"Світла може не бути по 6 годин на добу, а відновлення триватиме кілька років": Олександр Харченко – про відключення взимку і підвищення тарифів

З 1 червня уряд підвищив тарифи на електроенергію до 4.32 грн за кВт. Чи останнє це підвищення в цьому році і чи допоможе це покрити витрати на відновлення енергетичної інфраструктури? На що чекати взимку, враховуючи, що російські обстріли об’єктів інфраструктури продовжуються?

На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.TALK відповів директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

– Уряд ключовою причиною перегляду цін на електрику називає "необхідність отримання грошей на відновлення зруйнованих внаслідок російських атак об'єктів енергетики". Енергосистема вже втратила близько 8 ГВт потужностей. Це у відсотковому значенні багато чи мало? І чи дійсно ситуація настільки критична, що треба було збільшувати тариф майже вдвічі?

– Минулої зими споживання було 18 ГВт. І за останніми офіційними даними, було пошкоджено чи знищено 9 із них. Тобто половину. Безумовно, це боляче.

Що стосується грошей на ремонт і відновлення – звісно, що безкоштовно це не станеться. І як би ми не хотіли, але єдине джерело грошей, щоби електрика в принципі могла існувати, – це споживач. І якщо він хоче мати електрику, то буде вимушений за неї сплатити. Бо це товар, і він безкоштовно не надається. Тому це об'єктивна ситуація.

– Світовий банк оцінив відновлення української енергетики до 2026 року у 110 мільярдів гривень. Хто отримає оцю левову частку грошей від підвищення тарифів на електрику?

– Давайте ви Світовий банк спитаєте, що саме він рахував у тих 110 мільярдах, бо я абсолютно цю оцінку не поділяю. І на мою думку, навіть дуже прості і примітивні розрахунки показують, що мінімальна потреба української енергосистеми в інвестиціях зараз – це 3 мільярди доларів. Це просто для того, щоби полагодити основні поламки і домогтися того, щоби ми не були вимушені постійно обмежувати споживачів.

Зараз уряд зробив, на мою думку, дуже дивний і недостатньо продуманий крок, адже гроші від збільшення тарифів підуть всього у дві компанії. Причому 15% цих грошей – а йдеться приблизно про 52-55 мільярдів гривень у річному вимірі – підуть в "Укргідроенерго", тобто оператору великої гідрогенерації України, який дійсно постраждав від атак і потребує цих грошей.

Але інші 85% потраплять в "Енергоатом". І, чесно кажучи, це мене дивує, бо "Енергоатом" не постраждав від обстрілів, не має руйнувань суттєвих і ніяким чином не спрямує ці гроші в ті проєкти, які протягом найближчих 2-3 років могли би сприяти відновленню нормальної генераційної потужності в українській енергосистемі. Тому, буду відвертим, для мене рішення, яке ухвалено, виглядає і дивним, і недостатньо продуманим.

– Є у вас припущення, чому саме таке рішення було ухвалено?

– У мене немає.

– От і ми собі також ставимо це питання, чому так. А втім, відновлення енергосистеми могло би відбутися і коштами партнерів, що вони регулярно насправді роблять, адже, наскільки мені відомо, можете мене виправити, вони виділяють на ремонтні роботи сотні мільйонів доларів і зможуть збільшити ці виплати, якщо українська влада про це попросить. За даними, знову ж таки, Світового банку, в бюджеті України нібито лежить 200 мільйонів від них на підготовку до зимового періоду.

І вони можуть збільшити цю суму до 300. Ба більше, була також інформація, що Федеральне міністерство економіки та клімату Німеччини і Європейський інвестиційний банк планують виділити ще 20 мільйонів євро Україні. Та ми не просимо. Чи причина в чомусь іншому?

– Дивіться, проблема дуже проста. По-перше, шановні міжнародні партнери здебільшого не мають жодної кваліфікації в тому, що дійсно потрібно робити в енергетиці. А Україна не спроможна ні сформувати чіткий запит, ні сформувати реципієнтів, які би ці гроші отримали.

Є тільки одна компанія – по суті, це магістральний оператор мереж "Укренерго" – яка отримала вже більше 1 млрд 200 млн кредитних і грантових коштів на відновлення високовольтних мереж. Але ця компанія має систему корпоративного управління, прозору звітність, вона зрозуміла партнерам, чітко показує, на що будуть витрачені гроші. І навіть у цій компанії для того, щоби отримати якісь гроші того ж Світового банку, цикл ухвалення рішення з боку Світового банку – більше року.

Що стосується всіх інших українських компаній, то наразі в енергетиці фактично ніхто грошової допомоги таких масштабів, як "Укренерго", не отримував і найближчим часом не отримає. Просто тому що інші компанії енергетичного сектора вимог до прозорості виконання правил корпоративного управління не витримують, не проходять так званий комплаєнс і, відповідно, грошей теж не отримують. Тому що вони не можуть гарантувати, що ці гроші правильно і цільовим способом будуть використані.

Звідси половина проблем. Ну, а друга половина проблем полягає в тому, що з українського боку немає жодного такого координаційного механізму в роботі з донорами. У результаті Міністерство енергетики їм каже про необхідність будувати нові реактори, які там, може, через 10-12 років з'являться.

Велика частина експертної спільноти каже про газову генерацію, газотурбінну, газопоршневу, розподілену. Це підтримується, до речі, магістральним оператором, що саме така потреба є найбільш нагальною. Але для того, щоби такі проєкти реалізовувати, потрібні спроможності і реципієнти, які відповідають вимогам західних партнерів.

