"Сховати" $100 млн: скільки експортери брухту виводять в офшори

'Сховати' $100 млн: скільки експортери брухту виводять в офшори

Влітку 2021 року бій за металобрухт між українськими металургійним компаніями і брухтозаготовоювачами розгорівся з новою силою. Причина – різке скорочення поставок цієї стратегічної сировини на внутрішній ринок на користь експортних продажів. Так, згідно з даними Держмитслужби, за 7 місяців поточного року зовнішні поставки металобрухту з України підскочили майже в 20 разів у річному очисленні і склали 335 тис. т.

При цьому липень виявився рекордним місяцем для експортерів брухту, вони вивезли за кордон майже 105 тис. т. Такі темпи експорту в Україні спостерігалися останній раз в 2015 році, коли продавці металобрухту побили історичний рекорд – 1,25 млн т. Серед металургів той період неформально називають "Великою депресією": склади заводів були порожні, самі підприємства йшли в простій, а робочі – в неоплачувану відпустку.

Саме тому, щоб зберегти стратегічну галузь, Верховна Рада ввела експортне мито на експорт брухту в розмірі 30 євро за тонну. Надалі його дія продовжувалася, а ставка підросла до 58 євро. Однак в 2021 році і вона не змогла стримати вал експорту. Вся справа в збільшених світових котируваннях, які фактично за рік збільшилися в 2 рази, до $ 470-480 за тонну, а в деякі періоди перевищували $500 за тонну.

"Сховати" $100 млн: скільки експортери брухту виводять в офшори

Звісно, що металурги "сприйняли в багнети" зростання експорту, не бажаючи повторення 2015 року. І тут варто зазначити, що за 6 років місткість ринку змінилася – брухтозбір вже в 2020 році встановив антирекорд, обвалившись до 2,9 млн. т. Тобто брухт став занадто обмеженим ресурсом, метпідприємства переробляють кожну тонну сировини. Однак їхнє бажання "закрити" експорт, зі свого боку, нарвалося на різкий опір брухтозаготовлювачів.

Сировинники приводили безліч аргументів, чому потрібно зберегти експорт: це і доходи бюджету, і сплата податків, і розвиток галузі. Втім, як виявилося, за всіма цими пафосними словами криється банальне виведення грошей в офшори. Тільки за рекордний липень-21 експортери брухту залишили на офшорних рахунках не менше $8 млн. А за весь рік ця цифра сягне $100 млн! Це різниця між реальною світовою ціною і тією, яку брухтовики вказали в митних деклараціях.

Згідно з даними з митних баз, які опинилися в розпорядженні редакції, ціни, задекларовані експортерами брухту, у більшості випадків складають $300-350 за тонну, дуже рідко дотягаючи до $400 за тонну і у виняткових випадках перевищує її. Тоді як на глобальних ринках котирування становили $470-500 за тонну і вище. По суті, сировинники в липні на кожній тонні експортованого брухту "взули" державу в середньому на $85.

І тут виникає закономірне питання і до Податкової, і до Митниці, чому відсутній контроль за рівнем цін і відбуваються такі кричущі розриви при декларуванні? А якщо продовжувати, то цілком логічним було б перевірити, чи зайшла взагалі в Україну валюта за цими експортними контрактами або весь заробіток осів в офшорах?

До речі, крім офшорних заробітків так звана "оптимізація" оподаткування при експорті брухту дозволяє заготівельникам не платити податок на прибуток вже в Україні, а також виводити кошти з галузі, які могли б бути спрямовані на інвестиції в обладнання і збільшення брухтозбору. Замість цього $8 млн осідають на умовних Британських Віргінських островах або Багамах, де витрачаються на купівлю яхт й інші предмети розкоші.

Саме тому брухтовики "лягають кістьми", аби не допустити тимчасову заборону експорту. Адже, такі схеми на внутрішньому ринку вони провернути не в змозі. Українські комбінати платять справедливу ціну, переводячи кошти за металобрухт прямо на рахунок брухтозаготовлювача, практично унеможливлюючи виведення коштів в офшори.

Махінації брухтовиків наносять не тільки прямий збиток для бюджету України, а й непряму шкоду. Експорт вимиває з країни найціннішу сировину, яка критично важлива для декарбонізації промисловості. Кожне підприємство, що використовує брухт у виробничому процесі, стає перед дилемою: або забруднювати навколишнє середовище іншими технологіями, або зупинитися через відсутність металобрухту. Ну а за цим логічно випливає скорочення робочих місць, ВВП України. Втрати податкових відрахувань до бюджетів різних рівнів. Тому різке зростання експорту брухту чорних металів – це не просто загроза для металургів, а загроза для економічної безпеки України.

*У наступній публікації редакція детально розгляне митні декларації головних експортерів, за якими цінами експортується брухт і через які офшорні країни йде брухтовий транзит.