Небезпечний зв'язок: хто виграє і програє від реприватизації "Укртелекому"

Уповільнені нескінченні судові тяжби навколо Укртелекому, в минулому – лідера ринку телекомунікаційних послуг, тривають під тегом "повернення у держвласність". І можуть тривати ще кілька років. В результаті, якщо гіпотетично вони закінчаться перемогою ФДМУ – виграє від цього аж ніяк не держава, а, як не дивно, нинішній власник телеком-оператора. Сьогодні на ринку знову лунають звинувачення у негласній домовленості між компанією-власником і владою. Запитаємо "Сui prodest?" – кому вигідно?

"Усі суди і пафосні заяви щодо їхніх проміжних результатів по обидва боки – не більше ніж спектакль на публіку, – висловив несподівану версію працівник Держслужби спецзв'язку і захисту інформації, який побажав залишитися інкогніто. – Ролі давно визначені і розписані, результат кампанії відомий: держава з абсолютно надуманої причини "з боями" відвойовує собі в "чесній судовій боротьбі" підприємство, що колись належало їй, і за законом повертає власнику суму у 10 млрд грн мінімум. І – всі щасливі. Чиновники кричать про "відновленням справедливості" і повернення підприємства народу та отримують політичні рейтинги. Колишній власник – тихо радіє, бо позбувся нарешті заморочливого і безперспективного активу, та ще й повернув свої гроші. Але насправді за цю "перемогу" якраз народ і заплатить зі своєї кишені, причому не один раз. Нічого нового, на жаль".

Цей фантастичний, на перший погляд, сценарій (всі звикли до того, що Рінат Ахметов завзято захищає свій об'єкт від зазіхань ФДМУ і за жодних обставин не збирається його віддавати) має під собою цілком реальні, а головне – раціональні, підстави.

Подвійне повернення

Під час приватизації у 2011 році 92,79% акцій "Укртелекому" були викуплені за рекордні 10,6 млрд грн. австрійською компанією EPIC – більше держава від приватизації отримувала лише за Криворіжсталь у 2005 році.

Інвестор вніс за "Укртелеком" всю суму до бюджету. При цьому оплатив купівлю і власними грошима, і позиковими. Компанія, яка спочатку отримала права власника "Укртелекому", не мала всієї суми, і на більш ніж третину – на 4,2 млрд грн (за тодішнім курсом 525 млн доларів) – були емітовані облігації, які викупили держбанки "Ощад" і "Укрексім".

У 2013 році EPIC продав оператора Рінату Ахметову. Як пізніше з'ясувалося – разом із усіма боргами, зокрема з облігацій: перші власники Укртелекому за ними не розплатилися, скинувши цей головний біль на нових "щасливих" власників компанії, що швидко старіла.

Зараз держбанки тримають курс на реструктуризацію боргів "Укртелекому" і поступове їхнє повернення. Але в разі, якщо компанія перейде назад у власність держави, надіям не судилося здійснитися – держбюджет у нас дефіцитний, на наступний рік плановий дефіцит становить 90 млрд. грн. Знайти ще більш ніж 0,5 млрд. дол. для повернення заборгованості "Укртелекому" перед "Ощадбанком" і "Укрексімбанком" не вдасться.

Але ці втрати далеко не вся ціна, яку держава має заплатити за повернення собі "Укртелекому". В результаті реприватизації суму, яка фігурувала при купівлі акцій "Укртелекому", повернуть його нинішньому власнику. Відкрите питання – чи буде поточний власник претендувати на індексацію? Тобто чи перетворяться 10,6 млрд грн, які у 2011 році складали, як ми вже сказали, 1,3 млрд доларів, на 32,5 млрд грн. (за поточним курсом)?

"Не здивуюся, якщо йому повернуть не тільки гроші, які він нібито заплатив (адже "Укртелеком" був фактично куплений за гроші, взяті в кредит у держбанків), але і компенсують недоотриманий прибуток, наприклад", – висловився в одному з інтерв'ю експерт ринку Роман Химич.

