Блог | Годівниця для партії: чому "слуги народу" "кришують" завод, який покрив Миколаївську область отруйним шламом

Десять років з дня перших публікацій про те, як отруйний червоний пил накриває Миколаївську область. Майже рік судових розглядів із перспективою затягнутися не невизначений час. Чому за всієї очевидності понять "добра" і "зла" у боротьбі постраждалих від токсичних відходів Миколаївського глиноземного заводу із заводом-забруднювачем крапку в цій історії досі не поставлено? Відповідь може бути одна: влада дуже зацікавлена, щоби МГЗ працював так і далі.

Миколаївський глиноземний, як видно з його назви, робить глинозем. Робить його останні 12 років з імпортної сировини – бокситів, що ввозяться з Африки. При цьому глинозем вивозиться за кордон, а в Україні залишаються лише відходи виробництва – червоний шлам, який звозять у спеціальні сховища, створені на території Миколаївської області. Саме через ці сховища, що завдають шкоди здоров'ю людей в навколишніх селищах, і почалося протистояння місцевих жителів із підприємством-забруднювачем.

Організація "Стоп шлам", яка об'єднала постраждалих миколаївців, з'явилася у 2019 році. Але задовго до цього місцеві та навіть центральні ЗМІ писали про токсичні викиди їхніх сховищ червоного шламу, які у вигляді хмар пилу бурого кольору накривають район Дніпровсько-Бузького лиману. Публікації 2011-2013 років – найкращий доказ того, що проблема зовсім не висмоктана з пальця "екологічними рейдерами", як це намагаються представити МГЗ і "слуги народу" з подачі заводу.

Але публікації у ЗМІ – не єдиний і тим більше не основний доказ того, які наслідки для здоров'я мешканців регіону та його екології несе діяльність Миколаївського глиноземного заводу, який розмістив в області два сховища червоного шламу та планує розмістити третє.

Навесні цього року, вже в межах досудового розслідування за позовом постраждалих до НГЗ, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз провів експертизу, щоб визначити, з чого складається червоний шлам. Підсумок: миш'як, кадмій, ртуть, свинець, цинк, залізо, мідь, алюміній, бор, кальцій, хром, манган, магній, сірка, стибіум, станам, ванадій, стронцій та силіцій. Результат цієї експертизи МГЗ навіть не заперечує.

Пізніше було проведено аналіз зразків волосся у мешканців селищ, що розташовані на околицях шламосховищ МГЗ. Результат: надлишковий вміст алюмінію, хрому, свинцю, барію, стронцію та бору, причому вміст алюмінію в організмі людей перевищує норму в деяких випадках у 5,5 разів, хрому – у десятки разів.

"Дві третини хімічних сполук, виявлених експертизою у червоному шламі, спричиняють рак", – заявляє головний лікар Національного інституту раку Міністерства охорони здоров'я Андрій Безносенко.

За аналізами стоять конкретні недуги. Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації опублікувало дані, згідно з якими смертність населення Вітівського району Миколаївської області через онкологічні захворювання у 2010-20 роках збільшилася на 14,8%, тоді як в решті – зменшилася на 21,8%. Вітівський район – той самий, де розташовані шламосховища.

У травні 2021 року відбувся суд за позовом організації "Стоп шлам", яка представляє постраждалих. Підсумок: рішення виплатити 1279 постраждалим моральну компенсацію у розмірі 9,21 млрд гривень.

Адвокати МГЗ: від Малюськи до Арахамії

Паралельно із судовим розглядом виринала й прихована частина фінансових афер МГЗ.

Головне слідче управління Держфіскальної служби України розпочало розслідування за фактом невиплати МГЗ за останні три роки екологічного податку за розміщення відходів червоного шламу, внаслідок якого збитки держави перевищують 240 млрд гривень. Причина недоплати: завод занизив клас шкідливості своїх відходів і сплачує екологічний податок за найнижчою ставкою, яку дозволили визначити на власний розсуд.

Податкова служба України у відповідь на запит повідомила, що НДЗ протягом 2018-21 років сплатив податків на 804 млн гривень, але за той же період отримав з держбюджету відшкодування податку на додану вартість на 4 млрд 169 млн гривень.

"Тобто завод, який фактично забруднює і територію, і життя людей навколо, виходить, фінансується з державного бюджету", – пояснює адвокат "Стоп шлам" Артемій Воробйов.

Здавалося б, набір фактів очевидний для того, щоб влада зрозуміла серйозність ситуації та вжила відповідних заходів. Однак тут починається найдивніше: всі сигнали про незаконну діяльність МГЗ гаснуть у деяких владних кабінетах, а самі представники влади або відмовчуються, або виступають на підтримку підприємства-забруднювача.

