Владу закликали захистити Карпати від вирубування: Україні може загрожувати екокатастрофа через маніпуляції щодо екології

Поки міжнародні організації попереджають Україну про те, що подальше ігнорування екологічних проблем призведе нашу країну до катастрофи – у нас набирає обертів використання екології для піару і маніпуляцій. Особливо голосно звучить хор голосів псевдоекоактивістів перед виборами. Вони активно викривають головні, на їхню думку, проблеми сучасної України – і старанно обходять ті теми, на яких складно заробити електоральні симпатії або підняття яких ніхто не фінансує. Чому повені в Карпатах, пожежі в Чорнобилі і на Луганщині, скандал з Угорщиною через сміття в річці Тиса та інші болючі теми цього року абсолютно не зацікавили "екоактивістів" і до чого можуть призвести маніпуляції з проблемами навколишнього середовища – читайте далі.

По допомогу – до президента

Творець невеликого відео-продакшена Андрій Кобрин після масштабних повеней на Західній Україні цього року ініціював творчий проєкт "Задихаюся!". Разом з однодумцями – такими ж простими хлопцями, які стали свідками перетворення звичайних сільських вуличок на Закарпатті на повноводні річки – зняли цілий фільм, присвячений екологічній катастрофі, до якої Україна зараз мчить на повних парах.

Творці фільму переконані: масштабні повені – наслідок масових незаконних рубок лісу в Карпатах. І експерти подібний висновок поділяють: основною причиною повеней уже більше 10 років екологи називають стрімке "облисіння" карпатських гір.

Так, наприклад, керівник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко з року в рік попереджає: якщо не зупинити чорних лісорубів – буде біда.

"Проблема в тому, що лісники масово рубають дерева в Карпатах. За останні десять років у чотирьох західних областях вони зрубали близько 10 - 12 відсотків лісу. Тоді як, наприклад, в Європі у гірських районах рубають максимум три відсотки. Внаслідок дощова вода не затримується в лісах (зазвичай там м'яка підстилка, мох, яка як губка вбирає вологу) швидко змивається в річки, і ті виходять з берегів. А враховуючи, що річки гірські, вода мчить з величезною швидкістю, руйнуючи греблі, будівлі, мости", – говорив Борейко журналістам "Фактів" одразу після повеней, що відбулися на заході країни цього року.

Він переконаний: єдиний спосіб уникнути катастрофи – введення повного мораторію на вирубку лісів у Карпатах. Однак без конкретних дій у цьому напрямку з боку Кабміну й особисто президента дієва заборона на вирубку дерев неможлива. А вони поки, на жаль, особливої зацікавленості в зміні ситуації не виявляють.

Президентка Професійної асоціації екологів Людмила Циганок також наполягає: вирубка лісу в Карпатах безпосередньо пов'язана з повенями в західних регіонах. І не тільки.

"Чим більше буде вирубуватися ліс, тим більше Україна страждатиме від повеней. Ба більше. У природі все між собою пов'язано. І вирубка дерев, наприклад, у Карпатах викличе подальші процеси деградації та грунтів і пилові бурі. Здавалося б – до чого пилова буря в Києві до вирубки лісів в оточуючих областях? Але зв'язок – прямий. Минула зима була малосніжною. Прийдешня за прогнозами буде такою ж. Ми очікуємо, що продовжиться пересихання нарозораних грунтів. Вирубуються ліси, які не затримують пилові потоки. І традиційні вже для початку весни суховії масштабуватимуть таке нове для України явище, як пилові бурі", – розповіла OBOZREVATEL Циганок.

Вона наголосила: нових повеней також не уникнути. Адже зусиль і місцевих, і центральної влади для зміни ситуації – катастрофічно недостатньо. А свідомості людей на місцях поки не вистачає для того, щоб власними силами зупинити "чорну" вирубку. Тим більше, що багато хто з жителів Західної України на цьому заробляє.

