Діти гібридної політики: що буде з "євробляхами"

22-го серпня минає час відтермінування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на територію України. Це було друге відтермінування, подароване депутатами тій частині українців, яка не хоче платити податки.

В кінці липня Президент зареєстрував у парламенті свій законопроект, яким пропонує відтермінувати репресії для євробляхерів ще на 90 днів. Навіщо? Адже вже зараз зрозуміло, що якщо за три місяці (з листопада 2018 по лютий 2019 року) можливістю пільгового розмитнення скористалися всього 40-45% власників авто на єврономерах, то додаткові три місяці амністії цю цифру істотно не збільшать.

Можливо, глава держави побоюється чергової акції з блокуванням київських вулиць, що так добре вміють влаштовувати євробляхери, які усвідомили себе реальною силою. Вони вже чітко дали зрозуміти, що згідні тільки з вилученням з розрахунку ввізних мит коефіцієнта віку автомобіля. Це робиться для того, щоб полегшити доступ на українські дороги "автоєвромотлоху", від якого активно позбуваються європейці в зв'язку з посиленням екологічного законодавства.

Бізнес з ввезення європейського мотлоху, небезпечного для життя і водія, і оточення, приносить організаторам десятки мільйонів доларів. Середній вік євроблях значно перевищує 10 років. В Європі вони приносять своїм власникам лише збитки від штрафів, а в Україні - дохід "ділкам", котрі лобіюють легалізацію безподаткового ввезення "автохламу". Треба розуміти, що для утилізації сотень тисяч машин, яким залишилося їздити 3-5 років до повної зупинки, доведеться з нуля створювати цілу дороговартісну галузь. Або змиритися з утворенням тисяч стихійних звалищ, куди власники будуть стягувати свій металобрухт.

Скільки коштує евробляха

Зараз дорогами країни їздить понад півмільйона автомобілів, ввезених без сплати митних зборів та інших обов'язкових платежів.

Щорічні збитки від євробляхерів співставні з сумами, які країна витрачає на будівництво і ремонт доріг. За найскромнішими оцінками вони складають 25-30 млрд грн. Але це тільки прямі збитки. Якщо врахувати втрати робочих місць і податків у секторах легальної автоторгівлі та автосервісу (євробляху часто дешевше викинути або віддати на розбирання, ніж ремонтувати), то загальна сума збільшиться ще на 5-8 млрд грн. А втрати майна і людських життів від численних аварій за участю морально і фізично застарілих авто на єврономерах порахувати неможливо.

Що з ними буде далі?

Президент Зеленський пообіцяв керівникам руху євробляхерів вирішити їх проблеми як тільки збереться новий парламент. З огляду на більшість, яку отримала партія "Слуга народу", проблем з прийняттям відповідного закону не виникне, і власники єврономерів отримають ще 90 днів відтермінування штрафів. Проти їх вимоги прибрати з формули розрахунку мита коефіцієнт віку автомобілів повинні дружно виступити будь-які адекватні міністри фінансів, економіки, екології, охорони здоров'я, внутрішніх справ (адже реального власника автомобіля на євробляхах зовсім непросто з’ясувати). Загалом, більшість членів Кабміну.

А тому в цьому питанні вимоги організованих лобістів-активістів навряд чи будуть задоволені. А в кінці листопада закінчиться і чергове відтермінування. І тоді у глави держави залишиться тільки два виходи: або заявити, що всі рівні перед законом, або визнати, що деякі все ж "рівніші" інших. Друге рішення буде означати згортання легального імпорту і продаж автомобілів в Україні з відповідними наслідками для бюджету. А також – масове невдоволення покупців легально ввезених авто, яких змушують платити величезні гроші за розмитнення своїх машин, в той час як деякі спритні співвітчизники не заплатили нічого.

Нові горизонти

У минулі роки євробляхери отримали досвід силового вирішення своїх інтересів, коли безкарно блокували центр Києва і пункти митного пропуску.

Український досвід показує, що як тільки громадська організація отримує привілей безкарного силового вирішення своїх питань, активісти та їхні спонсори починають замислюватися про більше. До сих пір це "більше" полягало у "віджиманні" або "кришуванні" бізнесу, а також в трансформації силового ресурсу у владний. Саме на цій стадії розвитку перебуває зараз рух євробляхерів. Ситуація для них склалася вкрай сприятлива. З одного боку - паралізовані загрозою швидкої відставки представники влади, силових і контролюючих органів на місцях. З іншого – неприхована прихильність глави держави, який зважаючи на свій образ, сприяє всіляким активістам і точно не зацікавлений в конфліктах з ними.

