Блог | Путін уже програв війну, але Росію ще можна врятувати

Президент РФ Володимир Путін уже програв свою війну проти України. Його окупаційні війська з ганьбою втекли з-під Києва. Щоб не лякати росіян десятками тисяч трун, тіла російських солдатів залишають просто на полі бою. А щоб не бентежити ЄС, який продовжують переказувати десятки мільярдів за російський газ, Маріуполь оточили сотнями метрів прихованих братських могил мирних жителів.

Росія принесла розруху, окупацію, смерті та злиднів і об'єднала всю Україну в ненависті до загарбника. Путін не здатний захопити Україну, а його сили для того, щоб продовжувати війну, січуть з кожним тижнем. Влада Путіна – єдине, на чому тримається війна. І чим довше вона продовжується, тим менше шансів у РФ.

Путін втрачає свою армію, економіку, союзників та ризикує привести всю країну до колапсу. І шансів на "умиротворення" більше немає.

Путін осліп від влади

Результати роботи Путіна вражають: він захопив усі загальнонаціональні телеканали, знищив незалежну опозицію, перетворив на ізгоїв та національних зрадників усіх, хто наважився критикувати його рішення. Опоненти або сидять у в'язниці, як опозиціонер Олексій Навальний, або вбиті, як Борис Нємцов, або втекли з країни, як Михайло Ходорковський.

Наближені до влади чиновники перетворилися на "державних олігархів": з яхтами, палацами та з можливістю розпоряджатися бюджетами замість бізнесів.

Залишився тільки сам Путін та його затяті прихильники. Він більше немає конкурентів, немає завдань у Росії. Зарплати, пенсії, економіка – не має значення, несуттєво і забудеться. Путін же мислить себе месією. Та й якого росіянина турбуватиме відсутність каналізації, коли він – є частиною масштабної місії, на його очах будується "велика Росія Путіна".

Путін перетворився не лише на ідеолога пропаганди, а й на її головну жертву. Історія знає приклади помилкового розв'язання воєн. Колишньому британському прем'єру Тоні Блерові навіть довелося вибачатися за його участь у війні в Іраку, в результаті якого відбулося піднесення "Ісламської держави". Але війну Путіна можна порівняти лише з початком Другої світової війни та захопленням Польщі Гітлером.

І Путін, і Гітлер займалися захопленням територій, створили у своїх країнах диктатури. Різниця лише в тому, що доля Гітлера та шкода, яку він на десятиліття завдав Німеччині, вже відомі. Тоді як "операцію" Путіна ще можна зупинити до того, як вона перетвориться на повноцінну світову війну.

Падіння економіки Росії, наймасштабніші в історії санкції, поетапну відмову від російської нафти на Путіна не вплинули. І понад 32 тис. убитих російських окупантів (оцінки українського Мінборони) також не змусили його зупинитись. Його просто не турбують ні добробут росіян, ні їхнє життя.

Перші тижні війни світові ЗМІ та політики мусолили тему "помилкових даних", які мав президент РФ. Мовляв, його переконали, що в Україні на нього чекають у хлібом та сіллю, але натомість приготували "Джавеліни" і запустили в небо "Байрактари".

Після ж з'явилася нова ідея: мовляв, Путіну просто не повідомляють про стан його армії та про те, що насправді він зазнає нищівних втрат в Україні. І доки "експерти" ворожили на картах, президент РФ продовжував знищувати українські міста, вбивати десятки тисяч мирних українців, українських військових та свою власну армію. І остання, за законами загарбницької війни, завжди буде зазнавати найбільших втрат.

Насправді все куди простіше: йому просто все одно. Навіть якби він усі свої рішення ухвалював із підвалу в Бучі, в якому в цей же момент російські солдати ґвалтували українських дівчаток, нічого б не змінилося. Він осліп і більше не здатний робити адекватні висновки.

Росію ще можна врятувати

Путін уже програв війну. Питання полягає лише в тому, скільки ще тисяч чоловік він встигне відправити на смерть до того моменту, поки його зупинять. І, здається, зупинитись самостійно він уже не здатний. "Абсолютна влада розбещує абсолютно", – говорив історик Джон Дальберг-Актон. І 22 роки абсолютної та необмеженої влади затуманили судження Путіна про Україну.

Особлива роль в історії, звучання його прізвища через кому після Петра I, улюбленого царя радянської влади, об'єднання земель та створення "російського світу" – ось його головні цілі. І, здається, він більше не соромиться їх озвучувати.

Ще 2014-го, починаючи війну проти України, Путіну доводилося шукати прихильників на Донбасі, озброювати їх, надсилати своїх офіцерів і презентувати їх як "представники народів Донбасу". Тепер всі ці ігри – марнування часу. Під час зустрічі з молодими підприємцями він не лише порівняв себе з Петром I, а й фактично визнав своє головне завдання. "На нашу частку теж, отже, випало повертати та зміцнювати", – заявив Путін, широко посміхаючись.

"Повертати" можна і Польщу, і Литву, і Латвію, Фінляндію. Щоб "підсидіти" Петра I в історії, апетити мають бути безмежними. І із цим проблем немає. Путін ще 2016-го дивував заявами про те, що "кордони Росії ніде не закінчуються". І хоча окремі політики, філософи та мислителі всіма силами намагаються не помічати очевидного, президент РФ зруйнував світову систему безпеки, знищив міжнародне право та принизив усіх своїх прихильників.

Тепер усі без винятку держави мають відповісти лише на одне запитання: чи хочуть вони будувати "російський світ" разом із Путіним, вбивати та захоплювати. Можна забути уроки історії та підписати черговий "пакт Молотова-Ріббентропа", і, як свого часу Гітлер зі Сталіним, поділити майбутній захоплений світ. Або ж зупинити Путіна, поки кількість смертей вимірюється десятками тисяч, а не мільйонів людей.

Проблема для Путіна полягає у тому, що знайти союзників для Росії – практично неможливо. Для цього потрібно "хворіти" на російський світ і бути готовим поховати десятки тисяч своїх громадян. Навіть Китай, який усіма силами намагається протистояти лідерству США, не готовий порівнювати себе з путінською Росією у завоюванні України.

Війна путінської Росії – це війна проти цивілізованого світу, проти цінностей життя та правової системи. І вона вже програно. Питання лише в тому, на якому етапі та як оформити цю поразку. Ті, хто пропонують вкотре "утихомирити агресора", "нагодувати" його Донбасом і дати хоч якийсь шматок України, не вивчили уроків навіть сучасної історії.

Путіна вже "годували" шматком Грузії, Кримом, частиною Донецької та Луганської областей. Але чим більше він "з'їсть", тим більше вимагатиме наступного разу. Смерть та хаос, які несе Путін, впевнено ведуть його до кінця режиму. І Росія ще має шанс пережити режим свого президента у своїх кордонах і з армією. Але що далі заходить Путін, то більше шансів на повторення долі Німеччини за підсумками Другої світової війни.

Проблема полягає в тому, що до краху Гітлер встиг убити мільйони. Путіна ще можна зупинити на десятках тисячах. І тут є безліч варіантів: ключ від світу є в руках наближеної до російського режиму еліти, його тримають лідери розвинених країн, які здатні надати Україні достатньо сучасної важкої зброї.

Головне – не боятися, не вірити і не "годувати" Путіна. Інакше апетит "сліпого" правителя тільки зростатиме.