Недостатніми зусилля влади вважають, схоже, й автори проєкту "Задихаюся!". Андрій Кобрин іще 11 листопада зареєстрував на сайті президента України петицію з вимогою зупинити наближення катастрофи. Зокрема, на думку автора петиції, карпатські ліси слід захистити статусом національного природного парку з посиленням контролю за тим, щоб ліс не рубали, за допомогою спеціально створеного на базі Нацгвардії охоронного органу. Налякати "чорних лісорубів" слід також гривнею – істотно посиливши існуючі штрафи за вирубку лісу. Для того, щоб контролювати стан Карпат у режимі реального часу, Кобрин пропонує розробити і запровадити спеціальну моніторингову комп'ютерну програму. Ну і для беззаперечного дотримання мораторію він вважає за необхідне залучати до роботи контролюючих органів громадських активістів, а також заручитися підтримкою GreenPeace.

І така пропозиція знаходить відгук серед українців. За два тижні після створення петиції її підписали понад 6 тисяч осіб. Тоді як у її творця немає особливо розкручених майданчиків для її просування.

Отже, тема актуальна для нашої країни і співвітчизників. Чому ж про це практично не можна прочитати в ЗМІ і почути по телевізору? Відповідь проста: за це не платять.

За покликом чи за викликом?

Термін "активісти за викликом" став уже сумною повсякденністю для українських реалій. Відверто проплачені мітинги, на яких кількість журналістів часто перевищує кількість мітингувальників, відбуваються зі страхітливою регулярністю. І все частіше тематикою для таких мітингів стає екологія і проблеми навколишнього середовища.

"Ми бачимо, як багато зараз з'явилося експертів, які наділи "зелений" камуфляж і пропонують дуже швидкі рішення наболілих роками проблем. Хотілося б сказати, що, на жаль, легких рішень у сфері охорони навколишнього середовища немає. Це повинна бути постійна і системна робота для збереження якості майбутнього життя", – так описувала ситуацію із засиллям псевдоекоактивістів в Україні перед виборами Людмила Циганок.

Вона, як і багато її колег, переконана: спекуляції на екологічну тематику можуть мати під собою різні цілі, починаючи від бажання окремих політиків чи партій роздобути кілька додаткових відсотків до свого рейтингу перед виборами – закінчуючи банальним бажанням заробити грошей, виконуючи замовлення щодо медійного знищення підприємства від його конкурентів або намагаючись шантажувати власників бізнесу.

"У промислових регіонах є два формати: маніпулюють темою навколишнього середовища або з метою виборчої, або ж з метою бізнесової боротьби і, на жаль, цей формат розтягнутий у часі. Його складно припинити, тому що замість реальних кроків щодо покращення навколишнього середовища деякі структури починають продукувати різного роду хайпи, на яких будується маркетингова стратегія", – переконана Циганок.

За її словами, особливо активно про те, як шкодить промисловість навколишньому середовищу, починають говорити перед виборами. Водночас маніпуляторів відрізняє дивовижна простота пропонованих ними стратегій вирішення складних проблем.

"Рішення складних викликів – не на поверхні, і воно не у владі чарівної палички. У галузь прийшли експерти, які стверджують, що дуже легко і швидко можна поліпшити стан навколишнього середовища, потрібно лише вибрати їх... Коли ми говоримо, що промислові підприємства – це єдина біль, ми замикаємо коло на больової точки і втрачаємо час", – наголошує Циганок.

Ціна піару

Незалежно від справжніх цілей псевдоактивістів, вони завдають екології величезної шкоди. Адже гучними мітингами, перемиканням уваги на другорядні проблеми, пропозицією порожніх "планів дій", які часто не можна реалізувати, та ніхто й не збирається цього робити – вони крадуть дорогоцінний час, який можна і потрібно було б спрямувати на вирішення дійсно життєво важливих проблем.

"Проблема захисту навколишнього середовища – одна з "фішок" політиків. Особливо часто вони розігрують її перед виборами. Але дуже важливо не піддаватися на передвиборні маніпуляції і вмикати критичне мислення. Часто голосують за мера чи депутатів, постійно змінюють партію заради отримання мандата або доступу в місцевий бюджет. Так що ж громадянам робити? Потрібно, по-перше, дивитися на політичний досвід політика і на те, як він ним скористався. По-друге, якщо людина не фахівець із цих питань, то як вона їх вирішуватиме? Ніяк!" – попереджав перед місцевими виборами в Україні політолог Дмитро Купира.

