Блог | Податкова амністія без комплексного реформування системи – неефективна

60% рівень тіньової економіки України – це наслідок всіх проведених реформ і лише ухвалення законопроєкту щодо податкової амністії № 1232 значно не вплине на рівень тінізації.

За 28 років незалежності України змінилося 6 президентів, 28 складів уряду, 9 скликань парламенту. Вони провели сотні реформ в різноманітних сферах суспільного життя країни, в тому числі, у податковій системі. Однак чомусь позитивних результатів громадяни України так і не відчули.

Якщо "ВВП на душу населення" розглядати як базовий показник добробуту наших громадян, то за 28 років цей показник збільшився на 1500 $. За розрахунками Світового банку з 1 500 $ у 1991 р. до майже 3 000 $ у 2018 р. Однак, причина зростання не у зростанні економічних показників, а у тотальному скороченні населення. Зменшення населення ще більше нівелює показник номінального зростання ВВП. Так, у 1991 р. за даними Світового банку населення України складало 52 млн осіб, а у 2015 р. скоротилось до 42,1 млн. Беручи до уваги військовий конфлікт та виїзд українців за кордон – чи навряд зараз в Україні проживає і 42 млн. Основна причина такої невтішної ситуації є результати проведених реформ. Ті так звані реформи не носили системного та комплексного характеру, часто і суперечили між собою та нівелювали ті незначні здобутки, які вдавалось досягти.

Попри позитивну динаміку зміни ВВП України, слід враховувати також і купівельну спроможність українців, яка за 28 років значно знизилась. Якщо скористатися калькулятором інфляції Міністерства праці США, то 124,6 $ млрд у 2018 р. є рівнозначними 66,6 $ млрд у 1991 р. Тобто, фактично відбулося зменшення реального ВВП України на 11 $ млрд, що негативно позначилося на країні. Основними причинами, що гальмують процес зростання економіки та виходу капіталу з тіні:

• низька довіра до інститутів влади

• непередбачуваність змін у податковому законодавстві

• надмірний регуляторний та податковий тиск на корпоративний сектор

• надмірне податкове навантаження на фізичних осіб

• нестабільність інвестиційного та підприємницького клімату

• високий рівень корупції

• некомпетентність державних службовців

• низька ефективність функціонування правоохоронних органів

• окупація території країни РФ, ведення бойових дій у зоні ООС.

Що стосується податкових амністій в Україні, то законодавчі ініціативи щодо їх проведення та детінізації економіки були у 2000, 2004, 2009, 2014 і 2016 роках, проте вони жодного разу не закінчувались якимось конкретним результатом. Слід зазначити, що у 2015 році було досягнуто зламу тенденції до зростання рівня тіньової економіки, започаткованої у 2013 році й тривалої в умовах поширення цінових та девальваційних шоків, а також ескалації військового конфлікту. Проте, вже починаючи з 2015 року прослідковується спадна тенденція даного показника, рівень продемонстрований за 9 місяців 2018 року є найнижчим за останні 10 років.

Сьогодні детінізацію економіки можна розглядати як один із критеріїв оцінки ефективності впроваджуваних реформ і сприйняття їх суспільством, проте детінізація економіки в Україні 2015-2018 років стримувалась низкою проблем, які негативно позначилися на показниках економічного розвитку країни в цілому:

• значне податкове навантаження на корпоративний сектор на тлі високої вартості залучення кредитних ресурсів

• несприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура на ключових товарних ринках вітчизняного експорту

• скорочення внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію, зростання витрат на імпортну сировину та матеріали через девальвацію національної валюти

• наявність значних інвестиційних ризиків

• руйнування та зупинка виробничих потужностей

• розрив логістичних зв’язків

• зростання кількості випадків економічної контрабанди, що стали наслідками утворення територій, непідконтрольних владі у ході збройного конфлікту на території країни.

Сама ідея введення податкової амністії для детінізації економіки – наче правильна і цілком очевидна. Проте механізм реалізації є не настільки ефективним і комплексним, а точковий та ситуативний. Вітчизняний і світовий досвід проведення податкових амністій, вже дають змогу визначити чинники, які впливають на успішність податкової амністії:

1. Реальна боротьба з корупцією. У країнах з високим рівнем корупції податкова амністія не працює. Вигода від ухилення сплати податків вище її розкриття податковими органами.

2. Довіра до влади. Порушники законодавства повинні бути впевнені, що уряд буде послідовним у проведенні амністії та буде дотримуватися усіх наданих гарантій.

3. Гарантія звільнення від кримінального переслідування (не лише від відповідальності за порушення податкового законодавства) та конфіденційність.

4. Масована рекламна кампанія податкової амністії, яка акцентує увагу на тому, що це унікальна можливість і найближчим часом не буде повторюватись), а після закінчення терміну її дії будуть застосовуватись жорсткі заходи до тих, хто не скористався цією можливістю.

5. Податкова амністія має охоплювати якомога ширше коло платників податків, але не включати як чинних так і в минулому (термін 10-20 років) державних службовців, політичних діячів та членів їхніх сімей, що унеможливить узаконити доходи отримані злочинним шляхом та усуне соціальне невдоволення.

6. Помірні диференційовані ставки та наявність альтернативи сплати (сплатити значний податок і залишити капітал за кордоном; сплатити менший відсоток і повернути капітал в країну; сплатити незначний податок чи зовсім не платити але вкласти кошти у боргові цінні папери держави).

Таким чином, на жаль, у сучасних реаліях податкова амністія в Україні не призведе до значних результатів. У попередніх роках ми це вже проходили. Подібні точкові та ситуативні підходи нагадують латання дірявого мішка, який як не латай, а він все одно залишається дірявим.

Податкова амністія дає значні результати тільки у розвинених країнах, з низьким рівнем корупції, де вже врегульоване законодавство, де громадяни довіряють владі. Україна потребує не точкових реформ, а стратегічного і комплексного реформування податкової системи. Насамперед, докорінної зміни законодавства, реальної боротьби із корупцією, зменшення податкового навантаження на фізосіб та бізнес, повернення довіри до влади, формування усвідомлення порушниками податкового законодавства невідворотності покарання не залежно від статусу. І тільки потім – введення податкової амністії з чіткими строками й гарантіями. Думаю не потрібно наводити приклади українських ексчиновників, які виводили свої капітали з України через офшори, строїли бізнес за кордоном та були вимушені вести його чесно – там вони усвідомлюють невідворотність покарання.