проти РФ, окрім фінансових та банківських (відключення від SWIFT, Visa, Mastercard). За словами президентки Молдови Маї Санду, таке рішення має дві причини: приєднання до антиросійських рестрикцій може поставити під загрозу постачання газу Молдові, а також молдовський експорт до Росії і без санкцій скоротився до нуля через війну в Україні та неможливість провозити через неї товари.

При цьому Санду пообіцяла, що не допустить випадкової чи цілеспрямованої допомоги Росії з боку Молдови для обходу санкцій. Зокрема, Кишинів запевнив, що не реекспортуватиме російські товари через територію Молдови. Втім, наявність у країні "сірої зони" у вигляді Придністров'я, глибоко інтегрованої в молдовську економіку, дозволяє говорити про протилежне.

Санкції – нанівець

Першою ластівкою обходу санкцій стала металургійна галузь. Днями стало відомо, що дві компанії, центр яких розташований у Придністров'ї, купили в Росії металопродукцію з метою її подальшого перепродажу не тільки на молдовському ринку, а й на ринках ЄС, зокрема Румунії.

У другій половині квітня морпорт Новоросійська залишили два балкери, завантажені російською продукцією. Перше судно везе 1,5 тис. т штрипсу виробництва підсанкційної "Северстали" для придністровської компанії ТОВ "Век", на борту другого – 1500 т круглої труби Королівського заводу з Підмосков'я для компанії BPM Trade, торгові бази якої розташовані по всій країні, включно з "ПМР". Порт призначення обох балкерів – Джурджулешти.

Характерно, що у ТОВ "Век" у Придністров'ї встановлено виробничу лінію, на якій зі штрипсу виготовляється зварна продукція малого діаметра. Причому, за документами вона фігуруватиме як молдовський товар, хоч і буде зроблена з підсанкційної російської сировини. Майже аналогічна ситуація й із закупівлею BPM Trade: хоч Королівський ТЗ не перебуває під санкціями, але ЄС запровадив рестрикції щодо всіх російських труб.

Росіяни демпінгують

Головна причина, чому молдовсько-придністровські компанії під загрозою найжорстокіших санкцій ЄС таки продовжують закуповувати російський метал, полягає в його ціні. Після того, як меткомпанії РФ втратили ринки збуту в Європі, вони почали розпродувати свою продукцію зі суттєвим дисконтом, особливо в тих країнах, які не приєдналися до санкцій.

Наприклад, зараз ринкова ціна того ж штрипсу становить $1200 за тонну, тоді як "Северсталь" продає його по $750. З урахуванням доставки, переробки та маржі ТОВ "Век" кінцева вартість такої продукції на місцевому та європейському ринку не перевищить $1100.

Аналогічна схема працює і щодо Королівського ТЗ. Його продукція відвантажується по $800, доставка та маржа становлять $200 та $100 відповідно, а результат – ринкова ціна виходить на рівень $1100.

Такий "сірий імпорт" із РФ повністю вбиває конкурентоспроможність українських підприємств. Справа в тому, що виробники металопереробних підприємств в Україні – "Комінмет", Інтерпайп НМТЗ, "Славсант" – купують штрипс у єдиного виробника "Запоріжсталі" групи "Метінвест", яка відвантажує цю продукцію за ринковою ціною $1200.

Так, ринок Молдови – невеликий, становить лише кілька тисяч тонн. Однак і ці обсяги могли б стати підмогою для вітчизняних промислових виробників, які шукають та чіпляються за будь-які замовлення. Ба більше, це вигідно і "Запоріжсталі", яка лише недавно запустила ливарне виробництво та готує до запуску прокатні стани. В умовах обмеженого експорту запорізьким металургам важливо мати гарантовані обсяги збуту в Україні. Ну, а держава отримує вигоду у вигляді роботи виробничих ланцюжків в економіці, зайнятості населення у прифронтових районах і податкових відрахувань.

Питання моралі

Всі ці схеми імпорту сталевої "підсанкційки" до Молдови викликають багато запитань. Якщо офіційний Кишинів дотримується санкцій проти Росії у фінансово-банківській системі, то що йому заважає вчинити аналогічно у сфері торгівлі металом. Наприклад, у США точаться гострі дискусії, наскільки морально купувати чавун у РФ, навіть якщо ця продукція не заборонена для імпорту, а місцеві потужності простоюють.

Друге питання полягає в тому, що газова проблема в Молдові так чи інакше все одно стане на порядок денний у короткостроковій перспективі. 1 травня "Молдовагаз" мав подати аудит свого боргу перед "Газпромом", але не провів його. І тепер російська монополія, зберігши поставки в країну, підняла травневі ціни на газ майже до рівня спотових – це майже $1000 за кубометр, тим самим посадивши Кишинів на газовий гачок.

Тому керівництву Молдови варто добре задуматися про перспективи подальшого економічного умиротворення агресора. Тим більше, що у військовому плані це ні до чого доброго не призвело: відмовившись продавати Україні шість винищувачів МіГ-29, Кишинів усе одно отримав ескалацію у Придністров'ї. Ну, а Києву необхідно інтенсифікувати тиск на Молдову для закриття всіляких лазівок для обходу санкцій, саме цим зараз займається робоча група Єрмака-Макфола. Цілком можливо, що особиста зустріч президентів Володимира Зеленського та Маї Санду в Києві, який упродовж останнього місяця відвідало безліч світових лідерів, допоможе закрити всі "дірки" у сірих схемах.