Ще наприкінці 2020 року, коли суд на забезпечення позову постраждалих наклав арешт на майно МГЗ, охорона не допустила судового виконавця на територію заводу, а проти нього самого відновили кримінальну справу, розпочату ще 1996 року. Незважаючи на заяви до поліції з цього приводу, відповідальності за протизаконні дії ніхто не поніс.

У травні 2021-го, як тільки суд виніс рішення на користь постраждалих, МГЗ звернувся із заявами одразу до двох інстанцій: по-перше, до Нацполіції, по-друге, до Мін'юсту.

Від поліції власники підприємства хотіли, щоб вона порушила кримінальне провадження проти постраждалих за статтею… "Шахрайство". Незважаючи на всю абсурдність того, що шахрайством назвали звернення до суду (тобто повністю законну дію), поліція завзято взялася за справу: ходила по будинках постраждалих, вимагала відмовитися від участі в позові під загрозою в'язниці. Ба більше, за інформацією постраждалих, переслідування з боку поліції не припиняється досі.

Не менш "цікавою" виявилася реакція Мін'юсту. Від нього МГЗ хотів, щоб міністерство анулювало результати незалежної психологічної експертизи, на підставі якої було визначено суму моральної шкоди постраждалих. Скасувати її Мін'юст не міг, тому пішов іншим шляхом: терміново зібрав дисциплінарну палату Центральної експертно-кваліфікаційної комісії та відібрав ліцензію у експертів, які подали свої висновки для суду.

І тоді ж, у червні, міністр юстиції Денис Малюська (мабуть, розуміючи незаконність ухвалених рішень, які нещодавно було скасовано судом) публічно виступив проти них, заявивши, що "експерти перевищили свої повноваження" і що з МГЗ воюють "екологічні рейдери". Цікаво, що раніше такі самі заяви робили представники заводу-забруднювача.

Через півтора місяця, у серпні, у МГЗ виявився ще один захисник високого рангу. Голова парламентської фракції "Слуга народу" та голова Миколаївської організації "слуг" Давид Арахамія заявив, що Миколаївський глиноземний завод шантажують "екологічні активісти".

У вересні до "гри" вступила НАБУ, відкривши справу проти судді, яка винесла рішення проти МГЗ.

Тоді ж у вересні голова Миколаївської ОДА Віталій Кім, отримавши від свого управління охорони здоров'я інформацію про смертність від раку в районі шламосховищ, звернувся до уряду з проханням провести розслідування проблеми. За два з лишком місяці реакції від Кабміну не було.

Втім, навряд чи варто очікувати реакції від Шмигаля та його соратників, які "не помічають", що МГЗ забирає з держбюджету вп'ятеро більше, ніж дає до нього.

Інвестняня для МГЗ

Очевидно, що це – не випадкові проколи влади. Кампанія з прикриття незаконної діяльності МГЗ координується кимось, хто:

– може допомагати податковій, щоб вона заплющувала очі на відшкодування фіктивного ПДВ у розмірі 1 млрд гривень на рік;

– може попросити уряд не звертати увагу на те, що МГЗ занизив собі клас відходів і заощаджує на цьому 80 млрд гривень на рік;

– може просити Кабмін не реагувати на прохання губернатора про розслідування екологічної ситуації в районі шламосховищ;

– може дати команду Нацполіції активно переслідувати членів організації "Стоп шлам" та, навпаки, не реагувати на незаконні дії представників МГЗ;

– може зробити так, щоб міністр юстиції провів репресії проти експертів у справі МГЗ та особисто виступив на підтримку підприємства-забруднювача;

– може зобов'язати "слуг народу" підтримувати позицію МГЗ у боротьбі з постраждалими від його відходів.

За даними видання, сліди підтримки заводу ведуть до Давида Арахамії. Журналісти припускають, що саме на нього покладено завдання обирати щомісячний "конвертний" фонд фракції – і для виконання цього завдання він нібито і був наділений повноваженнями "інвестняні".

Якщо ця інформація відповідає дійсності – стає зрозумілим, навіщо Миколаївському глиноземному з бюджету виділяють більше грошей, ніж він сплачує податків. Знаходить якусь логіку також підтримка заводу з боку депутатів від СН, які приїжджають до Миколаєва. Та й те, як люди, які змушені жити у хмарах червоного пилу, раптом перетворюються на "рейдерів" – також знаходить пояснення.