Податки для Гугл: свавілля чи крок до справедливості
Група народних депутатів із фракції "Слуга народу" на чолі з головою Комітету Верховної Ради України з фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим запропонували ввести податок на додану вартість для так званих "світових техногігантів", до яких належать Google, Facebook та YouTube. Такі компанії заробляють в Україні мільйони доларів, але не сплачують до держбюджету жодної копійки податку. Така ситуація – несправедлива як щодо бюджету, повз який в умовах економічної кризи проходить такий важливий фінансовий ресурс, так і щодо вітчизняних компаній, які змушені сплачувати всі податки. Адже зараз існують завідомо несправедливі умови – і зовсім не на користь українських компаній.
Законопроєкт №4184 направлений на виправлення зазначеної ситуації, однак законодавча ініціатива миттєво наткнулася на критику. Що закидають авторам законопроєкту, які небезпеки вбачають у впровадженні цього податку експерти, чи буде його адміністрування ефективним, а також чи існують такі податки в інших країнах світу – спробуємо розібратися.
Законопроєкт №4184 передбачає оподаткування податком на додану вартість нерезидентів, що надають фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на території України в розмірі 20%. Сам автор законопроєкту пояснює свою ініціативу наміром урівняти становище іноземних компаній та ресурсів з тими, які є резидентами України і сплачують тут податки.
"Чому рекламні та інформаційні послуги, що надаються резидентами всередині країни, повинні обкладатися ПДВ, а послуги, що надаються світовими гігантами в нас у країні – ні? У чому сенс надавати пільги на послуги нерезидентів? Чому бюджет країни, яка воює, має відмовлятися від додаткових надходжень від оподаткування сервісів, які жодним чином не належать до товарів першої необхідності", – написав Гетманцев на своїй сторінці у Facebook, аргументуючи свою позицію.
Його тези цілком підтримують у Мінцифрі.
"У світі запровадження 20% ПДВ для іноземних компаній країною, на території якої постачаються цифрові послуги, є нормальною практикою. Адже це дозволяє вирівняти всіх учасників на внутрішньому ринку країни. Зараз наш бізнес сплачує податки в Україні, а іноземні компанії (Facebook, Twitter, Youtube) – ні. Тобто, наприклад, Megogo у вартість своїх послуг закладає ПДВ, а Netflix – ні. А в разі ухвалення законопроєкту… всі учасники ринку матимуть однакові конкурентні умови, а нерезиденти сплачуватимуть податки за діяльність на території України", – зазначено в офіційній позиції міністерства, опублікованій на офіційному сайті.
Аргументи ж опонентів переважно стосуються того, що ті самі 20% податків світові корпорації просто закладуть у вартість своїх послуг. Тобто – перекладуть на плечі українців – клієнтів таких компаній, як Google, YouTube, Facebook, Apple, Microsoft, Adobe, Netflix, сервіс бронювання житла на кшталт Booking.com тощо. Зокрема, за прогнозами експертів, може зрости вартість підписок на стрімінгових сервісах та реклами в соцмережах. Щоправда, зростання не обов’язково має відбутися. Теорія перекладання податку вже давно не працює. Принаймні у цьому переконує Гетманцев.
Світова практика
Критики законопроєкту часто дорікають авторам: під час обґрунтування необхідності затвердження нового податку для компаній-нерезидентів автор посилається на впровадження такої податкової ініціативи в Російській Федерації та Білорусі. А це, мовляв, не найкращі взірці для наслідування.
У РФ нерезидентів, які продають на території держави електронні послуги, зобов’язали сплачувати податок на додану вартість ще з 1 січня 2017 року. Під оподаткування потрапив цифровий контент, послуги зі зберігання та обробки інформації, реєстрація доменів і хостингу тощо. Компанії, що надають такі послуги, мусять стати на податковий облік. І вони активно це роблять. Так, вже зареєструвалися, наприклад, Apple Distribution International, Google Commerce, Microsoft Ireland, Netflix International B.V., Wargaming Group, Bloomberg, Alibaba, Booking.com та багато інших – загалом 1580 компаній. Уже в 2017 році вони сплатили до держбюджету 9,4 млрд рублів (близько 3,2 млрд грн), у 2018 – 12 млрд руб (понад 4 млрд грн). А в першому кварталі 2019 року 12 мільярдів рублів до держбюджету РФ було перераховано лише за 1 квартал.
У Білорусі аналогічний податок було введено у 2018-му.
Однак, усупереч поширеній думці, податки на цифрові послуги впроваджуються далеко не тільки в державах із авторитарним режимом правління. Так, оподатковувати нерезидентів, що заробляють на наданні електронних послуг, вирішили влітку 2019-го і у Франції. Ставка оподаткування становить усього 3% і поширюється на компанії з прибутком 750 млн євро+, зокрема, на компанії Google, Amazon, Facebook, Apple. Через цю ініціативу французької влади президент США Дональд Трамп свого часу пригрозив дзеркальним податком для виробників французьких вин. Однак зрештою конфлікт було владнано – і закон про таке оподаткування на території Франції набуде чинності з 2021 року.
