Олію вже розлито: чи захоче агрохолдинг "Кернел" впасти?

Однією з флагманських галузей України є сільське господарство. Країна входить до топ-10 світових виробників агропродукції, сезон реалізації врожаю (осінь) завжди приносить у країну "припливну хвилю" валюти, а ціни на сільськогосподарську продукцію на світових ринках зараз високі.

Теоретично, це повинно приносити гідні прибутки аграріям, і саме вони мають бути провідними платниками податків – зокрема, ПДВ. Натомість, ці компанії платять не 20% ПДВ, як інший бізнес, а лише 14%.

Це "покращення" (Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції") набуло чинності зі зламу зими і весни цього року – на початку аграрного сезону. Нагадаємо: саме тоді пересічні українці помітили стрибок цін на агропродукцію (гречка, цукор, борщовий набір і т. д.).

Лідером підвищення став один з найважливіших і найтрадиційніших товарів – олія, вартість якої зросла за місяць-два практично удвічі, з 30-40 грн до 50-60 грн. За дивним збігом, ЗМІ замайоріли матеріалами, з яких випливало, що вчасно ухвалений закон про зниження ПДВ для аграріїв допоможе стабілізувати ціни і допомогти найбільш вразливим громадянам.

Натомість світова практика свідчить, що після подібних заходів відчутного "покращення життя вже сьогодні" у найбідніших громадян не відбувається: ціни, якщо і знижуються, то зовсім трохи.

Щось подібне очікувано і сталося в Україні в останні місяці: ціни на ту саму олію підскочили на 60-100%, а потім знизилися на кілька гривень. З урахуванням кількості олії, яку споживає людина, можна твердити, що завдяки зниженню ПДВ на агропродукцію з 20% до 14%, пересічна українська родина змогла заощадити (максимум) на поїздку в міському автобусі.

Це означає, що реальну "перемогу" здобув хтось інший – а саме агровиробник. Саме він і отримав надприбутки коштом кожного українця – адже олію вживають всі, за винятком хіба що немовлят. Просто спочатку агрохолдинги "наварили" на кожному літрі олії по долару, а потім, на тлі змін ставки ПДВ на їхню продукцію, знизили апетити до 0,8 доларів. І все одно залишились у виграші: в Україні роздрібні ціни на олію що в березні, що в липні 2021 року вищі, ніж у Європі. Причому як в сусідніх Польщі або Чехії, так і у більші віддалених Італії чи Іспанії. Це можна порівняти з тим, як магазин підвищує ціни удвічі, щоби потім зробити "розпродаж 20%".

Але ринкові війни були завжди – тим більше, у країнах з нестабільною економікою і мінливими правилами гри. Питання в тому, чи переходили гравці межу між маніпулятивними "маркетинговими прийомами" і чимось іншим. Пильнуйте за руками.

У більшості країн, і в нашій також, існує ПДВ (податок на додану вартість). Це означає, що виробник автоматично додає до вартості своєї продукції 20%. Це зветься податковим зобов’язанням. Водночас, оскільки виробник, закуповуючи сировину для власної продукції, уже сплачує ПДВ, то він може отримати бюджетну компенсацію на цю суму – це зветься податковим кредитом.

В принципі, це правильно: в сучасних умовах, коли ланцюжки між першим постачальником сировини і "полицею" досить довгі, без застосовування описаного принципу яке-небудь печиво чи оселедець будуть "золотими". Проте в Україні існують схеми, які дозволяють звести різницю між податковим зобов’язанням та податковим кредитом до мінімуму. Для цього існують компанії, які називають "скрутками". Вони нічого не виробляють: їхня мета – здійснювати віртуальний взаємний обмін податковими зобов’язаннями і податковими кредитами на різні, часто цілком відмінні товари. Точніше, ідеться про обмін документами – фізично товари, як правило, не переміщуються.

Якщо дрібні фірми, як правило, змушені звертатися до таких компаній (їх ще називали конвертаційними центрами) та оплачувати їхні послуги, ділячись "заощадженими відсотками", то великі холдинги мають власні кишенькові "скрутки". Це дозволяє не лише зменшити ПДВ, але й зробити так, що держава залишається винною.

Податківці чудово знають і кажуть: цим займаються всі. Але найбільшими зацікавленими компаніями голова ДПС, а нині перший віцепрем’єр і міністр економіки України Олексій Любченко відкрито називає агрохолдинги, розповідаючи, один товар перетворюється на інший, проходячи крізь кілька рук.

Так, головний податківець тактовно відмовляється назвати головних бенефіціарів серед аграріїв. Але це не так складно зробити: достатньо загуглити "найбільший одержувач бюджетного відшкодування ПДВ" чи зазирнути, наприклад, на сайт, який регулярно публікує відповідні списки.

Якщо проаналізувати дані останніх місяців (чи навіть років), можна побачити тенденцію: список незмінно і з подвійним відривом очолює головний "суперваговик" олійного ринку України "Кернел-Трейд" (ТМ "Стожар", "Чумак", "Щедрий дар", "Qlio", "Blanc", "Premi", "Маринадо"). Цікаво, що сума компенсацій, отриманих ним з бюджету, постійно зростає: наприклад, у листопаді 2020 року вона склала 952 млн грн, а у травні 2021 – вже близько 1 670 млн грн (понад півтора мільярди грн, грубо кажучи).

Це виглядає особливо дивним на тлі зниження ставки ПДВ на продукцію виробника: з 20% до 14%. Адже якщо компанія платить менший податок, логічно було, якби вона отримувала і менші компенсації з бюджету. При цьому, попри зниження податку і підвищення компенсацій, офіційний прибуток компанії Кернел навіть впав.

Все це – офіційні дані, і переконатися у їхній правдивості може кожен, у кого є доступ до інтернету. Зробити відповідні висновки – теж просто, для цього навіть курс економіки не потрібен. Але будь-який аудитор скаже, такі "дивні збіги" помітить і найпростіша програма. І якщо в Україні є способи "домовитися", то з міжнародними організаціями-кредиторами, такими як ЄБРР, "порішати" не вийде.

Це означає, що лідера АПК, тобто "Кернел", можуть оштрафувати, щойно компанія потрапить у поле зору "кого слід".

Мало того, перші ластівки вже полетіли. Після повідомлень ЗМІ про закриття адміністрацією Facebook за зверненням ФБР цілої низки сторінок та акаунтів, серед яких є й ті, де простежується зв’язок з Олегом Куліничем, можна припустити, що американці зацікавилися людиною, яка формально очолює депутатську групу "Довіра". Саме вона пролобіювала закон про зниження ПДВ з 20% до 14%. Подейкують, що справжнім "власником" "Довіри" є очільник "Кернела" – Андрій Веревський. Хто знає - можливо, ФБР "копає" саме під нього і під його компанію?

Не виключено, що справа завершиться запровадженням санкцій щодо Веревського. Але ФБР працює ретельно. І якщо санкції будуть накладені – деякий час до їх запровадження ще залишається. Втім можна впевнено твердити, що санкції будуть відчутними, і прибутки холдингу впадуть набагато більше, ніж ціни на олію на полицях супермаркетів. Шкода, що постраждають невинні люди – наприклад, власники акцій "Кернела", які придбали їх абсолютно законно і впевнено.