Чи дотримається Зеленський слова? Які схеми одіозного Іванчука досі не розслідувані
"Весна прийде, саджати будемо" – передвиборче гасло президента Володимира Зеленського.
Верховна Рада за лічені дні позбудеться своїх повноважень і передасть їх новому складу. Всього кілька тижнів залишилося і Кабміну. Разом зі зміною офіційних еліт своїх покровителів втратять і відомі корупціонери.
Серед них – нардеп Андрій Іванчук, з яким президент уже влаштовував сварку. Раніше за ним стояла ціла парламентська коаліція, а зараз ні НАБУ, ні ДБР ні НАЗК, ні СБУ, ні Генпрокуратурі ніщо не заважає розслідувати гучні схеми політика. Детальніше про те, на що правоохоронцям варто було б звернути увагу – у матеріалі OBOZREVATEL.
Схема заробітку на Борисполі – до СБУ, АМКУ і ГПУ
Іванчук ще багато років зароблятиме на корупційних схемах. Найвідоміша з них – захоплення торгових площ Борисполя. Територію для безмитної торгівлі (duty free) віддали в оренду на конкурсі, де перемогти могли тільки фірми Іванчука.
Як конкурс "підім'яли" під Іванчука:
міністр інфраструктури на той момент, відомство якого ввело дивні умови конкурсу – однопартієць Іванчука;
щоби брати участь у конкурсі, з якоїсь причини зажадали досвід роботи в Україні від трьох років і оборот компанії із конкретною сумою;
компанія Іванчука платить в рази менше за ринкову вартість;
і в АМКУ, і в СБУ і в самому "Борисполі" заявили про те, що конкурс відбувся з ознаками порушень.
ФДМУ, порушуючи умови конкурсу, продовжив договір до 10 років.
Наприклад, одна з вимог – досвід роботи в Україні щонайменше протягом трьох років. Світовий оператор "Dufry" цій вимозі не відповідав, тому в конкурсі взяти участь не зміг. Вони написали звернення до Кабміну – щоб поскаржитися на порушення конкурентних умов роботи. Однак прем'єр-міністром тоді був Арсеній Яценюк (лідер "Народного фронту"), міністром інфраструктури – Максим Бурбак (пізніше став лідером фракції "Народний фронт" у парламенті).
Зрозуміло, реагувати на скаргу не стали. Щоправда, пізніше розбиратися з махінаціями почали в Антимонопольному комітеті. Вони знайшли цілу низку порушень. Більше того, директор "Борисполя" Павло Рябикін також заявив про те, що умови проведеного конкурсу викликають питання, а держвідомства навмисно підіграють монополісту від Іванчука.
Читайте: Мати-пенсіонерка депутата Іванчука побудувала розкішний маєток
Всього п'ять компаній претендували на оренду площ у "Борисполі". Перемога дісталася трьом, за кожною з яких ховається нардеп Іванчук. І хоча термін оренди має становити три роки, вже потім був підписаний договір на передачу об'єктів у користування на 10 років.
Перемога дісталася ТОВ "БФ ГРУП", ТОВ "Київріанта" і ТОВ "БФ енд ГБ Тревел Рітейл". Саме остання компанія отримала найбільшу територію оренди в аеропорту – 2050 квадратних метрів. Якби конкурс на оренду в duty free проходив зараз і без порушень, ціна одного квадратного метра, за даними обізнаних джерел, склала б не менше 19 тис. грн. Зазначені компанії платять в місяць за оренду всієї площі в "Борисполі", а саме близько 2,8 тис. метрів квадратних, 28,725 млн. На конкурентних умовах ця сума становила б близько 53,2 млн грн.
Кінцевим бенефіціарним власником всіх підприємств вказано білоруського бізнесмена Артура Гранца, який товаришував з Іванчуком. Іванчук і Гранц знайомі з 90-х, і за цей період були помічені у схемах. Наприклад, у травні 2017 року з'явилася інформація про їхню причетність до рейдерського захоплення фітнесцентру "Софійський" у Києві. Коли будівля, в якій знаходився спорткомплекс, перейшла під контроль компанії "БФ ГРУП", ділки домоглися рішення першої судової інстанції про виселення спорткомплексу і, не чекаючи на апеляцію, зайняли приміщення. Цікавий факт – скандальний нардеп живе в цьому самому будинку, на кілька поверхів вище за "Софійський".
Фіктивне розлучення і спірна декларація – до НАЗК
У 2015 році джерела повідомили OBOZREVATEL про фіктивне розлучення Іванчука. За нашими даними, він розірвав шлюб із дружиною Іриною, потім вивіз її і дочку Віталіну в Монако, де купив і оформив на них власність. За деякими даними, на той час нардеп уже скупив нерухомість у Європі на мільйони євро. Вони оселилися в елітному Монте-Карло, дівчинка навіть пішла до школи, посівши гідне місце серед дітей інших мільярдерів і мультимільйонерів.
Читайте: Іванчук попався на нових ''золотих'' перельотах
На дружину і дочку ще у 2013 році були записані земельна ділянка в 1,4 гектара і розкішний будинок у 504 кв. метра в селі Іванковичі Київської області. Там вартість маєтків стартувала від 2 мільйонів доларів.
Але сам Іванчук, судячи з документів, в певний період взагалі перебував на межі бідності. Наприклад, у 2012 році він, будучи керівником декількох компаній, задекларував сумарний річний заробіток в 12 тис. грн. Ще в його декларації виявилося дві машини, яхта і великий заміський будинок, оформлені, зрозуміло, на дружину.