А от у Великобританії податок на цифрові послуги запроваджено з 1 квітня 2020 року. Згідно з рішенням влади цієї держави, компанії з глобальним доходом понад 500 млн фунтів стерлінгів, які заробляють на території Великобританії щонайменше 25 млн фунтів стерлінгів, зобов’язали сплачувати податок у розмірі 2% з доходів. Оподатковуються прибутки пошукових систем, соціальних мереж та онлайн-майданчиків, що обслуговують британців.
На підході – запровадження податку на цифрові послуги для міжнародних техногігантів у Чехії та Італії. А Молдова вже цього року збирається ввести 20%-й податок для постачальників ІТ-послуг.
Ціна питання
У наступний, 2021 рік, Україна заходитиме з рекордним дефіцитом бюджету в майже 300 мільярдів гривень. За таких умов, що ще більше ускладнюються поглибленням світової економічної кризи, війною на Донбасі та пандемією коронавірусу, будь-які додаткові надходження до бюджету – життєво важливі.
Скільки ж принесе бюджету ініціатива депутатів на чолі з Гетманцевим? Аби оцінити потенційні надходження, варто розібратися з тим, скільки ж заробляють світові техногіганти на теренах України.
За даними Gemius Ukraine, у 2019 році Google та Facebook увійшли у п’ятірку найбільших продавців реклами в Україні. Google є лідером за показником місячних переглядів реклами в Україні з часткою 65%. Facebook посідає 7% рекламного ринку. Водночас якщо у першої компанії є представництво в Україні й у 2017-му компанія сплатила близько 270 млн грн податку на прибуток з 1,6 млрд грн доходу, а у 2018-му – 31 млн з 2,5 млрд грн зароблених, то друга не сплачує в Україні податків взагалі.
А заробляє Facebook в Україні чимало. Так, за офіційними даними компанії, аудиторія соцмережі Facebook в нашій державі становить близько 15 млн користувачів – з приростом в 1 млн за останні пів року. 40% населення, що користується цією соцмережею, вивели Україну в лідери: ми випереджаємо Німеччину, Молдову, Білорусь та Росію. Ще 13 млн акаунтів (35% проникнення) мають українці в Instagram (за останні пів року додалося 1,5 млн користувачів) – а ця соцмережа також належить Facebook Inc.
Не відстають й інші компанії. Google щомісяця відвідують у середньому 20 млн користувачів (з приростом у майже 2 млн на рік), YouTube – близько 16 млн. Wargaming звітує про 8 млн акаунтів World of Tanks в Україні на жовтень 2020 року. Схожа ситуація – і схожий активний приріст користувачів – спостерігається і в інших великих компаніях, що надають цифрові послуги.
Скільки коштів усі ці компанії заробляють в Україні – ще належить підрахувати в разі ухвалення законопроєкту №4184. Однак уже зараз експерти оцінюють потенційні надходження до бюджету в 3 млрд грн – саме стільки, приміром, було виділено цього року з Фонду протидії COVID-19 на забезпечення лабораторій МОЗ для проведення тестування на виявлення коронавірусної хвороби.
Що думають про це в Україні?
"Ми системно виступаємо за прозору та рівну систему оподаткування в країні. Ми, як компанія, пишаємося тим, що щорічно сплачуємо мільярди гривень податків в Україні, тим самим роблячи внесок у добробут нашої держави. І так робить увесь великий та відповідальний бізнес у світі – ти маєш сплачувати податки в тій країні, в якій заробляєш, і для будь-якої компанії, включаючи навіть такі світові імена, як Facebook або Youtube, не має бути винятку" – прокоментував Олександр Когут, директор із регуляторного забезпечення "Київстар" на запит OBOZREVATEL.
"Я не є прихильником більшості податкових новацій економічної влади України, однак вважаю правильним підтримувати ті, на жаль, нечисленні, але правильні законодавчі ініціативи, що виникають. Спроба, яку робить проєкт 4184, а саме обкладання ПДВ цифрових послуг, що надаються нерезидентами на території України (B2C), повністю вписуються у загальноєвропейські правила стягнення податку. Зворотнім боком процесу (неприємним) буде щонайменше 20% збільшення вартості легальних цифрових послуг для українців (сплата податку і витрат на адміністрування). Виробник, найімовірніше, перекладе витрати на кінцевого споживача", – висловився на своїй сторінці у Фейсбук експерт із питань податкової та митної політики Реанімаційного пакету реформ В’ячеслав Черкашин.
