Відео дня
Блог | На унікальне підприємство в Харкові влаштували атаку: хто за цим стоїть
Харківський коксовий завод "Новомет", чи не єдине в Україні підприємство, яке виробляє унікальний ливарний кокс, схоже, став об'єктом спланованої атаки. Завод сьогодні звинувачують у всіх можливих екологічних гріхах, насамперед – у недотриманні норм виробництва й перевищенні допустимих викидів. Водночас офіційні документи показують, що жоден із параметрів викидів на заводі не перевищує встановлених значень.
Детальніше про ситуацію – в матеріалі "Апостроф".
Екологічна повістка завжди була для українського суспільства досить складним завданням. З одного боку, всі начебто розуміють важливість питання збереження і забезпечення чистоти довкілля. З іншого – на рівні державних органів влади це питання зазвичай обговорюється за залишковим принципом. Тому, безумовно, важливу роль відіграє активність різних екологічних організацій, та й звичайних громадян, які допомагають відкрити очі на ті чи інші проблеми екологічного характеру.
Однак іноді, коли справа стосується окремих підприємств, бувають випадки, що така активність виглядає якось аж надто штучно. Немов хтось ставить за мету представити таке підприємство з максимально невигідного в плані екології ракурсу. Водночас факти про стан екології на таких підприємствах можуть навмисно спотворюватися, правда – відкидатися "за непотрібністю", а наявні відносно незначні й технічні проблеми – роздуватися до грандіозного, ледь не апокаліптичного масштабу.
Схоже, саме така ситуація сьогодні спостерігається навколо одного з найстаріших українських підприємств – Харківського коксового заводу, або "коксового заводу "Новомет", як його зараз правильно називають.
Підприємство з майже віковою історією
Свою історію підприємство веде з далекого 1931 року народження, коли було розпочато будівництво дослідницької коксохімічної установки. У 1932 будівництво було завершено і підприємство почало роботу як дослідницька база для проєктного інституту "Гіпрококс". Понад 60 років тут розробляли конструкції нових коксових батарей, вивчали технологію коксування загалом і, звичайно ж, виробляли готову продукцію.
Сьогодні від інших подібних коксових підприємств Харківський завод відрізняється наявністю унікальної і досить свіжої з усіх точок зору технології. Тут з 2006 року перебуває в експлуатації батарея №4-БІС на 25 камер завширшки 500 мм, що дозволяють виробляти ливарний кокс, що відрізняється розміром виробленого шматка, високою міцністю і низьким вмістом сірки. Така продукція надзатребувана у вітчизняному та зарубіжному металургійному виробництві. Крім того, підприємство виробляє кам'яновугільну смолу марки "А", яка використовується в Україні та країнах ЄС для виробництва цінних хімічних продуктів і для електродної промисловості.
Варто відзначити, що останні кілька років були для працівників підприємства досить непростими через суперечки навколо його власності. Однак у кінці минулого року в установленому законом порядку завод був переданий в управління, і ситуація почала стабілізуватися – виробничий цикл відновлений, відпуск продукції почав зростати, а борги із зарплати виплачуватися.
В останні місяці завод і його колектив стали впевнено дивитися в майбутнє, будуючи нові плани зі збільшення виробництва, а заодно і з технічного переоснащення підприємства, зокрема й екологічного.
Але не так сталося, як гадалося – на завод раптово почалася масована "екологічна атака".
"Немов вимикачем клацнули ..."
Абсолютно будь-яке промислове виробництво, говорімо відверто, де б воно не працювало – в містах України, Америки, Азії або екологічно просунутого Євросоюзу – завжди буде працювати з викидами. Особливо якщо це стосується такого процесу, як виробництво готової коксової продукції. І тут доводиться дотримуватися балансу, якогось компромісу – між економічними інтересами регіону, яким ідуть податкові відрахування, працівниками, для яких підприємство забезпечує робочі місця, і питаннями екологічної безпеки.
Щоб цей баланс не був порушений, найважливіше завдання державних органів, в чиїй юрисдикції перебувають такі підприємства, забезпечити, щоб населення і екологія регіону страждали від викидів якомога менше. Для цього встановлюються спеціальні нормативи, а за їхнім дотриманням держава стежить за допомогою регулярних контролювальних заходів.
Зацікавлені стежити за дотриманням екологічних норм і самі керівники підприємств – адже кому ж захочеться платити чималі екологічні штрафи, псувати імідж перед суспільством і отримувати проблеми зі здоров'ям співробітників.
