"Слуги народу" знову взялися за прожитковий мінімум, який ще торік пообіцяли підвищити удвічі. Обіцянку так і не виконали: грошей немає. Тепер же один із головних соціальних стандартів знову пропонують перерахувати. Навіть більше, у нардепів з'явилася радикальна ідея збільшити розмір неоподатковуваного мінімуму до рівня мінімальної зарплати.
Про те, як в Україні пропонують перерахувати прожитковий мінімум і на кого це вплине, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
В Україні кількість бідного населення може досягти 6-9 млн осіб, заявили в ЮНІСЕФ. Загальний рівень тих, хто живе за межею бідності, зросте з 27% до 44%. Цю новину навіть прокоментував на своїй пресконференції президент Володимир Зеленський. Він вважає, що оцінки ЮНІСЕФ не зовсім адекватні. Мовляв, вони вважають бідними тих, хто заробляє 5-6 тис. грн, а для України це не бідність.
Рівень бідності справді вимірювати складно. Хтось пропонує вважати бідними всіх, хто заробляє менш як 5,5 доларів на день, подеколи проводять соціологічні дослідження: запитують у людей, чи вважають вони самі себе бідними. В іншому разі дивляться на структуру витрат. Якщо сім'я витрачає більш ніж половину своїх доходів на їжу, значить, бідна.
В Україні кардинально перерахують прожитковий мінімум: на кого вплине та скільки отримаємо
На державному рівні межа бідності – прожитковий мінімум. Та сума, якої, на думку держави, має вистачити на базові потреби. Цей показник не враховує витрати ні на інтернет, ні на оренду нерухомості, ні на регулярне оновлення гардеробу. Один із методів боротьби з бідністю – підвищення прожиткового мінімуму, а водночас і мінімальної зарплати та пенсії.
Головне питання: чи є на це ресурс? У парламентському комітеті з питань соцполітики вважають, що є. 19 травня вони винесли на засідання Ради та надіслали до Кабміну свої рекомендації. У них, наприклад, пропонують підняти прожитковий мінімум для працездатного до рівня мінімальної зарплати. А це з 2102 до 4723 грн.
І цього мало. Як підрахували у Мінсоцполітики, враховуючи наявні ціни, фактичний рівень прожиткового мінімуму досяг у квітні 4948 грн. А для пенсіонерів – 3264 грн. Це означає, що всі, хто на місяць живе на меншу суму, перебувають за межею бідності. І таких в Україні мільйони.
Карантин, економічна криза, зростання рівня безробіття – усе це загострює проблему бідності. Аналітик Єгор Комов у коментарі OBOZREVATEL розповідає: для економіки будь-якої країни така ситуація – вирок. Коли в населення немає грошей на купівлю товарів і послуг, бізнес розвиватися не може.
"Низький внутрішній попит вбиває будь-які шанси на розвиток бізнесу в країні. Щоб створювати продукцію, підвищуючи ВВП, потрібно мати повноцінний внутрішній ринок. Чому зараз багато країн всерйоз обговорює і навіть впроваджує безумовний базовий дохід? Вони впевнені, що, підтримуючи платоспроможність населення, можна зберегти економіку та подолати соціальну нерівність", – пояснює Комов.
Що пропонують у парламентському комітеті:
Тобто фактично не брати податки з тих, хто мало заробляє. Щоправда, така модель може працювати в умовах, коли зарплати в конвертах і неоподатковуваний дохід є радше винятком, а не правилом.
Який ПМ встановили в різних країнах?
Ідею, щоб від прожиткового мінімуму не залежав розмір соціальних виплат, в Мінсоцполітики озвучили ще кілька місяців тому. Колишній міністр соцполітики в коментарі OBOZREVATEL заявив: це щонайменше незаконно. "Проблема починається, коли тихцем протягують питання відв'язування від прожиткового мінімуму соціальних виплат і заробітних плат. Це неправильно, навіть більше – незаконно. Стаття 46 Конституції України говорить, що пенсії та інші соціальні виплати, які є основним доходом, не можна виплачувати в розмірі, нижчому від прожиткового мінімуму", – сказав політик.
З іншого ж боку, грошей, щоб за новим прожитковим мінімумом, наприклад, підняти всім пенсії, не вистачить. На це знадобиться додатково майже 200 млрд грн. Де взяти ці гроші без підвищення мінімальних зарплат і детінізації – загадка.
В Україні за час роботи нової влади кілька разів змінився Кабмін, озвучені пропозиції спростовували, переробляли в процесі. Але ось чіткої стратегії закінчення "епохи бідності" так і не презентували. Реформа прожиткового мінімуму, яка може стати однією зі складових такої стратегії, досі реалізовується без масштабного обговорення та відповідей на головне питання: де взяти гроші на соціальні виплати, коли контроль за дотриманням трудового кодексу поетапно пом'якшують, а проблеми в економіці тільки загострюються.