Проте зухвала схема не привернула уваги правоохоронців тоді, закривають на неї очі антикорупціонери і зараз. Хоча нардеп явно живе невідповідно до своїх статків.
Наприклад, за найскромнішими підрахунками OBOZREVATEL, у 2018 році Іванчук витратив на приватні перельоти 172 тисячі євро. Наприклад, як ми з'ясували у компаній-перевізників, чартери Київ – Вільнюс і Вільнюс – Київ у сумі коштували нардепу щонайменше 14 тисяч євро. Політ Афіни – Київ коштував від 10 тисяч.
Також у минулому році Іванчук тричі користувався послугами приватного борту за маршрутом Мінськ – Київ – Мінськ. Кожен рейс – близько 7-8 тис. євро. До речі, після скасування авіасполучення між Україною і Росією часто літати до РФ почали через столицю Білорусі. Тому виникає питання, чи не до країни-агресора навідувався Іванчук?
Ознайомтеся і з вартістю інших чартерів політика:
• Київ – Ібіца 22 червня – від 22 тис. євро.
• Ніцца – Київ 1 липня – від 12 тис. євро.
• Ніцца – Київ 28 вересня – від 12 тис. євро.
• Ніцца – Івано-Франківськ 18 червня – від 12 тис. євро.
• Ніцца – Київ 13 серпня – від 12 тис. євро.
• Івано-Франківськ – Франкфурт-на-Майні 19 серпня – 11,8-12 тис. євро.
• Мілан – Київ 2 вересня – близько 12 тис. євро.
• Київ – Ібіца 4 жовтня – від 22 тис. євро.
• Ібіца – Київ 8 жовтня – від 22 тис. євро
• Київ – Больцано 7 грудня – близько 16 тис. євро.
• Верона – Івано-Франківськ 12 грудня – близько 13 тис. євро.
При цьому за перельоти на регулярних рейсах Іванчук також виклав чималу суму – близько 300 тисяч гривень, або майже 10 тисяч євро. При розрахунках ми використовували мінімальні ціни на перельоти у бізнес-класі.
Крім того, 7 січня цього року Іванчук і російський олігарх Павло Фукс попалися на нечувано дорогому чартерному перельоту до Канкуна. За інформацією OBOZREVATEL, приватний рейс коштував близько 200 тисяч євро в один кінець. Тобто скандальний нардеп або виклав 100 тисяч за літак, або летів за рахунок одіозного ділка, замішаного в низці злочинних схем в Україні. А це вже явний корупційний маркер.
Контрабанда енергоресурсів – до СБУ, ГПУ і НАБУ
У ЗМІ раніше неодноразово проскакувала інформація про махінації Іванчука і міністра енергетики Насалика, яка коштувала державі 100 мільярдів гривень. Як пише журналіст Олександр Дубінський, у 2017 році Кабінет міністрів України видав постанову, яка дає право "Карпатнафтохіму" (фактично належить Іванчуку) ввозити легкі і важкі дистиляти, а також зріджений газ в Україну без сплати акцизів.
На перший погляд, все дуже шляхетно – завантажити раніше зупинений завод, дати нове дихання Калушу, створити нові робочі місця. Але задум Іванчука полягав у іншому.
Читайте: Іванчук попався на нових ''золотих'' перельотах
Річ у тім, що обсяги поставок були завищені – в рамках щороку встановлених квот 21,3 мільйона тонн дистилянтів. При цьому, згідно із відкритими даними, у кращі роки виробництво етилену на "Карпатнафтохімі" не перевищувало 227 тисяч тонн. А максимальний можливий обсяг переробки нафтопродукту на заводі – 800 тисяч тонн за рік.
Адже різниця просто величезна, майже у 25 разів більше, ніж потужності підприємства. Як стверджують ЗМІ, контрабандне паливо могли просто продати в торговельні мережі АЗС. За інформацією Дубінського, прибуток від несплати акцизу і ПДВ з махінації склала близько 100 мільярдів гривень.
За попередніми даними поліції, причиною пожежі стало порушення правил безпеки під час виконання небезпечних робіт на виробництві. Схема проста – приховати контрабанду палива. Ймовірно, величезні махінації спишуть на банальну пожежу.
Варто зазначити, це не єдина схема навколо цього заводу. Кабінет міністрів постановою №299 від 26 квітня 2017 року встановив для "Карпатнафтохіму" щорічні квоти на безакцизне ввезення і закупівлю сировини для відновлення виробництва в кількості:
– скраплений газ – 1070 млн л;
– прямогонний бензин – 1170 млн л;
– дизельне паливо – 985 млн л.
Переробка кожного із зазначених обсягів може забезпечити випуск 250 тис. тонн етилену на рік, зазначали в уряді. При цьому співвласник "Карпатнафтохіму" Ігор Щуцький, коментуючи вихід підприємства на проектні потужності, заявляв, що за повного завантаження завод зможе виробляти до 250 тис. тонн етилену, для чого знадобиться 35 тисяч тонн скрапленого газу як сировини. Якщо для повного завантаження заводу потрібно 35 тисяч, тоді навіщо виділяти квоту 1070 млн л. Судячи з усього, надлишок газу йтиме контрабандою.
Деякі з схем Іванчука діють досі і, якщо в них не втрутяться правоохоронці, працюватимуть ще багато років. Для антикорупційних органів і нової влади розслідування зазначених справ – іспит на чесність. Чи залишиться гасло всього лише обіцянкою, чи президент разом із командою все ж таки дотримається слова – покаже час.
OBOZREVATEL продовжить стежити за діяльністю Іванчука і вимагає від правоохоронних чесного і оперативного розслідування.