Саме тому на Харківському коксовому заводі екологічне питання є одним з пріоритетних. Зокрема, на підприємстві існує власна лабораторія, що займається проблемами екології. Крім цього, на заводі щоквартально проводяться перевірки Лабораторним центром при Міністерстві охорони здоров'я України.
Незважаючи на це, в серпні в харківських та всеукраїнських інформаційних виданнях, а також у соціальних мережах, почався масований розгін інформації, про те, що завод нібито мало не навмисне труїть жителів, які поряд, шкідливими хімічними речовинами.
"Таке враження, – розповідає директор коксового заводу "Новомет" Максим Бондарев, – що хтось клацнув вимикачем, і на нашому підприємстві раптово з'явилася мішень для закидання його різними гидотами. До того ж вигадують зовсім уже безглузді речі – про якісь "помаранчеві опади", про перевищення "в тисячі разів" концентрацій пилу в повітрі, про "отруйний газ у квартирах". Водночас незрозумілими особами на підприємство регулярно викликаються пожежні, а також поліція під абсолютно хибними приводами. У соцмережах, щоб спровокувати невдоволення людей, також регулярно з'являється неправдива інформація про якісь викиди, через які люди мало не падають із нападами. Все це, безумовно, анітрохи не відповідає дійсності".
За словами директора, ніхто не стверджує, що підприємство не виробляє викидів. Однак за їхньою концентрацією суворо стежать, і всі вони перебувають у допустимих межах. А для захисту людей у довколишніх будинках на підприємстві створена спеціальна, передбачена законодавством санітарна зона.
"Було б нерозумно й безвідповідально стверджувати, що наш завод зовсім "не димить". Однак живе поблизу населення, як це й передбачено екологічними нормами, захищене санітарною зоною – від 500 м до кілометра. Водночас ми регулярно проводимо аналізи викидів, щоб гарантувати безпеку для людей. До того ж – адже ми і самі тут працюємо, у нас величезний колектив. Невже хтось думає, що ми самі собі вороги?" – задається питанням Бондарєв.
Важливо відзначити, що жодна з перевірок Лабораторним центром при Міністерстві охорони здоров'я України Харківського коксозаводу за останні місяці не виявила якихось перевищень норм викидів на підприємстві. Про це однозначно свідчать офіційні документи, які є в розпорядженні редакції. Зверніть увагу – жоден показник викиду потенційно шкідливих речовин не перевищує ГДК – гранично допустиму концентрацію.
Так звідки ж беруться фейки про "газові атаки" і "помаранчеві опади"? Версій про те, для чого "замовили" Харківський коксовий завод, існує відразу кілька. До того ж, схоже, ці цілі можуть бути взаємопов'язані.
Версія "ласий шматок"
Як уже згадувалося, в останні місяці підприємство, яке раніше переживало певні труднощі, початок впевнено виходити з піке.
Підприємство забезпечує робочі місця для 340 осіб. Повністю сформовано портфель замовників заводу і законтрактовано продукцію на поточний рік. Погашено значну частину збитків, "зароблених" попереднім керівництвом. Окреслено плани модернізації виробництва, зокрема – екологічної модернізації. Вирішується питання стабільної та своєчасної виплати зарплати. Щомісяця до бюджетів перераховуються істотні суми податків.
Все це, звичайно ж, стало можливим завдяки серйозним інвестиціям, які вклав у нього нинішній управитель.
"І ось сьогодні, коли ми фактично витягли завод з ями, на нас починається атака. До того ж, зауважу, що це ж не тільки в пресі – це і різні петиції, заяви в правоохоронні органи. Доходить до смішного – ось якась панянка-активістка зробила якісь нібито "виміри" за допомогою власного "вимірювального приладу", який незрозуміло звідки взяла, і на підставі отриманих результатів пише заяву в органи. Ви собі уявляєте абсурдність ситуації? Ціла лабораторія регулярно перевіряє й робить висновки, що все в порядку, а тут тітонька з "особистим приладом" – і прокуратура відкриває провадження", – каже директор підприємства.
"Як на мене, так це щонайменше наводить на роздуми, що хтось дуже зацікавлений у нашому заводі. Хтось, хто не проти використовувати і екоактивістів, і правоохоронців, і навіть міністерських чиновників, щоб отримати підприємство, куди ми вклали величезну працю й кошти. Все це дуже вже нагадує підготовку до звичайнісінького рейдерства", – вважає Бондарєв.