"У цьому є логіка. Бізнес має сплачувати податки. І український, і закордонний. Головне, аби це були прозорі правила, однакові для всіх", – підкреслив Микола Чорний, що раніше був топменеджером "Укрпошти", а після звільнення із цієї компанії взявся розвивати кілька власних інтернет-ресурсів.
"Чому держава взагалі відмовляється стягувати податки, хоча це роблять дуже багато розвинених країн? У ЄС є податок на такі послуги, і нічого страшного не відбувається. Скільки я спілкувався з представниками таких компаній – вони дивуються, чому ми не стягуємо з них ці податки. Вони кажуть, мовляв, у нас резервуються ці гроші, тому що ми практично в усьому світі їх платимо. Україна не хоче їх брати – ну то не хоче. Отже, відмовляючись брати ці податки, ми робимо Google багатшим, ніж він і так є. Але хіба це завдання державної політики – робити так, щоб у Google було ще більше грошей, а державний бюджет просто від них відмовлявся?", – зауважує юрист Юрій Крайняк.
І це зауваження особливо логічним виглядає на тлі дефіциту бюджету, зумовленого економічною кризою та пандемією коронавірусу.
Чи платитимуть світові техногіганти податки в Україні?
Законопроєктом передбачено, що всі компанії-нерезиденти, які надають на території України цифрові послуги на суму від 1 млн грн на рік, будуть зобов’язані зареєструватися як платники ПДВ в Україні. Закон зобов’яже їх вести податкову звітність по ПДВ для клієнтів-фізосіб, зробити це можна буде віддалено, за допомогою електронної форми на спеціальному веб-порталі. Для іноземних компаній законодавці передбачили послаблення: їм не потрібно буде реєструвати податкові накладні, як це роблять вітчизняні платники податків.
За роботу без реєстрації передбачено штраф – 8,5 тисяч гривень. Безумовно, для Facebook чи Netflix – це копійки. Однак автори законопроєкту розраховують на те, що турбота про власну репутацію спонукатиме великі закордонні корпорації дотримуватися вимог національного законодавства куди ефективніше, аніж грошові штрафи.
А держава Україна в разі ухвалення такого законопроєкту отримає такі необхідні їй кошти – причому не затягнувши ще більше податковий зашморг на шиях власних громадян, встановить справедливі та рівні умови як для національних платників податків, так і для міжнародних технологічних корпорацій.
"Податок для Google": бути чи не бути?
Знаний експерт ринку телекомунікацій Роман Хіміч пояснив Обозревателю, що впровадження оподаткування комерційної діяльності в цифровому просторі – неминуче.
"Оподаткування комерційної діяльності, які відбувається в цифровому просторі, є одним із трендів останніх років. Як свідчать дослідження провідних компаній, фактично вже нема дискусій стосовно того, чи варто це робити. Питання лише в деталях", – каже експерт.
Ці деталі і мають визначити, яких наслідків – позитивних чи негативних – після ухвалення такого рішення варто очікувати. До беззаперечних плюсів, на думку Хіміча, треба віднести, передусім, збільшення податкових надходжень та встановлення рівних умов для бізнесу, на необхідності яких наголошують і автори законопроєкту, і експерти, і представники ринку.
"Серед плюсів варто відмітити насамперед вирівнювання умов для місцевого та транснаціонального бізнесів. Локальним гравцям важко конкурувати, якщо конкуренти на мають жодних фіскальних (та й будь-яких) зобов’язань всередині країни. Це створює для місцевого бізнесу потужну мотивацію для втечі в закордонні юрисдикції із мінімальним або відсутнім оподаткуванням (офшори). Від цього, зі свого боку, страждає суспільство, яке втрачає фіскальні ресурси. Звичайно, незайвими будуть і додаткові надходження до бюджету, який потерпає від великого дефіциту", –каже Хіміч.
Натомість існуючі пропозиції потребують певного доопрацювання.
"Вузькими місцями є адекватність запропонованих норм, складність перемовин із нерезидентськими компаніями, які мають можливість просто ігнорувати будь-які національні регуляції. Залишається відкритим питання, як запровадження такого оподаткування відіб’ється на вартості цифрових послуг та товарів, які надають нерезидентські компанії", – зауважує експерт.
На думку Романа Хіміча, поширена теза про те, що в разі запровадження ПДВ для компаній-нерезидентів, які надають цифрові послуги в Україні, на 20% підскочать ціни цих послуг для українців – до певної міри маніпуляція чи перебільшення.
"Як свідчить накопичений міжнародний досвід, такі компанії далеко не завжди намагаються перекласти нові витрати на споживача, оскільки ціни набагато сильніше залежать від поточної кон’юнктури на ринку. У будь-якому разі це той напрям роботи, яким варто займатися", – резюмував експерт.