Ринок газу в Україні і Європі: особливості сервісу

Український ринок газу, який працює вже три місяці, створювався за європейським зразком. Саме від західних сусідів до нас прийшла практика вільного вибору постачальника і ринкового регулювання цін на блакитне паливо. Але чи дійсно ми взяли з цієї системи все краще? Чим газові ринки країн Європи відрізняються від українських – з'ясував OBOZREVATEL.

Як діють ринки газу в Україні і країнах Європи

У Європейському союзі працює єдина цільова модель ринку газу. Але далеко не всі країни беззаперечно їй слідують. Загалом модель вимагає, щоб на ринку кожної країни була велика кількість постачальників із різними типами контрактів, які конкурують за споживача. Також необхідна умова – відсутність регулювання кінцевої ціни. Вона повинна визначатися ринком.

Від спекуляцій на ринку споживача повинні захищати страхувальні рівні. Перший – моніторинг ринків, яким займаються регулятори. Другий – захист прав споживачів, шляхом забезпечення роботи механізмів щодо оскарження рішень і розгляду суперечок. Іншими словами – можливість споживача захиститися в суді. У деяких країнах, наприклад, у Великобританії, Німеччині, Франції чи Бельгії, є ще інститут енергетичного омбудсмена. У нас ця ідея також розглядалася, але її поки не втілили.

Загалом, гарний ринок повинен бути конкурентним. На ньому працюють не 2-3 основні гравці, найкращі, а десятки невеликих. Тоді буде боротьба за споживача і сам споживач отримає більш вигідну цінову пропозицію. Важливе також і питання обліку газу, який у нас дотепер масово не проводиться.

В Україні ринок газу заробив із 1 серпня і він дуже схожий на прийняту в ЄС модель. Ціну на газ зараз регулюють ринкові механізми. Споживачі можуть вільно знайомитися з пропозиціями і за необхідності змінювати постачальника усього за кілька днів. За три місяці кількість гравців ринку збільшилася з 37 до 42-х. Але все ж структура ринку залишає бажати кращого. Поки що у нас є велика група впливу, яка може обслуговувати основну масу споживачів, що не сприяє зниженню цін для всіх побутових споживачів газу.

Що цікаво, український ринок навіть ближче до вимог ЄС, ніж ринки деяких членів союзу. Адже далеко не всі країни в Європі беззаперечно виконують моделі, розповідає директор із досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович:

"У частині Європейських країн в тій чи іншій формі зберігається регулювання кінцевих цін для споживачів. Це пов'язано або з категорією вразливих споживачів і їх захистом, або іншими регулюваннями, які тим чи іншим способом обмежують ринкові чинники в ціноутворенні".

В Україні ж для таких споживачів ввели монетизацію субсидій. Держава допомагає їм безпосередньо і не має необхідності диктувати ціну постачальника.

Водночас, оскільки в більшості країн Європи ринки газу працюють багато років, у них набагато більше постачальників. У деяких країнах на національному рівні їх може бути до 100. Це не враховуючи локальних гравців, які працюють у межах одного міста або регіону.

Сервіси з газопостачання в Україні та європейських країнах

Чим довше працює ринок, тим більше на ньому постачальників, і тим більше у них різних сервісів для споживача. В Україні постачальники пропонують два основних типи продуктів: договори на постачання газу з фіксованою ціною на певний період (6 або 12 місяців), і зі змінною, де ціна змінюється щомісяця.

В ЄС щороку в середньому до 15% споживачів змінюють постачальника газу, – розповідає Роман Ніцовіч. – Є так само внутрішнє перемикання, коли споживач просто змінює продукт у межах одного постачальника. Для користувачів пропонують кілька типів контрактів: фіксована і змінна ціна, змішаний підхід, динамічні ціни, є контракти з різного роду додатковими послугами".

Що стосується цінової пропозиції, то у нас наразі вона коливається від 6,22 до 8,96 грн за м3 у місячному тарифі. Європейці були б раді платити хоч по 10 грн за м3, у перерахунку на наші гроші, але для них газ коштує набагато дорожче. Згідно з даними останнього моніторингу, найдорожчий газ у швейцарців – 36,05 грн за м3, порівняно менше платять німці – 20,51 грн за м3. А найбільше пощастило угорцям – лише 10,15 грн за м3. Є різниця і в тарифах для населення і бізнесу. Якщо в Україні населенню газ продавали дешевше ніж промисловості, то в Європі – промисловість давно споживає дешевший газ.