Насправді це не перша спроба власників позбутися Укртелекому законним способом. Останні 5 років нинішній власник у судовому порядку у Лондонському суді намагався повернути актив австрійській компанії Raga (колишня EPIC). Саме вона у 2013-му році продала "Укрлетеком" у складі компанії "ЕСУ" групі СКМ. Однак донедавна угоду не було закрито – новий власник з обумовленої тоді суми купівлі у 860 млн доларів заплатив лише передоплату у розмірі 100 млн, мотивуючи тим, що купівля була стрімкою і здійснювалася без реальної можливості провести попередній due diligence. "Ми хотіли подивитися за цей час, чи виконані всі заяви і гарантії і чи є у Raga та її колишньої компанії ЕСУ "скелети у шафі"", – цитують ЗМІ директора з міжнародних зв'язків і взаємин з інвесторами компанії СКМ Джока Мендозу-Вілсона.

Але такого повернення точно не буде – 1 жовтня цього року несподівано було оголошено, що Raga Establishment Limited і SCM Financial Overseas Limited офіційно остаточно врегулювали між собою суперечку щодо продажу "Укртелекому" у 2013 році через мирову угоду. Пресслужба SCM, зокрема, повідомила: "У рамках мирової угоди будуть припинені всі судові та інші процеси між Raga і SCM, а також їхніми афілійованими особами".

Нічого не бентежить? Чи не здається підозрілим, що нинішній власник раптом відмовляється від ідеї повернення безперспективного активу продавцю, ще й бере на себе зобов'язання доплатити, з великою часткою ймовірності, істотну суму (можливо наближену до ціни покупки)? За компанію, перспективи якої вельми туманні (фінансові показники щороку падають, і за минулий рік її дохід не дотягує і до третини тієї суми, що належить заплатити з держбюджету у разі реприватизації; ринок стаціонарного зв'язку, на якому спеціалізується "Укртелеком", згортається; сама ключова послуга, що надається "Укртелекомом", остаточно застаріває і стає нікому не потрібною, нарешті – існує серйозна небезпека того, що не сьогодні-завтра компанію-таки забере держава)?

Ні, не здається підозрілим. Якщо припустити, що у нього вже є домовленість про інше повернення – повернення державі. Якщо припустити, що кінцева мета нинішнього власника – це передати телекомунікатор назад державі, та ще й повернути своє. Оскільки на самому підприємстві як такому вже не заробиш.

"Виявилося, що ця чудова валіза без ручок йому (нинішньому власнику. – Ред.) не дуже потрібна, – каже економічний експерт ГО "Фонд суспільної безпеки" Юрій Гаврилечко, – "Укртелеком" хочуть скинути як безперспективний актив державі. І, можливо, щось на цьому отримати, але головне – більше не зазнавати додаткових витрат".

Пастка для держави

І якщо мету власника "Укртелекому" в нинішній реприватизаційній кампанії можна розгледіти і пояснити, то поведінка державних структур і окремих чиновників, які напередодні великої приватизації забирають компанію у приватного власника викликає, м'яко кажучи, подив.

Навіщо державі повертати у свою власність компанію, яка стрімко поступається позиціями на ринку зв'язку мобільним операторам? Яка потребує багатомільярдних постійних вливань? Продати яку новому інвестору не те що за 10, за 5 млрд грн буде неможливо? Яку в принципі продати буде вкрай нелегко? Навіщо державі компанія, яка нікому не потрібна?

"Укртелеком" вже нікому не потрібен. Цінність його активів сильно впала. Він дійсно був цікавий у 1990-і роки. Але потім сильно рвонула альтернатива у вигляді мобільного зв'язку. Зараз, звісно, ще є компанії, які користуються стаціонарним зв'язком, але їх стає все менше. І якщо "Укртелеком" повернеться у держвласність, то малоймовірно, що його зможуть комусь продати", – вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко.

З ним солідарний і Гаврилечко: "Держава розуміє, що це вже суцільні витрати, які доведеться покривати з бюджету. Передумов для розвитку стаціонарного зв'язку не видно зараз".

Згортання ринку і різке зниження абонентської бази змушений був визнати навіть директор "Укртелекому" Юрій Курмаз. На пресконференції на початку цього року він поскаржився: загальний дохід "Укртелекому" у 2018 році знизився на 2,3% у порівнянні з 2017-м і в абсолютних цифрах склав близько 6,4 млрд грн. Знизилися і доходи від телеком-послуг – на 3,6% до 5,5 млрд грн. Пов'язано це, за словами керівника підприємства, з падінням у сегменті фіксованої телефонії. І лише частково воно було скомпенсоване зростанням доходів від послуг доступу в інтернет.

