Як Милованов робить український експорт зернових заручником торговельної війни між США та Китаєм

Спершу невеличкий відступ. До десятки підприємств за стратегічною важливістю для країни належить Державна продовольча зернова корпорація України. Це публічне акціонерне товариство, 100% якого володіє держава, – національний оператор зернового ринку України, лідер у сфері зберігання, перероблення, транспортування та експорту як зернових, так і продуктів перероблення.

За всю свою історію існування воно було корупційним кублом із відпрацьованими схемами переведення зернових у хрумку доларову готівку. З кожною зміною політичних еліт з’являлися гучні розслідування та кримінальне переслідування попереднього керівництва.

Але в новітній історії України це підприємство стає чимось більшим – воно починає бути інструментом геополітичної гри, тримаючи в заручниках українських аграріїв.

Які підстави так вважати? Поки нас відволікають цирковими виставами в уряді й парламенті, у світі глобальної економки відбулося дещо важливе для національних економік країн Європи.

15 січня очільники США та КНР підписали першу торговельну угоду, поставивши на паузу затяжну та економічно згубну боротьбу двох найбільших економік світу.

Договір покликаний відкрити китайські ринки для більшої кількості американських компаній, наростити експорт сільського господарства та енергоресурсів і забезпечити кращий захист американських технологій та комерційних таємниць. Своєю чергою Китай зобов’язався придбати додаткові товари та послуги у США на $200 млрд до 2021 року.

До речі, на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, куди поїхала наша найбільша делегація найбіднішої країни Європи, це питання було одним із головних. Предметом дискусії серед світових лідерів було майбутнє порушення міжнародних економічних зв'язків. Адже стали зрозумілі дві реалії: Китай планує виконувати нову торгівельну угоду, тож усі, крім Сполучених Штатів, можуть ось-ось втратити багато позицій на експортному ринку.

У матеріалі видання The New York Times про цьогорічний економічний форум ідеться про те, що США та КНР найближчими місяцями вже готуються до продажу американської продукції на десятків мільярдів доларів китайським покупцям. Пекін може виконати цю угоду лише в тому разі, якщо припинить купувати значну частину сільськогосподарської продукції та товарів із країн Європи, Латинської Америки та Східної Азії. Безліч цих держав є американськими союзниками, а деякі не задоволені перспективою втрати Китаю та його гігантської економіки як споживача їхнього експорту.

Читайте: "Няня на двох": Милованов віджартувався про допомогу для інвесторів в Україні

Незважаючи на відкриття ринку сої для решти світу, Китай все ще використовує систему тарифних квот на рис, пшеницю та кукурудзу – основні зернові в найбільш населеній країні світу. А перед підписанням торговельної угоди Хань Джун, віцеміністр сільського господарства та сільських справ КНР, повідомляв, що квоти для США на імпорт пшениці, кукурудзи та рису не зростуть.

"Китай не збільшить квоти на імпорт зерна, щоб задовольнити вимоги Сполучених Штатів, що входять до очікуваної фази однієї торгової угоди", – заявив ключовий член переговорної групи Пекіна. Аналітики припускають, що це "ускладнює" придбання необхідної кількості американських сільськогосподарських товарів. США заявили, що в рамках угоди Китай купить на додаткові $80 млрд с/г товарів протягом двох років. Деяка кількість цього, ймовірно, складатиметься з кукурудзи, рису та пшениці, однак Китай ще не підтвердив ці показники, заявивши лише, що імпортує те, що має "гарну якість та конкурентоспроможність ринку" – про це йдеться в матеріалі South China Morning Post.

У такий спосіб стає зрозуміло, що перед США постає завдання з усунення світових конкурентів із експорту сільгосппродукції, якому не буде відверто протидіяти КНР – з огляду на визначені торговельною угодою обов’язки. За законами економіки, Сполучені Штати робитимуть це коштом "країн-союзників".