Зайвим свідченням версії рейдерства, до того ж, схоже, організованого за підтримки представників влади, виступає просто нереальна швидкість реакції правоохоронців на сумбурну заяву активістки – вже через кілька днів ті були біля воріт підприємства з постановою суду на проведення обшуку.
Крім того, на рівні Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища (на той момент саме воно було регулятором) з незрозумілих причин зависли дозвільні документи для заводу, необхідні для його повноцінної роботи. Зокрема, ще в березні 2020 року підприємством було подано доопрацьований пакет документів на отримання дозволів на викиди. Однак чиновники міністерства документи заводу проігнорували, і адекватної відповіді досі немає (хоча за законом на неї дається місяць). Чиновники просто нарікають на карантин.
Тоді підприємство надіслало листа про так звану "мовчазну згоду" – щоб підтвердити, що з моменту закінчення термінів, встановлених для розгляду відповідних документів, ТОВ "Коксовий завод" Новомет" має право здійснювати легітимну діяльність із викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Відповіді підприємство знов не дочекалося. Як і відповіді на низку листів в уже нове Міністерство – захисту навколишнього середовища і природних ресурсів.
Версія "екорекет"
Останні роки в Україні набирає обертів таке неприємне явище, як "екологічний рекет". Діапазон застосування цього засобу незаконного отримання грошей стає все ширшим: шантажу піддаються як класичні промислові виробництва, так і житлові забудовники, власники автозаправок і взагалі будь-які компанії, хоч якось пов'язані з екологічним аспектом.
Схема вибивання грошей зазвичай використовується одна і та ж – спершу створюється видимість громадської активності, для цього в ЗМІ та соціальних мережах навмисне нагнітається істерія, потім виводяться пікети з місцевих жителів. Якщо об'єкт атаки чинить опір, до процесу нагнітання тим чи іншим способом можуть бути залучені правоохоронні органи. А вже потім, коли підприємство повністю "усвідомило" потенційні проблеми, до його керівників приходять із пропозицією "зам'яти питання" за певну винагороду.
Важливо відзначити, від організаторів такої схеми шантажу її реалізація часом вимагає найбільш мінімальних зусиль. Справа в тому, що за допомогою екологічних питань, з огляду на їхню постійну актуальність, завжди дуже просто "завести" активну частину населення. Простіше кажучи, екорекетирам навіть не потрібно додатково економічно стимулювати людей (хоча таке теж нерідко буває) – досить просто запустити серед них страшилки "про смертельну екологічну небезпеку", "брудні викиди" і "помаранчеві опади". А потім підкинути ідею протестних акцій – і ті організовуються самі.
У ситуації з коксовим заводом "Новомет" ми зараз можемо спостерігати практично класичний сценарій реалізації такої схеми. Наявні всі елементи – умисний ажіотаж у пресі й соцмережах (пам'ятаєте, інформаційна атака почалася раптом, як за вимикачем?), фейковий розповіді і фото про "хімічні викиди", пікети в місті, заяви в правоохоронні органи під надуманими приводами.
Ну і, найголовніше, на керівників підприємства вже намагалися вийти з пропозицією "повирішувати все по-тихому".
Версія "політичний шантаж"
Тут може йтися про використання екологічних питань як для самопіару, так і як інструмент політичного тиску. У випадку з Харківським коксовим заводом – він елементарно міг стати засобом, за допомогою якого противники нинішнього керівника Харкова намагаються відняти в нього окуляри напередодні місцевих виборів.
В умовах екологічної істерії, нехай і тій, яка роздувається під фейковий приводами, керівництво міста просто змушене якось реагувати на те, що відбувається. Водночас там розуміють цінність підприємства для міста – це податки, це робочі місця, це, врешті-решт, продукція, життєво необхідна підприємствам країни.
Виходить, що мерія й міськрада перебувають у якомусь "шпагаті" – з одного боку, робота дуже важлива для міста, з іншого – розхитане суспільство вимагає реакції, інакше можна втратити очки перед виборами. Залишається лише сподіватися, що влада міста правильно оцінить ситуацію й не підуть на поводу в шантажистів.
Втім, як уже згадувалося, цілі, які ставлять противники підприємства, можуть бути комбінованими. Так, тиск на владу міста цілком може бути способом "зарейдерити" підприємство або, знов-таки, засобом елементарно вибити з його власників грошей.
Дайте людям працювати
Працівники коксового заводу "Новомет", опитані редакцією, обурені неприкритою атакою на своє підприємство. Вони стверджують, що на заводі застосовуються технології, які повністю унеможливлюють той рівень викидів, фейки про який сьогодні навмисне поширюються.
