Аудіцкаса викрили у відкритті наглядових рад для мільйонних заробітків

У 2015 році з ініціативи ексміністра економіки Айвараса Абромавичуса почалася реформа корпоративного управління за участю литовських радників на чолі з колишнім заступником міністра Адомасом Аудіцкасом. Під гаслом, що управління держкомпаніями під контролем міністерств нібито створює занадто багато простору корупції, було ухвалено закон, за яким більшість у наглядових радах повинні складати незалежні експерти. Внаслідок Аудіцкас став незалежним експертом і отримує величезну зарплату одразу в двох НС.

Абромавічус представляв Аудіцкаса, як унікального молодого реформатора, який нібито зробив революцію на литовських держпідприємствах, змінивши їх структуру управління з пострадянської на європейську.

Українські та зарубіжні журналісти ставили раднику міністра запитання: як змусити совкові вітчизняні держкомпанії "нести золоті яйця"? На що він відповідав так: "Тоді, як управління держкомпаніями залишається під контролем міністерств, це створює дуже багато простору для політичного втручання і корупції".

Звучало це так, ніби Аудіцкас радив не довіряти міністерству управління держсектором.

Кому ж у такому разі можна?

Судячи з натяків у численних інтерв'ю, на його думку, віддати під контроль казенні заводи і фабрики потрібно якійсь держструктурі, де повинні були працювати принципово нові люди, що володіють імунітетом до корупції. Можливо, іноземці. Однак, практика показала, що іноземці не проти взяти участь у корупції, в усякому разі ті іноземці, які окупували різні "хлібні" посади в державному секторі України. Така структура з управління держкомпаніями не могла принципово відрізнятися від інших органів влади. Просто деякі чиновники з одних кабінетів перейшли б в інші.

Але реалізувати цей проєкт Аудіцкасу не вдалося. Кілька років він пробув в уряді радником Абромавічуса, а потім прем'єр-міністра Володимира Гройсмана.

З вересня 2013 року по січень 2015 року він був партнером консалтингової компанії UAB Civitta, яка спеціалізувалася на послугах із залучення грантів та управлінні проєктами. Пізніше став президентом і співзасновником "Української академії корпоративного управління". Це дало йому статус незалежного експерта і вхідний квиток у наглядові ради держкомпаній, які він сам же і відкрив для іноземців.

У грудні 2015 року Верховна Рада ухвалила зміни до Закону України "Про управління об'єктами держвласності", підготовлені в міністерстві Абромавічуса командою Аудіцкаса. Ці зміни передбачали можливість створення на держпідприємствах незалежних наглядових рад, які здійснювали б функції стратегічного управління. Більшість членів наглядової ради повинні становити не представники держави, а незалежні експерти.

Аудіцкас увійшов до складу двох дуже крутих наглядових рад – "Укрзалізниці", де він значиться соратником Сергія Лещенка, і ПАТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ), яке було створено внаслідок анбандлінгу НАК "Нафтогаз України".

Для довідки. Приєднавшись до третього енергопакету ЄС, який забороняє одній компанії займатися одночасно видобутком, транспортуванням і продажем енергоносіїв (газу, електрики тощо), Україна була змушена розділити "Нафтогаз України" на кілька структур.

Одна з них відповідно до закону "Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з відділенням діяльності з транспортування природного газу" отримала у власність магістральні трубопроводи. Тобто мережу ГТС. Це підприємство назвали ПАТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ).

Водночас господарською діяльністю ГТС продовжує безпосередньо займатися держкомпанія "Оператор газотранспортної системи України" (ОГСУ), а МГУ, по суті, замінило "Нафтогаз України" в статусі акціонера.

Уже з цього зрозуміло, що робота в МГУ не найбільш напружена, особливо, в наглядовій раді.

Якщо ж врахувати, що переформатування "Нафтогазу" і передача ГТС (точніше, ОГСУ) у власність ПАТ "Магістральні газопроводи України" затягнулися до 1 січня 2020 року, а наглядову раду МДУ було створено в лютому 2018 року, Аудіцкас отримав роботу мрії.

Згідно з офіційним фінансовим звітом компанії, в 2018 році на оплату праці в МГУ пішло 16,6 млн грн, з яких 15,2 млн грн – зарплата наглядової ради. 2019 року там працювало 17 співробітників, які отримали 41,8 млн грн. Левова частка цієї суми знову дісталася саме наглядовій раді. Водночас прибуток компанії, яка існувала тільки на папері – нуль гривень.

Чим же займається наглядова рада за такі солідні зарплати? У звітах фігурують якісь наради і зустрічі. Але преса зауважує, переважно, інтриги. З найгучніших – звільнення цього літа голови наглядової ради австрійця Вольтера Больтца за неналежну організацію роботи наглядової ради.

Больтц заявив про рішучість відновлюватися через суд. На його захист, встала частина ради. Вони заявили, що це рішення є негативним сигналом міжнародній спільноті.

Аудіцкас спочатку підтримав Больца, потім став натякати, що "негативізм сигналу" явно перебільшений, тому що новим главою наглядової ради МГУ обраний Фабріс Нуайлан – ексвіцепрезидент із газу французької енергетичної компанії EDF. Така гнучка риторика дозволила йому зберегти позицію заступника голови наглядової ради МГУ.

До речі, останні інтерв'ю Аудіцкаса присвячені вже не реформі корпоративного управління держсектором, а міркуванням про те, чому в наглядових радах обов'язково повинні бути присутніми іноземці.

Його бажання продовжити високооплачувану роботу в Україні можна пояснити. Особливо, з урахуванням корупційної історії з банкрутством UkioBankas, де Аудіцкас був тимчасовим адміністратором – він найняв адвокатську компанію Reidla Lejins & Norcous, де раніше працював, за тариф 100 тис. євро на тиждень.

Чи не має наміру пан Аудіцкас спроєктувати цей досвід на українські держкомпанії, до яких має відношення?..