Блог | Ринок земель: завершальний геноцид українців

Я не знаю кому так завинили українці, що нам хочуть влаштувати геноцид. Немає Сталіна, в неповазі Маркс, який був ще тоді проти концентрації земель в "одних руках" капіталістів – фактично проти так званого ринку земель сьогодення, і немає в Україні Путіна.

Але комусь став потрібен ринок земель, котрий спрямований на позбавлення українців землі - з жорстким поділом на злиднів і багатих, лахмітників і еліту, рабів і бізнесменів.

Читайте: Земельний ультиматум: звільнення від орендарів

Що земля не товар, знав не тільки Карл Маркс. Про це пише навіть і Вікіпедія.

Ринок - це сукупність відносин з купівлі-продажу товарів і послуг. На ринку існують два учасника - виробник товару (продавець) та покупець. Виробник виробляє товар для продажу – це його цілеспрямована дія.

Товар - це продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу, а не для особистого споживання. Товар це те, що виготовляють з метою продажу і отримання прибутку.

Значить, земля не товар: люди не виробляють землю, тому земля не продукт праці. Якщо земля не товар, то не може бути ринку землі.

Читайте: Відкриття ринку земель скасовується

Земля не може бути в обігу – це її нерухома властивість. Земля – це абсолютна нерухомість.

Земля - засіб виробництва первинне джерело усього багатства людства. Земля - це незаперечно найефективніший засіб виробництва, причому - в обмеженій кількості.

Оцінюючи землю з точки зору доходу від неї, можна стверджувати, що ніколи запропонована ціна за землю не може відповідати її цінності, в тому числі - в грошовому виразі. То ж ще раз - ринку земель не може бути.

Читайте: Що таке Товариство власників землі. Народна земельна реформа Головіна

Беззаперечним є той факт, що в Україні створені умови, за яких земля не дає таких можливостей її власнику, які повинна надавати, як найефективніший засіб виробництва.

В Україні створені умови, щоб власник землі був змушений її продати в інтересах обмеженої кількості людей.

Створивши умови для отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею, бажання продати землю буде нівельоване – в продажу не буде потреби.

Повернемося до ринку землі. Обов’язковою умовою існування ринку повинно бути наявність продавця. Тобто у українського селянина повинно виникнути бажання продати землю. І це бажання на сьогоднішній день спричинене суто необхідніст. задоволення нагальних споживчих потреб власника землі.

Знову ж таки, створивши умови для отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею, нагальні споживчі потребу будуть задоволені і потреби продавати землю не буде.

Отже, перед тим як назвати ринком відносини, які більше схожі на зґвалтування, а товаром те? що ніколи ним не може бути, необхідно уяснити головне – у власника землі потенційно відсутнє бажання продати землю. Є тільки штучна обмеженість власника землі отримувати всі можливості від володіння і користування землею.

Ми прийшли до висновку того, що насправді, для ринку землі відсутній головний суб’єкт – продавець землі.

Тобто ринок землі - це видумка, афера, організована для того, щоб скупити за дешево і перепродати дорожче землі, а також легалізувати вже "віджату" у селян землю за сіро-чорними схемами.

Крім того, така відкриття ринку земель передбачатиме посилення трудової міграції українців в ту ж саму Німеччину, яка щиро відкрила свої двері українцям-остарбайтерам. Німецько-європейський капітал виграє вдвічі більше.

Фактично держава вже торгує своїми людьми і зараз під загрозою торгівля землею. А потім, з такою логікою і послідовністю ринок органів – печінка теж товар.

Ще в недалекому минулому було рабство і торгівля людьми. Але зараз ми не можемо уявити, що може повернутися торгівля людьми і появитися торгівля органами. Але є людина, то чому б не торгувати нею за визначенням "виживає сильніший" і не почати торгувати її органами, і байдуже яким чином ті органи отримані. Так само ми припускаємо, що земля буде торгуватися, стане товаром.

Фактично заклик до ринку землі – це заклик до геноциду селянства. Це рейдерство, це війна. Це економічний геноцид українців. І це підтвердження того, що це все робиться штучно в суто лихварських інтересах.

Якби не концентрувалася земля, послідуючі соціальні рухи призведуть до рішення, що земля може бути тільки власністю самої нації. Така історія людства.

Історію необхідно пам’ятати, вивчати і розуміти. Необхідно вивчати праці економістів минулого. І не ставати обмежено упередженими в бажанні ринку, в бажанні чимось торгувати і байдуже на чому отримати лихву.

Уникнути кривавих сторінок історії, повернути українців з заробітчанства на батьківщину та отримати економічне зростання можливо тільки за однієї умови – переставати уявляти землю товаром, а переходити до спланованої організованої спільної роботи з перетворення землі в ефективний первинний об’єкт національних інвестицій через об’єднання власників землі та надання їм статусу співвласників аграрних виробництв та державного кредитування. Це забезпечить отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею.

Так, мова про Товариства власників землі, в основу створення і роботи яких покладено об’єднання (кооперації) активів і зусиль селян-власників землі, їх колективне господарювання через участь у Товаристві власників землі. Учасниками таких товариств можуть бути власники землі, незалежно від віку та фізичних можливостей.

Створення Товариств власників землі передбачає існування тільки національно-орієнтованого законодавства з обігу прав на землю, разом з провадженням якого необхідно сформувати умови для організації суспільно-значущих виробництв – Товариств власників землі, як передумову для формування:

1. Споживчого кредитування селян-власників землі,як фактору, який вирішує питання задоволення нагальних споживчих потреб і робить не потрібним продаж землі. При цьому земля не є предметом застави – земля взагалі не буде заставною.

2. Максимізації прибутку від землі у її власника.

3. Формування передумов для прямого державного кредитування створення і розвитку виробничої інфраструктури на селі, яка сформує нові робочі місця.

4. Організація відновлення і розвитку інфраструктури на селі за участю власників землі зі створенням нових робочих місць. В такому випадку земля, як джерело доходу відійде на другорядні ролі і уступить місце високо оплачуваній роботі і доходам від участі українця, як власника землі у тваринницьких та переробних виробництвах.

5. Ті власники землі, які не схочуть мати з нею справу, бути учасниками (співвласниками) аграрних виробництв, можуть продати землю, але тільки українцю, при умові відсутності у нього у власності землі сільськогосподарського призначення – тут для любителів ринків неймовірних речей і товарів буде чим зайнятися, рахуючи відношення попиту і пропозиції.

Після формування таких передумов, я думаю, буде відсутнє бажання повертатися до питання створення ринку земель. А бути власником української землі стане престижно для українця.

Ми повинні думати не про правила ринку, а ми повинні формувати права і можливості для селян, українців.