Нагадаємо, що Україна належить до першої п'ятірки експортерів сільськогосподарської продукції. За підсумками 2019 року, торік країна потрапила до трійки найбільших експортерів сільгосппродукції до Євросоюзу. Зокрема, продала товарів на 7,3 млрд євро (понад 194 млрд грн), а також збільшила експорт на 41% (2,1 млрд євро), свідчать дані звіту Єврокомісії. Більше постачали тільки США (12,3 млрд євро) та Бразилія (11,7 млрд євро).

Тож, маємо картину: США розпочинають боротьбу за квоти на китайському ринку, а в Україні є державна корпорація з чинною угодою в обсягу $1,5 млрд на постачання зернових до Китаю.

Все це породжує побоювання за збереження національних інтересів України як країни-експортера. Адже уряд та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства чомусь ці новини не те що не коментують – їх майже немає в українському інформаційному просторі.

Що в цій ситуації роблять топчиновники в нашому уряді, відповідальні за економіку та аграрний сектор – Тимофій Милованов та Тарас Висоцький? На ключове місце в торговельній війні за китайський ринок с/г продукції ставить менеджера з США.

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов на початку грудня 2019 року призначив виконувачем обов’язків голови правління АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підданого Великобританії та уродженця США (м. Вашингтон) Саймона Чернявського.

Пізніше заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький та виконувач обов'язків генерального директора Державної продовольчої зернової корпорації України (ДПЗКУ) Саймон Чернявський озвучили п'ять першочергових завдань.

"Сьогодні ми здійснюємо аудит підприємств ДПЗКУ; друге – будемо ініціювати переговорний процес з Китайською національною корпорацією машинної промисловості та генеральних підрядів (ССЕС) щодо реструктуризації боргових зобов'язань; третє – запускаємо програму форвардних контрактів для агровиробників; і п'яте – почали формувати нову команду компетентних професіоналів", – зазначив Саймон Чернявський.

Читайте: "Максимальное ограничение отменили": Милованов рассказал о премиях у министров

Довідка. У 2012 році ДПЗКУ залучила кредит від Експортно-імпортного банку Китаю на суму $3 млрд, з яких було використано $500 млн. Головною умовою надання цієї позики було зобов'язання української компанії постачати 2-5 млн т зерна на рік у Китай або через китайську корпорацію в інші країни.

На сьогодні ця кредитна програма під державні гарантії постачання зернових – єдиний проєкт в Україні, який реалізується на міждержавному урядовому рівні. А призначення, напевно, лобіста інтересів США на посаду керівника стратегічного підприємства – головного партнера-виконавця за цією угодою – зумовлює відверті ризики. Адже саме в інтересах США буде сприяння дефолту боргових зобов’язань ДПЗКУ та закриття угоди.

Сполучені Штати зможуть отримати українську частину квот на постачання зернових до Китаю. Своєю чергою Китай отримає компенсаційні кошти від України за невиконання угоди, оскільки буде розкрито державну гарантію та покладено обов’язок сплати китайській стороні грошових коштів із бюджету України. Обидва головні гравці світової економіки отримають зиск коштом українських інтересів.

За наявною інформацією, новий керівник ДПЗКУ Саймон Чернявський не має на меті розвиток державного підприємства, а готує процедуру банкрутства та продажу активів – за аналогією з його кейсом з управління агрохолдингом "Мрія".

Крім того, за нашими даними, ані в бюджеті країни, ані в бюджеті підприємства немає резервів для виплати такого обсягу державної гарантії. Тому, найімовірніше, буде оголошено дефолт і запропоновано реструктурувати борг, не виплачуючи держгарантію. Після цього про масштабні проєкти з Китаєм залишиться лише мріяти. Негативні наслідки для іміджу України в разі такого дефолту в єдиному знаковому та спільному проєкті неможливо буде усунути.

Вони явно не "дебіли" й не "клоуни". Просто в Милованова джерела його прибутків, що походять із США, в рази перевищують українські. Тому зрозуміле питання, в інтересах якої економіки він діятиме.

З огляду на відверту загрозу національним експортним інтересам, ми будемо уважно слідкувати за політикою щодо системоутворювальної державної корпорації ДПЗКУ. Тож чекайте подальших публікацій щодо її діяльності.