Саме цього ми поки що не показали партнерам. І, відповідно, грошей не отримаємо.

– Виходить, що замість того, аби поліпшувати стандарти роботи, людям підвищують вартість електроенергії нарівні з європейськими тарифами. Хіба це не треба робити тоді, коли й зарплати і пенсії українців будуть на рівні європейських?

– Тут я з вами абсолютно не погоджуюсь. Ви можете чекати зарплат хоч на рівні люксембурзьких. Це вас нікуди не просуне, у вас просто не буде електрики.

Це підняття тарифів неправильне і зроблено воно неправильно, але так чи інакше немає в Україні іншого шляху, крім як ввести ринкові ціни для населення. Це, до речі, означає, що ціни будуть дуже різні. Наприклад, вночі електрика може коштувати і гривню, і, до речі, посеред дня так само, коли сонячні електростанції працюють, електрика на ринку може коштувати відносно дешево.

Але одночасно вона може коштувати в години пік, себто зранку і ввечері, коли найбільше споживання, 9-8 гривень. Відповідно, іншого шляху, ніж прийти до ринкових цін і адресних субсидій, немає. Ми просто залишимось без електрики і обмеження будуть зростати. І альтернатив у цьому шляху немає.

До речі, в Україні місцями – цілком європейські зарплати. Бо у Молдові, наприклад, ринкові ціни на електрику, тепло і газ, а середня зарплата нижча, ніж в Україні. І ніхто не загинув. Вони провели цю реформу і все працює. Тому ці політично-популістські заклики ніколи нічого не змінювати і залишати тарифи просто сприятимуть тому, щоби у нас не було електрики.

– Тобто варто очікувати ще й чергового подорожчання.

– Не подорожчання. Я думаю, що так чи інакше нам доведеться змінити систему, коли в нас є штучні тарифи, на яких базується, до речі, величезна корупція. Бо допоки існують тарифи нижче ринкових цін, буде існувати і корупція на них базована.

І, відповідно, будуть гігантські інвестиції людей, які в цій корупції задіяні. А йдеться про сотні мільйонів гривень на місяць. Так от, ці люди будуть інвестувати величезні кошти, щоби розповідати, що не можна скасовувати низькі тарифи, бо всі загинуть.

Доки ми не скасуємо цю систему, будуть і люди, які заробляють на ній величезні кошти, і борються за її збереження.

Насправді альтернативи ринковим цінам немає. Це не означає збільшення, між іншим. Особливо щодо тих тарифів, що зараз задекларовані. Середня ціна для приватних споживачів може і не зростати за умови введення ринкових цін. І, безумовно, адресних субсидій, але тільки для тих, хто їх дійсно потребує, а не всім поспіль.

Мене, чесно кажучи, дуже вражає несправедливість ситуації, коли люди, які живуть в двокімнатній хрущовці, платять на рівних за КВт-годину з людиною, яка живе у пентхаусі з басейном і зі споживанням під МВт на місяць. Це просто несправедливо і нечесно. Бо компенсації, так чи інакше, виплачують всі українці.

Всі ми платимо за те, щоби ця електрика залишалася дешевою.

– Про стан енергетики хотілося би з вами поговорити. Нині використовують лише одне пояснення – енергетика в критичному стані. Якого літа і якого опалювального сезону за цих усіх умов, що ми зараз маємо, варто очікувати?

– Апокаліпсису не буде. Буде складно. Об'єктивно буде складно.

І в липні, і на початку серпня обмеження будуть, думаю, дуже суттєвими. Через ремонтні кампанії і через велике споживання під час спеки. Йдеться про те, що може не бути електрики по 5-6 годин на добу.

І ці обмеження стосуватимуться практично всіх. А взимку буде приблизно та сама ситуація. Все залежить взимку від того, наскільки багато ми встигнемо відновити генерувальних потужностей. Але попередньо я би готувався до відсутності електрики щонайменше 4-6 годин на добу.

Опалення, водоканал, каналізація працюватимуть. І критична інфраструктура вся працюватиме.

– Як ви вважаєте, росіяни вже досягли своєї кінцевої мети? Або мають ще потенціал руйнувати далі?

– Слухайте, в них кінцева мета – захопити Україну. Тому дуже важко відповідати на ваше питання. Я певен, що зараз ми вже маємо ситуацію, яку вони не знають, як зробити гіршою.

– Щодо закупівлі енергетичних ресурсів у європейських країнах: ми можемо купувати там електроенергію аби покрити цей дефіцит? Чи це вигідно?

– Ми купуємо в межах того, що ми можемо. Ми вже майже весь ліміт викуповуємо. У нас є фізичний ліміт зв'язку з європейською енергосистемою.

Це трохи більше ніж 2 ГВт. Зараз через певні регуляторні обмеження ми можемо викупати 1,7 ГВт. Але я думаю, що вже до вересня-жовтня буде в нас можливість викупати повну потужність. Це близько 2 ГВт. Більше ми не можемо. На жаль, нам цього обсягу, щоби повністю компенсувати те, що ми втратили, безумовно, недостатньо.

– Чи є шанс в України створити більш маневрену теплову генерацію, яка допоможе вижити в таких умовах?

– Безумовно, шанс є, і ми зобов'язані це зробити. Просто треба пам'ятати, що це не створюється помахом чарівної палички. Потрібна дуже велика робота.

Вона об'єктивно ведеться. Але сам процес займе щонайменше кілька років. Для того щоби поставити достатню потужність і компенсувати хоча б основні втрати.