В європейських країнах у структурі ціни газу близько 40-50 займають неенергетичні витрати (ті, які не пов'язані з купівлею газу на оптовому ринку), – пояснює різницю в цінах Роман Ніцович. – Це податки, збори. В Україні ж енергетична частка займає 76%. У Європі ціни на газ для населення вищі, ніж для промисловості, тому що оптовому покупцеві вигідніше продавати. У нас же навпаки, промисловість платила більше, і це було не обгрунтовано. Адже тут різні категорії витрат. Вигідніше продати 10 000 кубометрів одному споживачеві, ніж по 1 кубометру – 10 000 споживачів. Ви продасте однакову кількість газу, але витратите більше зусиль і персоналу на роботу з 10 000 споживачів, ніж з 1 оптовим. Зараз ситуація в Україні змінюється. Але поки ціна для населення і промисловості практично однакова".

Саме взаємодія між споживачем і постачальником у кожній країні відбувається по-різному. Розглянемо кілька прикладів.

Якщо в Україні більшість споживачів звикли розраховуватися за комуналку і передавати показання лічильників (якщо вони є) щомісяця, то в Німеччині жителі отримують платіжки і перевіряють лічильники всього раз на рік. Залежно від спожитого обсягу за попередній рік, розраховується оплата на наступний і розбивається на 12 рівних частин. Так, споживачі оплачують однакову суму і взимку, коли споживають багато, і влітку, коли споживають мало або нічого. Якщо в кінці року показання лічильника констатують збільшення споживання порівняно з попереднім роком, споживач доплачує різницю і на наступний рік платить велику суму. Якщо ж йому вдасться знизити споживання, переплачені кошти повертаються, і сума місячних платежів зменшується. Щомісячний платіж у Німеччині вносити не потрібно. Він сам списується з рахунку. Так само там діє система знижок. Ви можете отримати "бонуси", якщо, наприклад, після першого року співробітництва з постачальником, продовжите контракт іще на рік.

В Італії перевіряють лічильники частіше, ніж німці – приблизно три рази в рік, але оплату нараховують так само за середнє споживання. Платіжка приходить раз у два місяці, а раз на рік відбувається загальний перерахунок. Якщо в результаті нього люди споживали менше газу, ніж заявляли, гроші повертають, якщо більше – такі платежі будуть великими.

В Іспанії ситуація ще цікавіша. Центральне газопостачання є далеко не у всіх містах. Газ тут купують балонами. Це, до речі, виходить дешевше. Ціни на легкі балони регулюють постачальники, на важкі – держава. Споживач може вибрати будь-якого постачальника газу, порівнявши ціни та умови доставки. Щоб укласти договір, потрібно, крім посвідчення особи і права власності, провести інспекцію газового обладнання і визначити, що встановлювати балон безпечно. Спочатку споживач повинен оплатити депозит за перші балони і проведення інспекції. Ця інспекція повторюється що 5 років. Доставка балонів повинна бути безкоштовною, але постачальники часто йдуть на хитрість і запевняють споживача в зворотному. Щоб не переплатити, жителі можуть самі купувати газ на заправках і привозити до себе додому.

Партнерські програми в комунальних сервісах

Багато гравців, які вийшли на газовий ринок України після його відкриття, мають дуже обмежені можливості взаємодії з клієнтом. У них немає такої широкої бази сервісних центрів, які є в облгаззбутів. Тому їм доводиться працювати за партнерськими програмами з тими організаціями, які якраз мають велику мережу офісів і зручні клієнту.

Наприклад, Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з жовтня працює в партнерстві з банком "ПУМБ". Раніше стати клієнтом ГК "Нафтогаз України" можна було в відділеннях тільки на заході України: у Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Волинській, Закарпатській, Рівненській, Тернопільській та Чернівецькій областях. Але тепер партнерство поширилося і на південь країни: Миколаївську, Херсонську та Одеську області.

Як повідомляють у компанії, для оформлення такого підключення потрібно мати при собі:

• паспорт;

• ІПН;

• ЕIC-код (код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку);

• документ про право власності на житло.

Так само партнерська програма є і з "ПриватБанком". Із 22 жовтня можна підключитися до ГК "Нафтогаз України" через сайт "Приват24" (в додатку ця опція поки недоступна). Для цього потрібно заповнити заяву на приєднання і підписати її електронним підписом.

За словами Романа Ніцовича, для більшості постачальників у країнах заходу робити партнерські програми немає потреби. Адже там система обслуговування активно перейшла в онлайн і компанії працюють із клієнтами через інтернет. А ось банківські мережі, оператори телекомунікацій, маючи велику клієнтську базу, і самі часто виступають постачальниками послуги.