Після звільнення Жмака залізниця твердо вирішила страйкувати

На 31 березня заплановано загальний страйк залізничників – наймасштабніший галузевий протест за останні роки. Інформація про це з'явилася ввечері 18 березня – наступного дня після раптового звільнення Кабміном з ініціативи Наглядової ради керівника "Укрзалізниці" Володимира Жмака. Незадовго до цього Жмак домовився з колективом про підвищення зарплати і почав реформу УЗ, яку Наглядова рада заблокувала.

Про намір профспілкового комітету залізничників почати страйк із подивом повідомила на своїй сторінці в Facebook глава Тимчасової слідчої комісії парламенту з питань "Укрзалізниці".

Вона написала 18 березня о 21:45, що, як і планувалося, було проведено друге засідання ТСК. Вирішили заслухати профспілки про стан справ. Із трьох представників прийшов тільки один. Повідомив, що колектив не може терпіти і має намір страйкувати.

Дивно виглядає здивування і тривога з цього приводу з боку парламентської ТСК, яка стала ключовою допоміжною ланкою в грі Наглядової ради "Укрзалізниці" за зміщення Володимира Жмака і повернення старої команди, яка всупереч колективному договору не підвищувала зарплату працівникам "Укрзалізниці" два роки. Через що ті виходили на акцію протесту в лютому минулого року.

Що стосується страйку, то законодавство обмежує залізничників у праві на "прямолінійний" страйк. Тому вони збираються проводити так званий "італійський" страйк. Простіше кажучи, "працювати за інструкціями". Його суть у тому, що всі працівники вийдуть на свої робочі місця, але не виїжджатимуть на маршрути, якщо виявиться, що до локомотивів є технічні зауваження. А таких локомотивів – майже 80%.

Симптоматично, що попередній масштабний страйк за "італійським типом" відбувався у травні 2018 року, коли біля керма залізничного монополіста стояв Євген Кравцов. Повернутого на позицію в.о. голови правління компанії (після відставки Жмака) Івана Юрика, називають його протеже. Але три роки тому рух потягів не було зупинено повністю, а тепер йдеться саме про це.

У того, що відбувається зараз, є цілком логічне пояснення. Піррова перемога Наглядової ради над головою правління Володимиром Жмаком створює підгрунтя для гострого соціального напруження в колективі "Укрзалізниці", який налічує понад 400 тис осіб.

Залізничники вимагають поетапного підвищення зарплати, яке не можна здійснити без реформи "Укрзалізниці" і ліквідації корупційних схем. Це саме те, що почав робити Жмак і чому протистояла Наглядова рада.

Для довідки. За час роботи Володимира Жмака главою правління УЗ, середньомісячний дохід компанії від вантажоперевезень зріс на 7%. Частка УЗ на ринку вантажоперевезень збільшилася з 19% до 24%. Збитки, "напрацьовані" попередніми керівниками (тими самими Кравцовим і Юриком) скоротилися майже втричі. Було модернізовано і капітально відремонтовано 100 локомотивів; проведено 4,5 тис. поточних ремонтів електровозів і тепловозів. Введено прозорі аукціони на використання вагонів за ринковими цінами – це звело нанівець корупцію і дозволило отримати додатковий дохід від вантажоперевезень.

За рахунок зекономлених на усуненні корупційних схем коштів планувалося підвищення зарплати працівників "УЗ" з травня цього року. Але надбавку до дуже скромних зарплат (наприклад, машиніст локомотива отримує 15-16 тис. грн.) зірвали члени спостережної ради, чиї зарплати становлять 300-400 тис. грн на місяць.

Виникає замкнуте коло, яке неможливо розірвати без кадрового перезавантаження Наглядової ради. Тому що будь-який чесний реформатор, який прийде на посаду топменеджера "Укрзалізниці", зіткнеться з тими ж проблемами, що і Жмак. Точно так само, йому не зарахують явні поліпшення в стані компанії і зняття соціальної напруженості за рахунок досягнутої угоди з профспілками про перший етап підвищення зарплат.

Наглядова рада зламала не тільки соціальні домовленості Жмака. Вона зупинила перший етап реформи "Укрзалізниці" – виділення в окремі структури оператора перевезень ("УЗ-Карго") й оператора інфраструктури ("УЗ-Інфра"). Якби ці перетворення були реалізовані, з'явилася б реальна можливість за рахунок гнучкої цінової політики повернути раніше втрачену частку вантажних перевезень, і тим самим збільшити дохід "Укрзалізниці". Від якого безпосередньо залежить підвищення зарплат чотирьохсоттисячному колективу.

Питається, чому НР була проти і зупинила створення "УЗ-Інфра" й "УЗ-Карго", а потім наполягла на звільненні Жмака? Тому що мікс прибуткових (вантажних) та збиткових (пасажирських) сегментів перевезень дозволяють приховувати вміло "зашиту" в консолідованій звітності УЗ корупційну ренту. А там, якщо пошуршати, легко знаходиться інтерес членів Наглядової ради. Звідси й такі гострі претензії НР до тепер вже колишнього голови правління Жмака.

Цікаво, що по відношенню до призначеного в.о. голови правління УЗ Івана Юрика претензій у Наглядової ради не прозвучало. Хоча при ньому УЗ отримала 8,8 млрд. грн збитків за пів року. А ще під час реструктуризації кредиту "Ощадбанку", Юрик ("нібито випадково"!) залишив ставку за доларовим займом у 12%, хоча тоді ставки за такими кредитами за даними Нацбанку були 5%, внаслідок збиток УЗ становить 14 млн. дол на рік. І адже ясно, що за неефективних менеджерів підвищення зарплати працівникам УЗ не буде.

Зрозуміло, що страйк на стратегічно важливому для країни інфраструктурному об'єкті завдасть шкоди економіці. Навіть якщо він – "італійський". Але зрозуміти людей можна – вони змушені страйкувати через те, що, звільнивши Жмака і зупинивши реформу, Наглядова рада відібрала у них надію на поліпшення умов роботи і зростання зарплат.

Багато хто не сумнівається, що стара-нова команда поверне корупційні схеми, з якими боровся Володимир Жмак, і тепер мільярди гривень, які могли б бути спрямовані на інвестиції в модернізацію УЗ і підвищення зарплати працівникам, будуть просто розкрадені. Сумна історія...