"Останнім часом на підприємстві помітні досить позитивні тенденції – виробництво стабілізується, виходить на потрібний рівень. Є регулярні поставки сировини, відвантаження готової продукції. Тому на цьому тлі досить неприємно спостерігати за всіма цими чутками. Звичайно, у нашого заводу, як і у будь-якого іншого подібного заходу, є якісь викиди. Проте наші – завжди в межах норми! Ось я помітила тенденцію – "пахнути" наше підприємство чомусь починає зазвичай перед якимись важливими виборами. В інші періоди не пахне, а зараз чомусь нюх прорізався. Просто, думаю, кожному з політичних гравців хочеться попіаритися на наших викидах", – розповіла співробітниця заводу Олена.
Вона з 2003 року працювала інженеркою-технологинею підприємства, а останні півтора року працює в лабораторії й відділі технічного контролю.
"У нас багато людей пропрацювали на заводі десятиліттями. Тільки нещодавно пішов один із співробітників, пішов у 82 роки. До того ж за віком, а не за станом здоров'я, тобто через якесь міфічне "шкідливе виробництво". Тому що в цьому плані в нас завжди було під контролем – ми не тільки самі перевіряємо, але й регулярно замовляємо перевірку в офіційній державній лабораторії", – каже Олена.
Підтверджує її слова і заступник головного інженера заводу з охорони навколишнього середовища Сергій Єгоров.
"Усі чутки про надмірні викиди, забруднення, які сьогодні ходять про наше підприємство в інтернеті, – не більше ніж плід уяви людей, які їх вигадують. Як і фейковий картинки, які їх ілюструють – з величезними хмарами диму, від якого, здається, зараз "всі помруть". Тому що на таких картинках зображено будь-який завод, але тільки не наш. А народ, виходить, цьому всьому вірить, і довести правду практично неможливо", – каже Єгоров, демонструючи, як виглядає завод у реальності, і в версії псевдо-активістів.
"Днями став свідком одного показового епізоду – коли до робочого коксового цеху нашого заводу причепилися журналісти, мовляв, розкажи, як тут у вас все погано з екологією. Так він їх відшив – мовляв, нема чого тут вигадувати, у нас із цим все в порядку, а всі чутки – просто кампанія, щоб закрити підприємство, яке годує близько тисячі, а то й більше харків'ян. Тим більше, потрібно розуміти, що у нас зараз працює досить свіжа батарея, розроблена "Гіпрококсом", яка передбачає безпилову видачу коксу і максимально відповідає будь-яким, найжорсткішим екологічним вимогам", – розповів заступник головного інженера.
Для довідки – на підприємстві застосовується технологія мокрого гасіння коксу, в результаті якої утворюється водяна пара. Аналогічна технологія використовується на безлічі провідних аналогічних підприємств у світі. Водночас на "Новометі" використовується технічна вода, яка проходить попереднє очищення, і завод не зливає забруднену воду в ґрунт або міську каналізацію.
Що стосується нібито викиду над'ядовитих хімічних речовин – начебто діоксину, синильної кислоти, ртуті і т. д., про які волають псевдо-активісти на місцевих пабліках, то вони навіть теоретично не можуть виділятися під час виробництва коксу. Їм просто нема звідки взятися. Ті ж промислові відходи, які дійсно виробляються – утилізуються на договірних відносинах спеціальними організаціями, що мають відповідні ліцензії.
"До речі, наш район, де розташований завод, за офіційною інформацією не належить до забруднених районів Харкова. До того ж наше підприємство працювало, як і зараз. Але ось до нинішньої осені завод несподівано "запах". Ні, звичайно, можна було припустити, що народ поприїжджав з чистого повітря, з дач і морів, і в людей різко загострився нюх. Але я все-таки бачу більш банальну причину – хтось на нас просто тисне, щоб отримати для себе вигоду, і використовує для цього активістів і звичайних громадян", – резюмує керівник підприємства Бондарєв.
Чи зуміють правоохоронці та екологічна інспекція, які сьогодні перевіряють підприємство, розібратися в ситуації, покаже час. Адже в усьому світі подібним великим підприємствам, які забезпечують робочі місця і податки в скарбницю – уряду допомагають. Тим більше, в непрості часи коронавірусної кризи. У нас же – навпаки, намагаються ставити палиці в колеса. Очевидно, що так бути не повинно.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...