Невідомо чи читали нинішні активісти Леніна, але його фраза "влада валяється під ногами, потрібно просто взяти її" точно має підтримку в їх серцях. Зараз в країні розгортаються процеси переділу сфер впливу в лісовому господарстві і видобутку бурштину. У Харківській і Житомирській областях вже полетіли перші голови чиновників. На черзі область Рівненська і Волинська, де є і бурштин, і багато лісу. І якщо Волині якимось чином вдавалося стримувати нелегальних копачів, то Рівненська область - це суцільні марсіанські та місячні пейзажі, які облетіли весь світ.

На відео з марсіанськими і місячними ландшафтами з бурштинових родовищ незмінно присутні автомобілі з євробляхами, що належать "старателям". Порушників на "євробляхах" частенько затримують, а то і вступають з ними в перестрілки, лісники місцевих лісгоспів. Тобто, сфера інтересів тих, хто стоїть за рухом "євробляхерів" - видобуток бурштину і незаконна вирубка лісу - окреслені чітко. Про вартість бізнесу судити важко, але це точно десятки мільярдів гривень.

Президент в одному зі своїх виступів оцінив масштаби нелегального видобутку бурштину в 500 мільйонів доларів, і це дуже скромна оцінка. Незаконна вирубка лісів приносить, можливо, менше грошей, але ніяк не менше шкоди для екології. Вартість кубометра дубової дошки чи дошки з дерев листяних порід становить на українському ринку від 600 до 1000 доларів, і за такі гроші багато хто готовий поборотися. Тому і доводилося раніше для припинення видобутку тільки на одній локації проводити цілі військові операції з гвинтокрилами, бронетехнікою, перестрілками і побитими правоохоронцями.

Контроль над варварським розкраданням ресурсів коштує дуже дорого, і вступити в боротьбу за нього вирішила організація з дивною назвою "АвтоЄвроСила", яка представляє власників автомобілів з єврономерами.

Відразу кілька сюжетів на центральних телеканалах розповіли країні про активістів на євробляхах, які встановили в лісах камери відеоспостереження, водили операторів навколо свіжих і старих, порослих мохом пнів. Активісти звинувачують в незаконних вирубках лісників, тих самих, які ловили за цією справою самих євробляхерів.

При цьому в одному з сюжетів на цю тему журналісти зафіксували разом з активістами на євробляхах людину в балаклаві на мотоциклі без розпізнавальних знаків. Чоловік приховував своє обличчя і прекрасно орієнтувався в місцях, де найбільше трапляється вирубка деревини. Доказів ніяких так і не надали, але суспільний резонанс створили.

Оскільки "АвтоЄвроСила" раніше в захисті лісових масивів помічена не була, напрошується висновок, що організація зацікавленав зміні якихось конкретних працівників лісгоспу. Тим більше, що особливого інтересу співпрацювати з лісниками та правоохоронними органами в питанні запобігання лісопорушень громадські активісти не виявили, а відразу почали вести війну на PR-рівні. Це виправдано, якщо мета - домогтися швидкого результату, адже слідство і суди можуть тривати довго, а результат потрібен зараз. Забезпечивши необхідний резонанс в ЗМІ (як правило, це дуже серйозні витрати), на наступному етапі активісти спробують використовувати Президента як кийок для зняття неугодних чиновників і призначення нових. Та ж схема може виявитися дієвою і в бурштинному бізнесі - чужі контролери будуть замінюватися на своїх, зручних для спонсорів і кураторів громадської організації.

Особливості українського активізму

У західних країнах активістами є більшість населення і при виникненні проблеми, з якою не може або не хоче впоратися влада, люди об'єднуються для її вирішення. Після того, як проблема вирішена, вони не вимагають для себе податкових пільг або інших преференцій, протест затихає. Винятком є організації, націлені на вирішення глобальних проблем, на кшталт Грінпісу. Такі структури, як правило, мають серйозних спонсорів і поступово втрачають риси суспільного руху, перетворюючись в лобістські організації.

В Україні ж бути професійним активістом виявилося і почесно, і вигідно. Влаштовуй перекриття доріг, блокуй прикордонні пункти - і тобі забезпечена як медійна підтримка, так і подяка спонсорів. Головне - повна безкарність. Якщо одна людина стане посеред дороги, блокуючи рух і вимагаючи для себе податкових пільг, його швидко усуне поліція: він порушив закон, а значить, отримає штраф або термін. Але коли тим самим організовано займаються сотні людей, вони з порушників закону в очах влади парадоксально стають активістами, яким треба йти на поступки. Здається, після "гібридної війни", яку нам нав'язала Росія, вже в самій Україні винайшли "гібридну політику", яка приносить країні не менше шкоди, ніж зовнішня агресія. Десятки мільярдів гривень осідають в кишенях організаторів і спонсорів "приватних цивільних армій" замість того, щоб потрапляти в бюджет країни, що воює. Чи не занадто дорого нам обходиться добробут тих "ділків", які привласнили ідею громадянських свобод?