Тим більше, що реальних проблем в Україні – чимало. І ті проблеми, які вже через кілька років можуть боляче вдарити по здоров'ю та життю кожного з нас, найчастіше народжуються не в промислових містах.

Так, згідно з висновками експертів Всесвітнього фонду природи (WWF), стан природних ресурсів у нашій країні – катастрофічний. Безконтрольна і б'є всі рекорди незаконна вирубка дерев у Карпатах позбавляє Україну "зелених легенів" і провокує повені, які з року в рік лише посилюватимуться. І якщо цього року вода принесла лише матеріальні втрати, наступного року стихія може забрати життя людей. Але система лісгоспів, що існує, морально застаріла, й експерти WWF наголошують на потребі підвищення реформування "лісового" законодавства.

Великою проблемою також є забруднення українських водойм і відсутність елементарної культури екологічної поведінки у українців. У наших річках плавають тонни сміття. 2020 року це навіть стало причиною направлення дипломатичної ноти від Угорщини: із Закарпаття на територію суміжної держави річкою Тиса щорічно пливуть десятки, а то і сотні тонн сміття, яке угорці зобов'язані виловлювати і утилізувати за свій рахунок. Подібна ситуація призводить до того, что щорічно Україна повинна компенсувати Угорщині величезні гроші. Але "екоактивісти" не зробили нічого для зміни ситуації і для того, щоб навчити українців елементарним основам екологічної поведінки. А спроби професійних екологів змінити ситуацію часто тонуть у гучному хорі хайпу на проблемах "заробітчан".

На відміну від місцевих псевдоекоактивістів, у Всесвітньому фонді дикої природи надмірно схвильовані і катастрофічним зниженням рівня підземних вод, що в найближчому майбутньому може призвести до дефіциту води в Україні. А в більш віддаленій, але все ж осяжній перспективі ми зіткнемося з нестачею питної води.

Насправді, відрізнити маніпуляцію від реальної стратегії вирішення проблем може навіть людина без екологічної освіти. Наприклад, обіцянки політиків вирішити проблеми навколишнього середовища (а такі обіцянки перед місцевими виборами давали представники кожної першої політсили у всіх регіонах) експерти рекомендують аналізувати з точки зору конкретного плану вирішення цих проблем.

"Як відрізнити маніпуляцію від реальних обіцянок? Якщо вже вибрані кандидати включали в свої передвиборчі програми обіцянки щодо вирішення екологічних проблем, вони повинні були пропонувати і реальні кроки щодо їх вирішення. Тому що у нас немає ні двох, ні трьох, ні п'яти років для вирішення проблем. Україна вже тоне в стоках", – пояснює Циганок.

Вона називає свій топ проблем з екологією в Україні. І ні промисловість, ні пожежі в Австралії, про які так печуться псевдоактивісти, в цей топ не входять.

"Якщо говорити про найболючіші реперні точки, то це питання забезпеченості чистою водою. Дуже небагато водоканалів зараз почали модернізацію більшість міст стоять на межі катастроф. І це ж питання не тільки забезпеченості питною водою, це ще і стоки, в яких в разі проривів міста тонутимуть. І це вже питання національної безпеки. Це питання сміття. Частина вирішення цієї проблеми лежить у законодавчій волі політиків, і зараз іде активно реформа управління відходами та робота над проєктом закону. Але на місцях ОТГ вже зараз можуть вирішити питання з полігонами", – каже Циганок.

Експерт наголошує: якщо громадяни України на місцях не контролюватимуть виконання політиками своїх передвиборних обіцянок, якщо не тиснутимуть на місцеву владу з тим, щоб підштовхнути її до вирішення дійсно важливих проблем, ми і далі слухатимемо нескінченні обіцянки. І в кращому разі гаситимемо "пожежу" там, де можна було б попередити її виникнення.