Для того ж, щоб підприємство могло швидко розвиватися і відповідало вимогам сучасного ринку інтернет-послуг, що швидко вдосконалюється, потрібні колосальні інвестиції, яких держава забезпечити не зможе, вважають аналітики галузі.

Єдиний у своєму роді досвід із залучення іноземних інвестицій в історії приватизованого "Укртелекому" закінчився нічим саме через спроби повернути компанію у держвласність: SCM залучив китайських інвесторів у 2015 році для модернізації активу – тоді ще був шанс на технологічний прорив. Але нескінченні суди змусили інвесторів передумати.

"У 2015 році "Уктелеком" підписує меморандум із ChinaDevelopmentBank (CDB) про кредитування інвестиційних проєктів із модернізації на суму в 400 мільйонів доларів. Після року роботи, за час якої вдалося освоїти лише 10% від заявленої суми, проєкт "заморозили", – пише Юрій З. Смирнов. – В "Укртелекомі" про це говорять неохоче, але за неофіційною версією китайці вирішили дочекатися завершення судового процесу між Фондом держмайна і компанією "ЕСУ", що володіє телеком-оператором, який триває вже 3 роки".

Можна, звісно, припустити, що чиновники, вчепившись в "Укртелеком", планують його за другим разом виставити на продаж і виторгувати набагато більше – так би мовити, знову реалізувати кейс "Криворіжсталі". Але ці припущення не витримують критики.

"Ніякої нормальний інвестор не прийде на об'єкт, який уже відібрали у минулого власника – а отже продати його можна буде тільки з дуже великою знижкою. До того ж невідомо, в якому стані ця компанія перейде державі", – коментував журналістам ситуацію керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.

А ось тут найцікавіше: справді – навіщо тривають всі ці виснажливі і по суті своїй безглузді судові позови, ініційовані ФДМ? ФДМ вимагає розірвання договору купівлі-продажу акцій "Укртелекому" на тій підставі, що покупець, нібито, не виконав покладені на нього інвестиційні зобов'язання. Хоча суд вже встановлював зворотне.

Отже – навіщо весь задум? Кому вигідно?

На ринку курсують 3 версії.

Найпоширеніша: щодо реприватизації є очевидна зацікавленість нинішнього власника підприємства, який намагається вийти з активу з найменшими втратами і максимальною вигодою.

Друга – політичний популізм. Експерти нарікають на недалекоглядних держчиновників з ФДМУ, що з шаленим завзяттям кинулися виконувати отримане ще за попередньої влади завдання, дане з прицілом на політичні дивіденди. А оскільки ніхто не дав відбій, чиновники ліниво відіграють старий сценарій, бездумно, за інерцією.

Третя версія, найбільш екзотична – що це гра на зниження з боку потенційних покупців державних підприємств, які виставлені на продаж у рамках великої приватизації, оголошеної Президентом Зеленським. Особливо для покупців держбанків, "Укрзалізниці" і "Укрпошти". На тлі повернення "Укртелекому" іноземні інвестори будуть дуже консервативно оцінювати вартість українських активів. Що добре для місцевих досвідчених мисливців за дешевим держмайном, але погано для України і кожного українця.

Ми ще не почули позицію нового керівництва ФДМУ стосовно цієї безглуздої з точки зору інтересів держави тяжби. А позицію формувати доведеться, причому просто зараз.

Адже навіть нефахівцеві видно, що держава від повернення "Укртелекому" тільки втратить. І втрати ці будуть незрівнянно більшими за ті скромні доходи, які перший час іще, можливо, приноситиме підприємство.

Країна втрачає гроші – про 32,5 млрд грн плюс компенсацію колишньому власнику ми вже написали. Сюди слід додати також багатомільярдні борги з кредитів (як держбанкам, так і китайцям). Їхнє погашення теж впаде на держбюджет.

Країна втрачає репутацію (жоден серйозний інвестор не зазіхне на майно, яке держава може відібрати) – і це тоді, коли владою запланована у найближчій перспективі масова приватизація і залучення 50 млрд доларів прямих інвестицій.

Країна втрачає шанс. Який тільки отримала.