НАБУ просять з’ясувати, хто заробляє на посередницькій схемі на ДП "Східний ГЗК"

Держпідприємство "Східний ГЗК" через продаж своєї продукції через посередників недоотримало 137 млн грн. Про це йдеться в листі народного депутата Муси Магомедова до Директора НАБУ.

Про це повідомляє "Znaj.ua"

Депутат зазначив, що державне підприємство "Східний ГЗК" є одним з найбільших виробників сірчаної кислоти в Україні. Проте попри зростання цін на цей ресурс в Україні та стабільну роботу підприємства, його фінансовий стан у 22019 році погіршився на суму майже в 729 млн грн. На думку депутата, причиною цього є реалізація підприємством своєї продукції через посередників.

"В той час як ціна на сірчану кислоту суттєво збільшилась, собівартість її знизилась, держпідприємство "Східний ГЗК", а з ним і держава, несе збитки в особливо великих розмірах. В той же час, "ексклюзивний посередник" приватне підприємство ТОВ "Фірма Торгсервіс", яке не є виробником сірчаної кислоти, отримує необґрунтовані прибутки", - йдеться в зверненні.

Депутат також зазначив, що в разі реалізації сірчаної кислоти напряму підприємствам України, що є кінцевими споживачами сірчаної кислоти, ДП "Східний ГЗК" повинно було отримати прибуток в сумі 137 млн грн.

Нагадаємо, з 1 вересня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку ввела квоти на поставки сірчаної кислоти. Офіційною причиною став нібито захист вітчизняного виробника. В результаті введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об'єктивних передумов виросли майже в два рази, відбулася монополізація ринку. Це, в свою чергу, призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках у окремих посередників. Ті зривають поставки, диктують економічно необґрунтовані умови, однак вибору немає - купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна тільки у обмеженого кола постачальників, якими, як правило, є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.

Експерти та представники профільних асоціацій наполягають на необхідності негайного скасування обмежень на імпорт сірчаної кислоти і олеума для нівелювання ризиків недостатнього забезпечення підприємств-споживачів критично важливою для них сировиною, а також створення умов для руйнування корупційних схем, які на тлі введення квот були збудовані навколо державних підприємств-виробників сірчаної кислоти.