Через пандемії коронавірусу в найближчі два роки кількість людей, які перебувають за межею бідності, зросте на 150 млн осіб. Такі цифри наводять в огляді Світового банку. За його методологією стан "крайньої бідності" настає, коли людина живе менш ніж на 1,9 долара в день. Уже цього року таких людей буде понад 9% від усіх, хто живе на землі.
OBOZREVATEL розібрався, як така тенденція стосуватиметься України та скільки людей опиняться за межею бідності.
Експерти відразу заспокоюють: боятися прогнозів Світового банку українцям не варто. Він говорить про світ загалом, зокрема й про ті країни, які мають дуже обмежені можливості фінансової діяльності. Наприклад, отримують 50% або більше свого доходу від туризму. Для таких країн локдауни – це дуже несприятливий фактор, який призведе до катастрофічного падіння ВВП і зростання рівня бідності.
"В Україні з усіма структурними проблемами економіки такої залежності немає, – роз'яснює науковий консультант Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Володимир Сіденко. – У нас провідна сфера – це агросектор і його дуже мало зачіпає "коронакриза". Ця галузь більше страждає від кліматичних проблем, які ми маємо і які також призведуть до падіння ВВП і падіння експорту. Хоча це буде частково компенсовано завдяки зростанню цін на світовому ринку. Сфера будівництва у нас практично не впала. Це стабілізує нашу економіку. Тому немає підстав говорити, що оцінки Світового банку поширюються на Україну".
За даними Міністерства соціальної політики, у 2019-му році в Україні за межею бідності проживали 38,5% населення. Але бідність в нашому Міністерстві визначають трохи інакше, ніж у Світовому банку. У нас рівень бідності вимірюється ставленням до прожиткового мінімуму: з установленому і фактичному. Зараз наш прожитковий мінімум – 3974 грн. А з урахуванням обов'язкових платежів 4557 грн. Якщо співвідносити з такими цифрами, то за підсумками цього року рівень бідності може вирости до 45%.
"Це не катастрофічне зростання. Крім того, у 2016-му в нас було 43,2%. Фактично ми повернулися на кілька років назад. Але це не призведе до масового збіднення", – стверджує Володимир Сіденко.
У Державної служби статистики трохи інші дані. За їхніми підрахунками, за межею бідності у 2019-му проживали 23,1% українців, приблизно 400 тис. Якщо ж рахувати за методикою Світового банку, з розрахунку 1,9 долара в день на людину, то вкрай бідних, як у деяких країнах Африки та Азії, у нас практично немає – їх всього 0,01% від населення країни.
За рівнем доходу розраховують так звану монетарну бідність. Але крім того, рівень бідності також визначається за доступом до певних благ. У цих показниках ситуація трохи гірша. В Україні загальний показник бідності за доступом до благ – 0,1%. Але для порівняння, в Уганді це 57%, а в Танзанії – 58%.
"Для нас крайня бідність – не проблема, – стверджує доцентка Київської школи економіки Ольга Купець. – Але справа в тому, що самі українці часто вважають себе біднішими, ніж є насправді. У 2020-му році Держстат опублікував дані опитування серед населення, який показав, що 65% українців вважають себе бідними. Це суб'єктивна бідність. Наприклад, коли у людей дві квартири, а вони все ще вважають себе бідними, бо у сусідів – три".
В останнє десятиліття простежувалася тенденція до різкого зменшення рівня бідності в нашій країні. Водночас, з огляду на кризовий період, втрату робочих місць, скорочення робочого часу на підприємствах – благополуччя українців все-таки погіршиться. Також до інфляції і падіння реальних доходів може призвести збільшення мінімальної заробітної плати. Відповідно, монетарна бідність цьогоріч буде трохи рости.
Падіння доходів не рівномірно розподіляється за різними групами населення. Деякі цього взагалі не відчують. Наприклад, люди, які працюють у таких сучасних галузях, як IT-сервіс або мережі, що пов'язані з електронною торгівлею. У них доходи навпаки зростуть. Також зараз створюються нові робочі місця в будівництві, наприклад на будівництві доріг. У персоналу цієї сфери є можливість заробляти.
Але в деяких інших галузях будуть проблеми. Наприклад, у сферах, пов'язаних із мобільністю, міжнародним туризмом, транспортом. Постраждають і люди з фіксованим доходом, який залежить від бюджетних виплат, наприклад, пенсіонери.
Збереження доходів під час кризи – це питання фінансової грамотності та планування бюджету, стверджує Ольга Купець: "Потрібно розуміти, що є кризові періоди, тому потрібно робити заощадження, бажано в різній валюті. Як то кажуть – розкласти яйця в різні кошики. Витрачати так само потрібно з розумом. Коли люди за останні гроші купують телевізор більший, вважаючи, що він їм потрібен, але водночас не інвестують в освіту, у здоров'я – це не відповідальна трата. Потрібно розуміти, що наша держава погано страхує ризики, наприклад, ризик безробіття або старіння. тому важливо думати про себе самостійно".
Також фінансове благополуччя громадян багато в чому залежить від державної політики. Держава може зробити конкретні кроки, які мінімізують збиток від кризи.
"Держава зараз має проводити активнішу політику створення робочих місць і стимулювання ділової активності, – наводить приклад Володимир Сіденко. – Частково вона це робить, візьмемо, наприклад, будівництво доріг. Але це має робитися не такими методами".
Крім того, експерт упевнений, що кредитні і податкові пільги для тих галузей, які постраждали, повинні бути продовжені. Щоб підприємці могли вкладати кошти в реструктуризацію діяльності, шукати нові бізнес-моделі, які дозволяють вижити в цих складних умовах. Особливу увагу держава також має приділити людям з фіксованим доходом.
Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, пандемія не залишить нас до 2022-го року. Це відповідає досвіду з іспанкою на початку 20-го століття. Якщо довіряти цим прогнозом, наступний рік також буде важким. За прогнозом ЄБРР Україна вийде на докризовий рівень ВВП 2019-го року не раніше ніж у 4 кварталі 2022. Отже, поки що сподіватися на поліпшення не варто.